ПЛЮСИ І МІНУСИ ВІРТУАЛЬНИХ ЗНАЙОМСТВ

У нейролінгвістичному програмуванні, яке майже програмування, але психологічне, є одне чудове поняття — підстроювання. Підстроювання — це поступове входження в реальність іншої людини. Роблять це, як правило, для того, щоб завоювати довіру і перехопити ініціативу в спілкуванні. Відбувається приблизно так: якщо ви починаєте копіювати позу співрозмовника, а потім зміните свою, то він, швидше за все, змінить її на приблизно таку саму. Або якщо ви починаєте дихати в однаковому з ним ритмі, а потім поступово змінюєте ритм дихання, то ваш співрозмовник змінить ритм свого дихання на ваш. А це вже називається веденням. Тобто ви починаєте вести співрозмовника туди, куди потрібно, на якому завгодно рівні — пози, дихання, спілкування, інтересу, процесу мислення. Ви можете переключати його увагу і спрямовувати його дії.

Візьмемо знову ж таки дихання: припустимо, поруч сидять чоловік і жінка, і чоловік більш зацікавлено поглядає на жінку. Що він робить? Він поступово починає дихати точно так само, як і вона, у тому самому ритмі. А потім, коли підстроювання відбулося успішно, він змінює ритм дихання на більш схвильований. Відповідно, жінці це передається, і нею, цілком несвідомо, опановують якісь хвилюючі відчуття, емоційне збудження. Що, знову ж таки несвідомо, може «приклеїти» до певного об’єкта, який викликав її хвилювання. І оскільки поруч з нею сидить чоловік, то це хвилювання пов’яжеться з його образом, і вона відчує певний емоційний потяг...

Ось такі корисні і цікаві неподобства кояться в психології, ось такі дивні можливості може дати вам елементарне підстроювання до психоемоційного ритму вашого співрозмовника. Тому, якщо мова заходить про віртуальні знайомства, про комунікації, опосередковані комп’ютером, коли ваш співрозмовник перебуває за тридев’ять земель, то вам чудово і захоплююче, а психолог починає себе відчувати якось особливо ніяково і незручно. І це можна зрозуміти, тому що він, як ніхто інший, добре знає всі психологічні особливості і підсвідому природу реального спілкування. Він знає, що означають ті або інші жести, напрям погляду, мімічні реакції обличчя, чує нюанси і відтінки голосу співрозмовника, і все це допомагає йому спілкуватися ефективніше.

У віртуальному ж спілкуванні вся суть зводиться до обміну текстовими повідомленнями. Ні до пози співрозмовника підстроїтися, ні до його дихання, ні до основної системи сприйняття. Бідний, бідний і нещасний психолог! Як йому тяжко! Отож, у цьому сенсі на Інтернет можна дивитися дуже по-різному. З одного боку, великий прогрес і повна свобода спілкування. З другого — психологічного — кам’яний вік, де доводиться повертатися до наскельних написів.

Віртуальні знайомства мають свої плюси і мінуси. Плюси очевидні. Перша і дуже важлива перевага таких знайомств — кількість можливих варіантів вибору прямує до нескінченності. Здорово, правда? Адже як було раніше, років десять тому? Які були варіанти? Піти на дискотеку, звернутися до служби знайомств, скористатися газетою безкоштовних оголошень, де публікуються розділи для охочих познайомитися. Ну і, нарешті, періодично нагадувати всім своїм хорошим друзям і щасливішим подругам, що дуже хочеться познайомитися. Щоб вони, отже, також взяли в цьому якусь дружню участь.

Людина була обмежена рамками свого міста або кількістю відвідувачів дискотеки, людей на вечірці, які прийшли і які також дуже й дуже не проти познайомитися. У Мережі ж вона не обмежена нічим. Варіантів стільки, що дай Боже їх усі хоч разок переглянути. Не кажучи вже про те, щоб написати, зателефонувати і зустрітися.

Друга перевага: добре для тих людей, хто не дуже рішучий, несміливий, уникає вечірок та клубів. Кожен з перелічених способів у реальному житті потребує дуже сміливих дій — навіть знайомство через газету, якщо бажаний відгук отримано, — інакше все втрачає сенс. Інтернет хороший тим, що будь-яке знайомство можна підтримувати потрібний час на віртуальному рівні, щоб людина психологічно підготувалася, дозріла для зустрічі або телефонного дзвінка.

