Партія боккенів — сила народна

Нідерланди, XVI століття. Роботі іспанського «керівництва на місцях», спрямованій на поліпшення добробуту нідерландського народу, дуже заважають фламандські дворяни на чолі з їхнім принцом Вільгельмом Оран(ж)ським (Willem van Oranje). Іспанські гранди називають їх «злиденними голодранцями».

Україна, XXI століття. Турбота партії (регіонів) і уряду про добробут українського народу не мала б меж, аби не були настільки підступними прихильники проамериканського принца Віктора Оранжевого. Гранд-прем’єр дає їм зважену оцінку — «казли».

Далі йдуть розбіжності. Фламандські дворяни не образилися, а самі з гордістю почали називати себе «злиденними голодранцями» (geuzen) і під цим іменем — гези — ввійшли в історію. (Зауважимо, що нідерландські патріоти вчинили відповідно до традиції християнських мучеників: коли в синедріоні били апостолів і забороняли їм згадувати ім’я Ісуса, ті раділи, «що за ім’я Христове вони удостоїлися прийняти безчестя», Діян.5:41.)

Ми, оранжисти, повинні радіти, що за нашу Неньку-Україну удостоїлися прийняти образу. А помаранчевий рух має іменуватися... Ось отут заминка. З огляду на подібність російського «казли» й українського «козли», можна було б запропонувати «цапи», але проти цього заперечить батько Котляревський: «По нашому хохлацьку строю /Не будеш цапом ні козою, /А вже запевне що волом…» (віл — це бик, у якого немає, ну, цих...)

Тому пропоную: згадати про наш євроатлантичний вибір і охреститися боккенами (від гол. bokken — козли), а символом новонароджуваної партії зробити — в опозицію кастрованому бику — задерикуватого цапа-козла (привіт американському партійному віслюкові!).