Перша ластівка чи чарка колом?

Колись моєю наївною напівдитячою мрією була яхта, обладнана за останнім словом техніки, з великою бібліотекою. Мені здавалося, я могла проплавати на ній кілька років: побачити весь світ і прочитати всі ті книжки, які давно кортіло прочитати, однак бракувало часу. Провинно в цьому, напевно, моє захоплення Жюлем Верном...

Згадала про цю свою дитячу мрію завдяки цьогорічній можливості побувати на борту теплохода «Южная Пальмира» у семиденному круїзі Одеса—Ялта—Сочі—Стамбул—Одеса, організованому СК «УкрФеррі».

З 1960-го по 1992 рік у літній період по Кримсько-Кавказькій лінії з Одеси до Ялти, а далі до Сочі й Батумі щодня вирушали білосніжні лайнери з любителями морських подорожей на борту. За цим маршрутом щороку подорожували в середньому 135 тис. людей, у тому числі — 17 тис. іноземців. Сьогодні, на жаль, колишнього флоту вже немає, і кожен крок на шляху його відродження дається із значними труднощами — ринкова економіка диктує свої правила. За останні десять років обсяг круїзного туризму в портах України, Болгарії, Грузії, Росії та Румунії знизився втричі. Тим часом за всіх часів і в усіх народів національний прапор на борту пасажирського лайнера був одним із показників економічної сили дер­жави та добробуту її громадян.

Чи будуть три пробні круїзи, організовані «УкрФеррі» 15, 29 липня і 12 серпня, першими ластівками відродження круїзного судноплавства на Чорному морі або виявляться горезвісними «чарками колом» із усіма наслідками, що з цього випливають?.. Якщо маршрут стане популярним, його розширять. Планують включити до програми відвідання грузинського Батумі, румунсь­кої Констанци та болгарського Несебра.

До 1985 року пасажирське судно «Сілезія» належало польській компанії «ПолФеррі» і працювало на пасажирській лінії між берегами Польщі та Швеції. 2005 року його придбала компанія «УкрФеррі», після ремонту і переобладнання пасажирсь­ких кают судно отримало нову назву. З квітня 2006 року «Южная Пальмира» регулярно ходить з Одеси до Стамбула. На верхній палубі обладнано авіакрісла для молодих чи малозабезпечених туристів: таким чином до Стамбула можна дістатися за 80 доларів.

Звісно, «Южная Пальмира» досить далека від того, як я, надивившись закордонних фільмів, уявляла собі круїзні лайнери. Плавучий суперготель вона нагадує хіба що вишколеністю обслуговуючого персоналу. «Сюр­при­зом» для мене виявилася, наприклад, відсутність басейну...

На теплоході є ресторан, у якому нас смачно годували тричі на день. Два бари (один із яких казино), музичний салон із щовечірньою розважальною програмою, дискоклуб, гральні автомати, кімната для дітей, тренажери, стіл для пінг-понгу та майданчик для волейболу, а також шезлонги. Коштує це задоволення з триразовим харчуванням у ресторані, портовими зборами та страховкою від нещасного випадку — залежно від комфортності каюти — від 490 доларів у чотиримісній до 1500 — у люксі.

Та все ж, що змушує людей купувати недешеві круїзи, за вартістю порівнянні з тижневим відпочинком у справді комфортабельному готелі за системою all inclusive, наприклад у Туреччині? Можливо, інтенсивніша зміна картинок і нових вражень. Круїз — це коктейль із країн і міст, можливість відволіктися від повсякденної рутини, залишитися під зоряним небом наодинці з морською стихією й водночас поспостерігати за безліччю різних людей. Відвідавши, навіть мимохідь, кілька країн, всмоктавши дух подорожей, пригод і авантюри, напевно, важко відмовитися від цього своєрідного наркотику. І хоча представники туристичних компаній ставляться до перспектив розвитку круїзів досить скептично, вважаючи, що морські поїздки будуть цікаві насамперед іноземним туристам, у нинішньому круїзі я побачила на борту чимало українських сімей із дітьми різного віку.

«Южная Пальмира» може перевозити 534 пасажири, 260 легкових авто чи 20 вантажівок із причепами. Схоже, завантаження в першому круїзі було далеко не повним. Може, щоб хоч якось відшкодувати збитки, у Стамбулі на борт узяли нових пасажирів, чого в принципі не мали робити.

