Політика і мир у сім’ї, чи щоб свято було в радість

Попереду Новий рік, Різдво. Традиційні сімейні свята, які чекає не лише дітвора. Свята, коли в кожному дорослому прокидається дитина, коли душа прагне казки, різдвяного дива, відпочинку, веселощів. Дні, які зазвичай об’єднують за святковим столом сім’ї та найближчих друзів. І — водночас напружена ситуація в країні, політичні пристрасті, відчуття занепокоєння через результат виборів. Як зустрінуть українці Новий 2005 рік? Чи буде в їхніх душах мир і спокій, чи не відіб’ються результати голосування (або відсутність таких) на святковому настрої?

Про те, що симпатії до різних кандидатів у президенти внесли розбрат у чимало сімей, порушили родинні й дружні стосунки, говорять нині немало. Проте можна спостерігати й зворотний процес — у багатьох сім’ях спільність поглядів стабілізувала стосунки між подружжям; призвела до кращого порозуміння між батьками та дітьми студентського віку; налагодила стосунки між батьківськими і молодими сім’ями. Сталося певне перегрупування й у найближчому оточенні, зміцніло багато дружніх зв’язків.

Рутинні сімейні конфлікти й побутові негаразди виявилися такими дрібними порівняно з тими доленосними подіями, які відбувалися в країні, що багато хто відкинув дрібну конфронтацію заради радісного відчуття: «Ми разом!» І тут завдання запам’ятати це відчуття спільності та порозуміння з найближчими для вас людьми й постаратися, щоб це було не ситуативним об’єднанням, а заставою подальшого зміцнення сім’ї. Дуже важливо, щоб сварки через незначні приводи так і закріпилися у вашій свідомості в тому дрібному масштабі, в якому вони сприймалися в переломні дні історії нашої країни. Відчуйте їх як дрібну рябизну на океані вашої взаємної любові, порозуміння і спільності поглядів у найважливіших життєвих питаннях.

Необхідно зауважити, що подібні доброчинні процеси в сім’ях мають перспективу до розвитку лише в тому випадку, якщо мала місце єдність поглядів у чомусь більшому, ніж просто симпатія до одного з кандидатів, якщо це був союз ЗА спільну справу, спільні ідеали, а не ПРОТИ «ворогів».

Проте невдале свято може бути навіть у сім’ях, де панувала єдність поглядів: нервове виснаження, емоційний спад або ж істеричні веселощі, агресія, що не знайшла свого виходу, — усе це може зіпсувати святкування Нового року. Багато чого, звичайно, залежить від результатів чергових виборів і від того, чи буде відомий їхній результат, чи встигнете ви його «переварити» і, звичайно, чи будете ви серед тих, хто виграв, чи хто програв.

І все-таки до свята потрібно готуватися з урахуванням будь-яких варіантів. Основне завдання — розважитися, опуститися на землю і терміново зробити «інвентаризацію»: хто з ваших близьких недоотримав за цей бурхливий час вашої уваги. Найшвидше, це діти й літні люди. Щодо дітей, звичайно, не варто лити крокодилячі сльози: «бідні дітки, вони були занедбані». У плані громадянського виховання — усе, що сталося, є неоціненним досвідом, який назавжди запам’ятається в чіпкій дитячій свідомості. Проте в дітей має бути повноцінне свято, під час якого нехай на день, але в центрі уваги повинні бути саме вони. Якщо немає можливості уникнути розмов про політику, розділіть свято на «дитяче» та «доросле». Приділіть особливу увагу бабусям і дідусям. Ну і, звичайно, один одному. Девіз цих святкових днів: «Сім’я — найголовніше, що в нас є!»

Та що ж робити, якщо ваша сім’я виявилася розколотою різними політичними поглядами? Як бути, якщо останній час стосунки між членами сім’ї були напруженими, мали місце конфлікти та взаємне невдоволення? У жодному разі не можна, щоб це відбилося на святі, особливо якщо в домі є діти. Постарайтеся «включити» пам’ять: як у вас проходили святкові дні раніше, постарайтеся не порушувати сімейні традиції та сформовані стереотипи. Домовтеся про перемир’я і про те, щоб не піднімати тему політики у святкові дні. Придумайте, зрештою, штраф тому, хто зачіпатиме слизькі теми. Якщо домовитися, що цей штраф піде на користь дітям, ті будуть пильно стежити, щоб ви не порушували договір і, звичайно, отримають море задоволення (а може, і вигоду для себе у вигляді якоїсь незначної винагороди).

Відразу пригадується запитання маленького хлопчика, якого мама марно намагалася відволікти від надто агресивних ігор: «А перемир’я — це коли готуються до війни?» Отож, постарайтеся, щоб перемир’я було підготовкою не до війни, а до миру та компромісів. За можливістю продовжте мораторій на політичні дискусії і на післясвяткові дні. Цей час використовуйте для осмислення ситуації: наскільки непримиренні ваші розбіжності, чи можуть вони послужити спусковим механізмом серйозних деструктивних процесів у сім’ї, а найголовніше — чи тільки політика ускладнює ваші стосунки.

