Панорама

Єпархії просять вогню

Визнання Росією автономії Осетії та Абхазії отримало не тільки політичний, а й церковний резонанс. Цхум-Абхазька і Цхинвальська єпархії, що відокремилися свого часу від Грузинської православної церкви, нині перебувають, фактично, у розколі, сподіваючись на повернення у Повноту Православ’я через приєднання до Російської православної церкви.

Абхазьке і південно-осетинське духівництво ухвалило рішення про вихід із підпорядкування грузинському патріархові після міжнаціональних конфліктів початку 90-х. Абхазька й Аланська (Осетинська) єпархії, таким чином, де-факто існують уже протягом півтора десятиліть, але не визнаються ні Грузинською, ні Російською церквами. Аланська церква після безуспішних спроб увійти в юрисдикцію Московського патріархату і РПЦЗ у 2003 році пішла під начало грецьких старостильників.

Абхазька єпархія втішає себе тим, що «перебуває під опікою Російської церкви»: безпосередню допомогу в духовному окормленні абхазької пастви подавав глава найближчої єпархії РПЦ — єпископ Майкопський.

Проте поки ні Грузинська, ні Російська православні церкви не демонструють готовності переглянути статус бунтівних єпархій. У РПЦ підтверджують, що не мають наміру відмовлятися від канонічних вимог невтручання однієї помісної церкви у справи іншої. Проте низка джерел у РПЦ все-таки повідомляє, що діалог із питання духовного окормлення «новостворених територій» відбувається.

У патріархії Грузії, своєю чергою, стверджують, що про жоден діалог не чули. Грузинська Православна Церква не має наміру переглядати питання статусу своїх колишніх єпархій.

Тим часом спостерігачі прогнозують у регіонах, які відокремилися від Грузії, різку радикалізацію ісламу як відповідь на протистояння православних народів.

Друзі?

Незважаючи на війну, РПЦ намагається зберегти хоча б видимість добрих відносин із Грузинською церквою-сестрою: це виявляється і в стриманій позиції щодо Цхум-Абхазької та Цхинвальської єпархій, і в привітанні патріарха Алексія патріарху Іллі. Втім, це видається не надто щирим на тлі заяв низки «посадових осіб» РПЦ. Зокрема, заступник глави відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату протоієрей Всеволод Чаплін закликав російську владу пропонувати світові «свій шлях розвитку», відмінний від шляху західної цивілізації, який, на його думку, «веде в нікуди». «Нам потрібно бути сильними, у тому числі у військовому плані, мати волю і здатність зупинити будь-яке зазіхання на наш спосіб життя, наші інтереси у світі, нашу здатність впливати на процеси, що відбуваються у світі», — заявив священнослужитель.

Таким чином, освячення ієрархами РПЦ ракет із ядерними боєголовками отримало логічне продовження у закликах з боку церковників укріплювати військову могуть і вживати її за призначенням.

Про Синод — вирішальний і нерішучий

2 вересня у Москві мало відбутися засідання Священного Синоду Російської Православної Церкви. Але не відбулося. Як годиться, прес-служба Московської патріархії не стала уточнювати причин. Засідання перенесено уже вдруге. За офіційною версією, це пов’язано з тим, що патріарх Алексій переніс операцію на серці і перебуває не в найкращому стані.

Проте є підстави підозрювати, що Синод відкладено через невпевненість Московської патріархії у власних силах. На нинішньому засіданні слухатиметься справа єпископа Діоміда, відстороненого від управління своєю єпархією «за порушення церковних канонів». Очікувалося, що на цьому засіданні його мали позбавити сану. Тим часом, як засвідчили літні події, у єпископа Діоміда багато прихильників, готових не тільки на пікети, молитовні стояння, а й на рішучіші дії. Участь у «продіомідівських» акціях «Наших», своєю чергою, вказує і на інтерес до бунтівного єпископа у певних політичних колах Росії. У спостерігачів дедалі більше підстав підозрювати, що за протистоянням єпископа Діоміда і, фактично, глави ВЗЦЗ МП митрополита Кирила маячать зовсім не церковні... погони.