Пили, п’ємо і пити будемо!

Поцікавтеся в будь-якої людини, чи хоче вона бути здоровою. І хоч би яким широким і багатоманітним було охоплення респондентів такого соціологічного опитування, ручаюся, ви дістанете стовідсотково позитивну відповідь. Справді, здоровими ми хочемо бути всі без винятку. Проте, коли для цього необхідно докласти певних — їй-богу, зовсім не титанічних — зусиль, лави «позитивних» респондентів швидко рідіють. Причому дивують і збентежують не просто ледачі за своєю природою люди, а войовничі «негативісти». Навіщо, мовляв, їм вести правильний (читай — здоровий) спосіб життя, коли, скажімо, перехиляючи чарку горілки, поглинаючи проти ночі смажене, жирне й солоне, відлежуючи боки біля телевізора, засмагаючи влітку до чорноти, вони почуваються анітрохи не гірше, ніж сусід, котрий регулярно бігає щоранку, чи знайома панянка, яка виключила зі свого щоденного раціону всі «некорисні» продукти та боїться післяполудневого сонця, як вогню?.. Вас буквально закидають десятками моторошних історій, коли в здорованя-фізкультурника в розповні сили й літ раптово відмовляло серце, а на «правильну» особу обрушувалася невиліковна хвороба... А жирною крапкою в таких монологах, як правило, слугують сумнівно веселенькі римовані рядочки родом із нашого радянського минулого: «Хто не курить і не п’є, той здоровеньким помре».

Ще зрозуміло, якби наведена аргументація лунала з вуст людей малоосвічених, не здатних здобувати інформацію та поповнювати свої знання з різноманітних джерел. Так ні ж! У будь-якому населеному пункті нашої батьківщини, починаючи зі столиці, мало не на кожному кроці зіштовхуєшся зі згаданими марнотратниками життя. Маю на увазі аж ніяк не осіб, що опустилися на соціальне дно, а людей на вигляд цілком благополучних і добре влаштованих. Ну чому переважна більшість із них згадує про необхідність берегти своє здоров’я лише тоді, коли останньому вже завдано непоправної шкоди?..

Усе сказане вище — тільки фрагментарний виклад непохитної життєвої та професійної позиції головного лікаря санаторію «Медобори» Василя Мартинюка. Керівник здравниці (www.medobory.com.ua; e-mail:info@medobory.com.ua), розташованої в селі Конопківка Теребовлянського району Тернопільської області, про нагальну потребу берегти здоров’я (а не тільки честь) змолоду, може говорити нескінченно. І, повірте, ці слова підкріплено серйозною й дуже потрібною людям справою. Очолюваний Василем Івановичем колектив уже не одне десятиліття успішно займається не лише профілактикою різноманітних захворювань, а й їхнім лікуванням. Причому список недуг, яким протистоять конопківські медики, і список застосовуваних тут методів настільки довгий, що ми вирішили розповідь про цей незвичайний санаторій розбити на кілька подач.

Отже, перша медоборівська «фішка» — вода «мертва» і вода «жива».

— Назва села, яке розташувалося на мальовничих пагорбах, — розповідає В.Мартинюк, — походить від імені колишнього землевласника барона Яна фон Конопки. Саме він майже два століття тому заснував тут перший бальнеологічний курорт, де поліпшувала своє здоров’я місцева знать. 1829 року в барона гостював доктор Генріх Мосінг, котрий здійснив фізико-хімічний аналіз конопківської води та видав німецькою мовою монографію про її цілющі властивості. Це була перша наукова праця, присвячена мінеральним водам Тернопільщини. Оздоровниця, яка виникла за ініціативою барона, проіснувала 70 років, поки її не знищила пожежа. До дослідження ж і повторного освоєння конопківських підземних багатств повернулися лише в другій половині минулого століття. Результатом тих розвідок і стало виникнення 1987 року нашого санаторію.

Між іншим, край, де виросли «Медобори», через його унікальну красу й екологічну чистоту називають Подільською Швейцарією. Але не тільки самобутня природа та чарівність навколишніх ландшафтів приваблюють до санаторію людей. Надійним фундаментом його популярності передусім стала воістину живлюща волога, яку видобувають з глибин землі та яка містить органічні компоненти. Це — сірководнева мінеральна вода. Саме її і називають «живою», за своїм складом вона аналогічна широковідомій «Мацесті». Лікувальні ванни з такої води (причому без розведення) є, по суті, наймогутнішим біологічним стимулятором. Тому їх призначають пацієнтам із ревматоїдними артритами, поліартритами, остеохондрозом, хворобами периферичної та центральної нервової системи, кісток, м’язів, сухожиль.

Ця чарівна вода, крім усього іншого, поліпшує обмінні процеси, активізує роботу ендокринних, щитовидної, підшлункової, надниркових і статевих залоз, підвищує опірність організму. А «мертва» — це натрій-хлоридна йодобромна вода із вмістом мінеральних компонентів, здатна на рівних конкурувати з моршинською. Принаймні за широтою спектра лікувально-оздоровчих властивостей вона не поступається своєму більш відомому аналогу. Свердловина розташована на території «Медоборів», звідки по трубах ропа надходить у корпуси. Уже тут її відповідним чином розбавляють залежно від того, як використовують надалі. Чи то для внутрішнього споживання — при проблемах із шлунково-кишковим трактом, печінкою. Чи то для мінеральних ванн, показаних пацієнтам із захворюваннями серцево-судинної системи (зокрема гіпертонією, тромбофлебітом). Таку саму концентрацію застосовують у санаторії при підводному витяганні хребта, що допомагає усунути неполадки в опорно-руховому апараті людини.

Про лікувальні грязі, глину й не тільки, застосовувані в «Медоборах», читайте в наступному матеріалі про конопківську оздоровницю.