Політика як наука

Презентація видання відбулася нещодавно в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень Національної академії наук України. Працювали над ним майже чотири роки (зокрема і автор цієї статті - як заступник голови редакційної колегії і, власне, як куратор цього непростого для здійснення проекту). І ось сталося… Книжка побачила світ у Парламентському видавництві.

Виступаючи на презентації, президент НАН України Борис Патон нагадав напівжарт про те, що знання мають два різновиди: або ми щось знаємо, або знаємо, де знайти відомості про це. Будь-яка енциклопедія - це поєднання і того, і іншого. Щоб її підготувати, необхідно знайти та об’єднати фахівців, які ґрунтовно обізнані в конкретних галузях. Адже енциклопедія надає можливість усім, хто прагне знань, ці знання почерпнути й підказує, як їх розширити і поглибити.

Свого часу Макс Вебер зауважив, що поняття «політика» має дуже широке значення і охоплює всі різновиди діяльності стосовно самостійного керівництва. Разом із тим дослідник підкреслив, що широке розуміння політичного світу неодмінно слід доповнити й більш конкретним визначенням категорії політики, що її тлумачать як керівництво державою або прояв впливу на державне управління.

Ці думки Макса Вебера були для нас засадничими, коли виник задум видання. Адже це перша в Україні широкомасштабна спроба насамперед «кодифікувати» та проаналізувати ключові категорії політичної науки, якими нині послуговується достатньо широке й розмаїте за політичними уподобаннями, ерудицією та мірою активності коло користувачів. Узагалі політична наука (яку ще називають політологією, наукою про політику, політичною соціологією) вивчає тенденції та закономірності розвитку, функціонування та структуру політичного життя суспільства.

Наша енциклопедія називається «політична», а політика, як відомо, це діяльність людей, спрямована на реалізацію особистих і групових інтересів та цінностей. Політика суб’єктивна, а знання про неї мають бути викладені з дотриманням наукових канонів. Учені повинні описувати сферу політичного і пояснювати її, уникаючи оцінок, що дуже непросто.

Враховуючи це, ми прагнули спрямувати зусилля авторів статей енциклопедії на максимально глибоке й усебічне тлумачення найпопулярніших у політичному та науковому дискурсі понять. Видання готувалося на базі відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень Національної академії наук України. Саме тут було створено робочу групу, яка тотально перечитувала всі отримані тексти і робила остаточний вибір на користь того чи іншого автора (оскільки були альтернативні замовлення на статті), відкидаючи невдалі (а таких, на жаль, було чимало).

Велику попередню роботу провела редакційна колегія, очолювана академіком Юрієм Левенцем. До складу редколегії ввійшли відомі дослідники Олександр Майборода, Володимир Горбатенко, Марія Кармазіна, Леонід Шкляр, Микола Михальченко, Володимир Головченко. Вони опікувалися підготовкою словника (наголос на першому складі!), себто попереднього переліку гасел, та добором авторів. До підготовки енциклопедії було залучено не лише політологів, а й філософів, істориків, правників, соціологів, психологів, демографів, мистецтвознавців, журналістів, інших фахівців із різних установ та країн. Саме їхні зусилля, координовані в рамках загального задуму, дали змогу реалізувати проект.

Якщо коротко визначити напрямки, своєрідні «кластери», з яких складається Політична енциклопедія, то вони такі: методологія і теорія політичних досліджень; політичні мислителі, ідеї, течії; державні та адміністративні інститути, в яких формалізовані владні відносини; політично навантажені соціальні практики в різних країнах та політичні актори; національні та регіональні політичні дослідження. Вибудовуючи енциклопедію саме в такий спосіб, ми прагнули залучити читачів до осмислення того, що ж саме лежить в основі політичної динаміки. Як відомо, різні мислителі, вчені, інтелектуали по-різному визначають ці чинники (економічні впливи, циркуляція еліт, діяльність харизматичного лідера тощо). Сподіваємося, наше видання стане помітним внеском у процес пошуку реалістичних відповідей на сформульоване вище непросте запитання.