Втім, ось який нюанс: якщо ви познайомилися з людиною через Мережу і вона вам сподобалася, а ви — їй, то не зволікайте занадто довго з вашим наступним кроком: дзвінком або зустріччю. Людина віртуальна дуже відрізняється від людини реальної, і ви знаєте це так само добре, як і будь-який інший ваш потенційний кандидат. З’являються специфічні страхи: страх розчарувати свого знайомця, якщо відбудеться зустріч, або страх розчаруватися в ньому, тому що, реальний, він не виправдає ваших очікувань. Отож краще не доводити справу до паніки, яку так ретельно приховуєте від самого себе, а спробувати зробити впевнений крок. Зважуйтеся! Інакше ситуація переобтяжується всілякими віртуальними настроями, що зменшують шанси на благополучний результат.

Віртуальним знайомствам властиві й інші тонкощі, про які важливо знати, аби не плекати зайвих ілюзій і підійти до цього питання максимально практично. Давайте зрозуміємо відмінність між знайомством на вечірці і знайомством у Мережі. З чого починається перше? З відчуття від побаченого і почутого. Вам начебто дали цукерку, і ви її скуштували. Реакція миттєва: вам це або подобається, або ж ні. Якщо юнак знайомиться з дівчиною в товариській компанії, то розуміння того, що вона добре пече млинці і за натурою дуже ревнива, з’явиться далеко не відразу, а можливо, взагалі не з’явиться до самого весілля. В Інтернеті, на сервері віртуальних знайомств, перше, про що ви дізнаєтеся, — це про те, як вона пече млинці і що в неї там із ревнощами. Відчуйте відмінність, як то кажуть!

Фотографія відіграє другорядну роль, якщо вона взагалі є. Другорядну через те, що людина несвідомо вибере найбільш виграшну, яка демонструє її найліпші риси. І це ще в кращому разі, тому що не в найкращому вам узагалі надішлють фото якоїсь моделі з журналу модного одягу. Це дуже сильний мотив — бажання справити враження, вибудовуючи реальність так, щоб людина здавалася ангелом. Цю фішку описував Цвєтков, автор багатьох відомих психологічних книг, в одній з яких він зазначав, що навіть найбільш інтимно-розінтимні щоденники навряд чи можна розглядати як такі, що характеризують достовірно людину, бо пишуть їх усі з задньою думкою, що це ще хтось прочитає. Більше того: навіть на сповіді у священика людина вибирає найприйнятніші форми сповідального монологу.

Наступна важлива річ, про яку слід сказати, — ситуація занадто широкого вибору. Парадоксально, але це істотна перешкода для будь-якого серйозного задуму (і, навпаки, ідеальне життєве середовище для наперед несерйозного). Чим більше варіантів, тим перебірливішою стає людина, тим менш цінною видається їй будь-яка наявна пропозиція — подумаєш, які справи, он їх ще скільки! Коли вибір великий, то, хоч як це дивно, вибору немає. Немає потреби дивитися на людину прискіпливо, намагатися зрозуміти її краще, примірятися. У когось сорочка начебто на фото трохи пожмакана — до побачення, нечепуро! У другого пана зарплата не дуже висока — бувай, бідний хлопчику. Третій з освітою 10 класів — пролітає, — мені б не нижче кандидата наук, і ще щоб на скрипочці грав. І так далі...

Саме тут дуже сильно втручається чинник млинців і ревнощів, що у плані реального знайомства неочевидні, а в плані віртуального — початок знайомства. Коли він наявний — люди набувають приблизно такої самої цінності, як пакети молока або соку на вітрині: перший погляд на упаковку, а потім вивчаємо інгредієнти, щоб обов’язково все стовідсоткове, свіже, від найкращих виробників. Цінність людини в такому разі починає котитися до нуля: ставлення до неї не виразніше, ніж до прального порошку або глазурованих сирків. Та й процес пізнавання одне одного не дуже й тішить, якщо потрібно сповістити свій хімічний склад, щоб зрозуміти, вийде з цього якийсь плов чи ні. Але ж в реальному спілкуванні є унікальний чинник зачарування. Зачарування — це жести, інтонації, вміння говорити і рухатися, це знаки уваги до співрозмовника. Вся гама невербальних комунікацій.