В ідеальному варіанті гармонійна сім’я взагалі не припускає наявності кардинальних розбіжностей: подружжя йдуть по життю разом, постійно спілкуються, обговорюють різні проблеми, діляться інформацією, дискутують — і в результаті виробляють свою спільну позицію щодо найширшого спектра питань. Такі подружжя, не змовляючись, практично однаково реагують на критичні моменти в сімейному чи громадському житті. Водночас у багатьох сім’ях суспільно-політичні питання могли просто не входити до сфери постійного спілкування. Тому можливе відчайдушне запитання: «У нас усе було гаразд, ми так розуміли одне одного, і раптом такі розбіжності?» Нічого страшного, проблема саме в тому, що це сталося «раптом». Ви повинні ще багато розмовляти поміж себе, обговорювати, сперечатися і виробляти спільну позицію в нових для вас питаннях.

Проблема може бути й у різній поінформованості подружжя. Жінки часто менше цікавляться політикою, можуть не мати культури сприйняття інформації. Представниці прекрасної статі часом не звикли вловлювати та відсіювати піар і словоблудство від власне інформації, не вміють зіставляти гарні слова з реаліями життя. Втім, цим грішать часом і чоловіки. А от що притаманно найчастіше саме жінкам, то це суто ірраціональний характер вибору кандидата на рівні «подобається — не подобається». У цьому випадку дискусії, серйозні аргументи та розумні докази абсолютно марні. Доведеться просто змиритися й жити під девізом: «Кожна людина має право на дурість».

У передвиборній полеміці в жодному разі не можна користуватися формулою: «Коли ти голосуєш за таку сволоту, отже, ти сам такий». На жаль, у виборах завжди є елемент віри: одному політику віриш, а іншому ні. У цьому випадку людина просто не припускає, що той кандидат, якому вона повірила, може бути поганим. Вона голосує не за конкретну людину, а за той образ, який сама створила у своїй уяві. Це вже схема, і всі факти, що не вкладаються в таку схему, просто відкидаються свідомістю. Не переживайте, потерпіть, час усе розставить по своїх місцях. Навіть тих, хто переживає справжній шок від того, що їхній супутник життя виявився «зовсім не таким», настійно просимо: заспокойтеся і не поспішайте з рішучими кроками. Не забувайте, що, може, ваш чоловік чи жінка просто не готові до сприйняття нових ідей. Якщо збудуться наші надії, і попереду Україну очікують доброчинні демократичні зміни, суспільство буде неминуче оздоровлюватися. І в ці доброчинні процеси будуть залучені всі громадяни нашої країни. Може, вашому супутнику життя просто потрібно більше часу, щоб сприйняти нові ідеї.

Ну і, звичайно, потрібно задуматися: а чи справді саме розбіжності, за кого голосувати, є причиною ускладнень у ваших стосунках? Може, це просто своєрідний протест близької вам людини, її боротьба за право мати свою думку? Може, це спосіб заявити про своє невдоволення стилем стосунків у сім’ї, способом життя і навіть колом ваших друзів — тобто, швидше, привід, ніж причина сімейної війни? Може, ваш супутник життя вже сам сумнівається у своїй правоті, але йому ніяково визнати, що був неправий або він боїться почути: «Ось бачиш, я завжди правий (права)»? А може, чоловік уражений тим, що його близькі влаштували «бунт на кораблі», і його статус капітана поставлено під сумнів? Та найголовніше — потрібно пригадати, ЯК відбувалися ваші політичні дискусії, чи не виходили ви за рамки пристойностей у своїй полеміці.

Напевно, одним із найчастіше згадуваних останнім часом було слово «демократія». Проте дуже наївно думати, що хороший президент подарує нам її на подяку за те, що ми його вибрали. Демократія починається в душі кожного окремого громадянина країни. А чи готові ми до демократії легко перевірити на стосунках у наших сім’ях. Чи готові ми не лише слухати, а й чути докази опонента? Чи шануємо ми думку близької нам людини, навіть якщо вона здається нам цілком позбавленою сенсу? Чи намагаємося ми зрозуміти мотиви вчинків того, хто поруч із нами? Чи приймаємо ми наших близьких такими, як вони є? Чи володіємо ми культурою полеміки? Чи спроможні йти на компроміс? Чи терпимі ми або вважаємо, що «висота» ідеї виправдує негідну поведінку, образу та приниження того, хто думає інакше?

Якщо за святковим столом будуть «ті, хто програв», ставтеся до них із великодушністю. У цій ситуації небезпечно перейнятися «духом більшовизму» і почати «тиснути» на тих, хто програв. Переможець має бути благородним. Проте й переможений не має впадати в «режим зловтішного чекання», щоб при першій же можливості сказати: «Ну, що? Настав рай земний? Бачиш, до чого призвело обрання такого-то. А от якби обрали,..» і т.ін. і т.п. Думаю, усякому розсудливому громадянину нашої країни зрозуміло: хоч хто переміг би, нас у найближчому майбутньому очікує досить складний період, пережити який допоможуть добрі стабільні стосунки в сім’ї. Отже, покваптеся залагодити свої конфлікти, щоб усі труднощі зустріти разом.

Психологи оптимістично дивляться на можливість примирення сімей, хоч які, на перший погляд, нерозв’язні протиріччя розділяли б їх. Звичайно, для цього потрібна готовність йти одне одному назустріч. І тут гасло має бути таким: «Нерозв’язних проблем немає. Є проблеми, що не вирішуються». Тож давайте вирішувати наші спільні проблеми наполегливо й терпляче, і все буде гаразд. Щасливих вам свят!