ОСТАННІЙ МАТЧ

І справді, такого матчу в XXI столітті вже не буде. Це останнє серйозне змагання із шахів ХХ століття. Йдеться про те, хто ж буде чемпіоном світу, найсильнішим шахістом століття, яке минає. Як ви розумієте, простих запитань загалом у житті й тим паче у спорті найвищих досягнень ніколи не було й не буде. ХХ століття — століття розквіту допінгу. Здається, десь, колись за сто років когось у шахах упіймали на вживанні допінгу. Але це не більш і не менш смішно, ніж, скажімо, у гімнастиці. Чим може допомогти який завгодно стимулятор гімнастові? А дідько його знає! Так і з шахами — пий, колися, ковтай, що хочеш, а сенс? Треба ж уміти грати в шахи!

Кінець століття видався не дуже вдалим у цьому плані. Міжнародна федерація шахів, у натуральному вигляді — ІААФ — дедалі більше втрачала своє лідируюче становище у світі, втрачала авторитет, здобутий роками організації престижних змагань для виявлення найсильнішого шахіста світу. Був турнір найсильніших гросмейстерів для виявлення чемпіона після смерті великого російського генія шахів Олександра Альохіна 1947 року. Були претендентські цикли й фінали після того, як Михайло Ботвіннік започаткував епоху неподільного панування тільки радянських шахістів на світовій арені.

Згодом були спроби якось відірватися, поставити численних радянських гросмейстерів недоступного ні для кого у світі класу в ситуацію переможених. Були матчі, які Ботвіннік вигравав або зводив унічию. І цей великий патріарх шахів протримався на першому місці у світі з незначними перервами до 1963 року. Далі радянська школа шахів дала світові Василя Смислова, Михайла Таля, Тіграна Петросяна, Бориса Спасського, — ніхто не міг навіть мріяти прорватися крізь щільну шеренгу радянських шахових геніїв.

І ось 1975 року з’являється неможливо геніальний, своєрідний шаховий Ейнштейн — Роберт Фішер, або, по молодості, — Боббі. Він виграв у Тайманова матч із рахунком 6:0, і знаменитого гросмейстера ледве що не розстріляли, хвала Господу, при перетині кордону СРСР, забравши в нього величезну на той час суму в 300 доларів і зганьбивши на роки вперед. Потім із рахунком 0:6 програв Фішеру Бенгт Ларсен — другий, на загальну думку, шахіст світу, і стало зрозуміло, що тут щось не гаразд. Мабуть, усе-таки Фішер не дарма так сильно грає в шахи. Він став чемпіоном, перемігши у фіналі Бориса Спасського, який не дуже й опирався, і залишив у шаховій історії яскравий слід тим, що вивів свій вид спорту із забуття та зневаги на неймовірну висоту. На нього досі моляться ті, хто замість стодоларового папірця став одержувати за шахові перемоги нечувані раніше суми, що нині докотилися до мільйонів доларів.

Хто нині чемпіон світу з шахів? Це дуже важке запитання. Роберт Фішер 1975 року втратив це звання вольовою постановою ФІДЕ, не програвши нікому, зокрема й оголошеному чемпіоном світу Анатолію Карпову. Карпов завжди відчував непевність свого становища, з юридичного погляду, а Фішер так і не погодився з ним грати. Тобто Роберт правильно досі вважає себе чемпіоном світу — ніхто його в законному матчі не переміг.

Ніхто не переміг в останні роки офіційно, під егідою ФІДЕ, Анатолія Карпова, і той, уже єдиний у світі, вважає себе чемпіоном, погрожує подати в суд на ФІДЕ, президента ФІДЕ й Калмикії мільярдера Кірсана Ілюмжинова, але нічого з цього не виходить. Ви пробували позиватися з мільярдером? Отож бо й воно!

Тому велике зацікавлення нині викликає матч на першість світу Гаррі Каспаров — Володимир Крамник, що проходить у Лондоні. Каспаров, на загальну думку й за об’єктивним рейтингом, найкраще у світі грає в шахи. Він так і каже: «Я чемпион не по версии, я чемпион по шахматам!» І це правильно!

Але Каспарову потрібен офіційний титул, який нині, певною мірою, розігрується в його особистій зустрічі з другим, за рейтингом, шахістом світу Володимиром Крамником. Каспаров випереджає свого супротивника на 80 пунктів рейтингу, але Крамник єдиний у світі, хто в сумі принаймні кількох особистих зустрічей Каспарову не поступається.

Нехай грають. У них на кону два мільйони доларів, даних геть не дурними спонсорами. Це популярні люди, вони придатні для реклами, вони ці гроші відпрацюють.

Ось тільки слід було б визначити точний розподіл призового фонду після завершення напружених зустрічей, де у вівторок, четвер, суботу й неділю потрібно грати по сім годин без перепочинку, права на тайм-аут, права на хворобу. Хто не встиг — той спізнився в боротьбі за найвищий шаховий титул, за трон, на якому, крім Фішера, Карпова, що не визнав своєї поразки, Халіфмана, який виграв турнір чемпіонату світу ФІДЕ за системою з вибуванням, перебуває також Каспаров. Чемпіонів світу поки що багато. Каспаров хоче бути єдиним. У нього є для цього підстави, і, якщо Крамник йому не перешкодить, ми нарешті будемо шанувати і славити єдиного чемпіона світу — 37-річного Гаррі Каспарова. А це дуже важко — бути першим!

Друга партія матчу в Лондоні проходила при наростанні цейтноту в Каспарова, який грав цього разу чорними. У захисті Грюнфельда чемпіон світу на десятому ходу пожертвував пішака, проте вже над тринадцятим ходом йому довелося думати аж годину. Відтак на решту десять ходів у Каспарова залишалося 8 хвилин, а на останні п’ять — три хвилини. Під загрозою великих матеріальних втрат Каспаров здався на 40-му ходу. Рахунок став 1,5:0,5 на користь Володимира Крамника. У четвер зіграно третю партію, що закінчилася внічию.