До речі, я впевнений, що багато хто з вас легко пригадає якесь знайомство з власного досвіду, коли перше враження про людину було негативне, прикре, а потім воно якось розчинилося, зникло. Симпатія з’являється поступово, а вади, які впадали в око, перестаєш помічати. Це справедливо навіть тоді, коли людина має очевидний дефект зовнішності, що в першу хвилину просто бив по очах. Але минув час, і ви перестали його помічати. Це і є зачарування: людина має безліч інших переваг — гумор, оптимізм, доброту, чесність, порядність, — які надміру переважають усі недоліки. А буває й навпаки: перше враження дуже сильне, а потім образ починає поступово руйнуватися і танути на очах, аж до ненависті. Адже людина — не лише форма, а й зміст. Я, наприклад, упевнений, що зміст завжди переважить форму, якщо ви розраховуєте на серйозні стосунки. Якщо ж ні, то, мабуть, форма важливіша, тому що ефект першого враження підтримає будь-які стосунки певний час, а потім їх можна й припинити.

Хотів би поділитися з вами ще одним спостереженням щодо віртуального спілкування. Якщо співрозмовник вам цікавий, то знайдіть можливість показатися йому. Надішліть свою фотографію. А ще краще — відсилайте ваші фотографії періодично (різні, звісно!). Зараз поясню. У разі знайомств звичайно обмін фотографіями — свята справа. Але люди спілкуються не лише для того, щоб знайти собі партнера для спільного життя. Люди шукають і знаходять друзів, цікавих співрозмовників, знайомляться з однодумцями і ніяк не потурбуються задовольнити бажання співрозмовника уявляти вас в образі, а не лише знаково, через систему наскельних написів, присвячених програмуванню або заробіткам у Мережі. Таке спілкування геть-чисто позбавлене емоційного тла і повністю зведене до логічного сприйняття повідомлень та оцінки прочитаного. Дайте ж поживу уяві і зоровій пам’яті! Це ідеальний варіант для будь-якого цікавого спілкування у формі листування, що має мало шансів перейти в реальний світ. Можете навіть зробити експеримент: попросіть в одного з кількох своїх віртуальних друзів (яких ви не бачили навіть на фото) його фотографію, і ви помітите, як після цього зміниться ваше ставлення до нього!

Кілька слів про приєднання, про яке говорив на початку. Що б там не казали психологи, але навіть через наскельний напис можна приєднуватися, і це не дуже важко. Простий приклад: смайлики. Якщо людина використовує смайлики, то вам їх теж бажано використовувати. Якщо людина, навпаки, уникає якихось знакових виражень своїх емоцій, то вам краще зробити те саме. Можна приєднуватися до емоційного змісту тексту: робити його грайливим, якщо грайливе повідомлення співрозмовника, або сухим, якщо так у нього. Не обов’язково, зрозуміло, копіювати його стиль, манеру, репліки, як не варто при живому спілкуванні повністю копіювати позу співрозмовника — це груба, неоковирна робота. Будьте десь близько, пізнавані, поруч. Підлаштовуйтеся до манери співрозмовника і не нав’язуйте свою. Це не етикет, це психологія. І це спрацьовує.

Хотілося б ще сказати дещо про репрезентативні системи: бачу, чую, відчуваю, думаю. Підстроювання через наші наскельні тексти можна здійснювати і в такий спосіб. Тобто, якщо ваш співрозмовник пише, що «ця репліка йому дуже співзвучна», то не варто писати — «бачу, як схожі наші погляди». Можна, приміром, зазначити, що вам «приємно про це дізнатися».

Я впевнений, що ви зможете себе оцінити, коли замислюєтеся про віртуальне знайомство. Ви знаєте свої слабкі і сильні сторони. У чомусь ви поступаєтеся іншим кандидатам, у чомусь — переважаєте їх. Можна почитати, як презентують себе інші люди, і зробити цікаві висновки. Зрозуміло, якщо ви серйозно поступаєтеся іншим кандидатурам, то є сенс якнайшвидше перевести знайомство в реальний світ, тобто зателефонувати і зустрітися. Там у вас є одна важлива перевага: вас не оцінюють, як сир або шоколадну пасту, і є чудові шанси, що ефект зачарування спрацює. Сам собою він, звісно, не спрацює, але з допомогою деяких ваших зусиль і початкових (і цього буде цілком достатньо) психологічних навиків — безумовно! Ну а якщо ви з усіх боків позитивні і чудові і вам надходить багато листів, то краще також не дуже зволікати з перенесенням стосунків у світ зустрічей і телефонних дзвінків, інакше ваші захоплені кандидатури намислять собі казна-що, а вийде дурниця. Ось такі вони, віртуальні стосунки.