Як уже згадувалося, до підготовки видання залучили вчених з різних країн - України, Росії, Польщі, Франції, Канади, США. Всього близько 300 осіб. Контактувати було непросто, одначе всіх їх - людей з різним вишколом, світоглядом - як здається, таки вдалося об’єднати. Робота з авторами виявилася найприємнішою і водночас найтяжчою частиною процесу. Насамперед тому, що кожен запрошений автор є представником певної системи мислення, наукової школи, традиції.

Наприклад, я радий, що мені вдалося запросити для написання статті «Політика пам’яті» професора Жоржа Мінка з Франції. Ми з ним у добрих, навіть дружніх взаєминах, одначе на початку він не поспішав готувати статтю. Після моїх наполегливих нагадувань, він, усесвітньо знаний фахівець, написав нестандартний матеріал, який корисно прочитати тим, хто займається чи просто цікавиться політикою пам’яті. Жорж Мінк, зокрема, підкреслює, що державні лідери не обов’язково підкоряються академічним канонам, але завжди зважають на критерії політичної рентабельності.

Ще одна особливість у роботі з авторами енциклопедії - далеко не всі із запрошених володіли розумінням того, чим насправді є енциклопедичний жанр.

Будь-яка енциклопедія - це довідкове видання, а отже, не може замінити собою спеціальні дослідження (насамперед монографічні) з тієї чи іншої проблеми. Слід ураховувати й те, що енциклопедія апріорі є компілятивним жанром. З огляду на це ми вимагали від авторів уникати примітивного розуміння цієї особливості (не перекладати аналогічних статей у форматі «один до одного» з видань російською, англійською та іншими мовами; не повторювати текстів, підготовлених для інших енциклопедій, пам’ятаючи про специфіку нашого видання, тощо). На жаль, далеко не всі автори дотримувалися цієї вимоги, що потребувало відповідної реакції і з боку редакційної колегії, і з боку робочої групи.

Ще цікава деталь. Коли я звертався до деяких відомих науковців (до речі, не лише з України, а й з інших країн) із проханням підготувати ту чи іншу статтю, дехто з них відмовлявся, переконуючи мене, що легше написати статтю на 20-30 сторінок, ніж на одну-дві. Тим більшою була радість, коли на прохання відгукувалися такі вчені, як, наприклад, академік Мирослав Попович, котрий спеціально для нашого видання підготував статтю «Лібералізм».

Значне місце в енциклопедії відведено українській політичній думці, яка тривалий час була або під забороною, або марґіналізована в силу певних (політико-ідеологічних) обставин. Тим часом це надзвичайно цікавий, своєрідний і цінний предмет досліджень, який потребуватиме пильної уваги ще не одного покоління дослідників і який іще потрібно буде вписати належним чином в контекст світової політичної думки.

Особливо підкреслимо, що Політичну енциклопедію можна вважати своєрідним запрошенням до професійних дискусій та подальших досліджень. Ми відкриті для сприйняття найкритичніших зауважень, щиро бажаючи, щоб вони були спрямовані насамперед на оцінку того, що вже вміщено в енциклопедії, а не обмежувалися лише вказівками на те, що б іще бажано було в неї включити. Хоча й останнє сприймемо із вдячністю, оскільки плекаємо надію на продовження й розширення цього проекту.

Сталося так, що презентоване видання вийшло у світ у момент, коли Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України виповнилося двадцять років (до речі, це просто збіг обставин). А трохи більше ніж двадцять років реалізували свій проект у XVIII столітті французькі енциклопедисти. Наш проект тривав у часі значно менше, але можна сказати, що готувалися до нього всі роки існування нашого
інституту. Недаремно дехто з виступаючих на презентації підкреслював, що вихід Політичної енциклопедії можна вважати акцією символічною, яка засвічує: політична наука в Україні сформувалась і є невід’ємною складовою інфраструктури наукового знання.

Небезпідставно вважається, що в основі політики лежить боротьба за оволодіння статусами і ресурсами. Сподіваємося, наше видання додасть усім учасникам цієї боротьби, всім, хто займається політикою, політичною наукою і хто цим просто цікавиться, насамперед інтелектуальних статусів та інтелектуальних ресурсів.