Серед співкруїзників — громадяни України, Білорусі, Росії, Норвегії та США. Мені було цікаво, чи сподобалося тут іноземцям, а також порівняти їхні враження з тим, що вони бачили у подібних круїзах у себе на батьківщині. Кандидатуру, можливо, я вибрала невдало. 27-річному американському інженеру-програмісту, який працює у себе на батьківщині на уряд у сфері телекомунікацій, порівнювати особливо було ні з чим. Виявилося, це його перший круїз. В Одесу він приїхав до дівчини Каті, з котрою познайомився і спілкувався в Інтернеті вісім місяців. Вони заручені, незабаром весілля. Хлопець щасливий й усім задоволений. Навіть той факт, що на Ай-Петрі за недовге катання на коні його «розвели» на 800 (!) гривень, його зовсім не замутив.

«Слов’янські дівчата — насправді найгарніші у світі. А головне, щільність їхнього проживання в Україні — найвища», — пожартували ми. «Для мене є лише одна дівчина — Катя», — абсолютно серйозно відповів на це американець. До речі, саме вона й знайшла цей круїз на його прохання.

В Ялті, Сочі та Стамбулі пасажири судна провели по одному дню. У кожному місті туристи мали можливість на власний розсуд побувати на платних екскурсіях.

В Ялті виникли прикрі неув’язки з митним оглядом. Попри численні листи керівництва компанії «УкрФеррі» у митні служби з проханнями про сприяння, при посадці на теплохід пасажирам довелося простояти в черзі понад три години. Обійшлося, як то кажуть, малою кров’ю. За словами капітана «Южной Пальмиры» Євгена Крючковича, проблема полягає в тому, що в українському законодавстві сьогодні відсутнє поняття «українське круїзне судно». Тому пасажирів у Ялті при закритті кордону мали висадити на берег із усім багажем, а потім завантажити знову — після проходження всіх митних процедур. Про доброзичливість і сочинських, і стамбульських митників у Ялті можна було лише мріяти.

У Сочі нас зустрічали гостинніше. Процедура паспортного контролю забрала хвилин десять. Для жителів міста заходження «Южной Пальмиры» — справді подія. Ще п’ять років тому Сочі відвідали за рік лише два подібні кораблі, торік їх було не більш тридцяти. Хоча, у зв’язку з тим, що 2014 року тут проходитиме Олімпіада, ситуація, можливо, дуже скоро зміниться.

Для порівняння: за словами начальника Ялтинського морського порту Федора Бєдіна, Ялта цього сезону очікує понад 100 заходів круїзних суден. Цифра, звісно, теж невелика. Але Сочі знаходиться трохи осторонь транспортної розв’язки. Тому «Южной Пальмире», заходження котрої принесло порту близько 15 тис. доларів, були дуже раді. На борт піднялися з десяток журналістів, які захоплено знайомилися з кораблем в супроводі гіда з команди, а також мер міста, начальник порту і представники Сочинського клубу одеситів, котрі доклали чимало зусиль, щоб «Южная Пальмира» відвідала Сочі. Цілком ймовірно, незабаром Одеса та Сочі стануть містами-побратимами.

Група журналістів, оглянувши місто у супроводі екскурсовода, змогла також відвідати кілька олімпійських об’єктів у Красній Поляні (гірській частині Сочі) — канатні дороги в Есто Садо («Гірська карусель»), що веде до альтернативного медіасела на 2 тис. місць, і в Роза Хутір (має безпосереднє відношення до проведення ігор — гірські лижі та сноуборд), а також містечко «Газпрому» (розраховане на прийом 1500 людей, з уже діючою канатною дорогою), будівництво котрого розпочалося задовго до того, як стало відомо про те, що Сочі стане місцем проведення Олімпіади-2014. І хоча оглядати, скажемо прямо, поки особливо не було чого, самі по собі сочинські пейзажі — чудове видовище.

Стамбул, безумовно, захоплює. Портові ресторанчики — «Одеса», «Бабушка», «Дедушка», де здоровезна порція креветок і великий кухоль пива плюс десерт від закладу обійдуться в 10 доларів... Барви східного базару, давні пам’ятки культури й сучасні торгові центри... Про Стамбул вже написано так багато, що, мабуть, навряд чи є сенс додавати свої, лише одноденні враження.

— Сподіваюся, цей круїз відновить раніше вельми затребувану Кримсько-Кавказьку лінію, — сказав на прощання капітан «Южной Пальмиры» Євген Крючкович. — Колись я працював на цій лінії, ми заходили до Ялти що три дні. Я дуже люблю це місто і хочу, щоб круїзне судноплавство тут розвивалося. Адже від того, скільки суден заходить у морський порт, скільки на них прибуває туристів, залежить добробут міста і його жителів.