Оекраїнець в Брюсселі

А бельгійці, звісно, народ статечний, дільний…

Іван Франко,
«Борислав сміється»

Я багато років отримую листи із країни, яка колись була частиною об’єднання Бенілюкс, а тепер є центром демократичної імперії, що носить ім’я Європейський Союз. Хоча свою адресу
я підписую в стандартній формі: «Ukraine, Kyiv…», кореспонденція із Бельгії завжди робить лінгвістичну правку «Oekraine, Kyiv…» Фламандці поважають свою мову і намагаються оберігати її навіть в такий спосіб. Що ж, хай так і буде — я оекраїнець. Ласкаво просимо в Королівство Бельгія! Автобус без зупинки перетинає кордон, позначений лише стандартним дорожнім знаком
із написом «Belgie».

Здається, які паралелі можна проводити між Україною та Бельгією — ми дуже на сході Європи, вони зовсім на заході. Але якщо подивитися на долі двох народів, то можна помітити, що етапи їх розвитку надзвичайно схожі. Незалежною Бельгія стала відносно недавно —
в 1830 р. До того вона багато століть потерпала від спроб офранцуження, іспанізації, германізації. Імперії чомусь саме цю маленьку країну вибрали як місце військового вирішення своїх міжмонарших проблем. Погляньте на карту Бельгії — ось Ватерлоо — місце катастрофи Наполеона. На щастя, зараз там народ вирощує цілком мирну картоплю. А це — містечко Іпр на річці Іпр. Так, саме тут божевільне людство під час Першої світової війни в 1917 р. вперше використало отруйний газ дихлордіетилсульфід, більш відомий за назвою іприт. Ще
в 1842 році публіцист Петро Аннєнков називав Бельгію «странным государством, которое имеет огромную книжную торговлю, не имея литературы и литераторов». Але відтоді багато змінилося— світової слави досягли твори Шарля де Костера, Моріса Метерлінка, Еміля Верхарна, Жоржа Сіменона. Ці автори писали французькою мовою, цілком рівноправною
в Бельгії, але розрахунок на широкий читаючий франкомовний світ відчутний. Як тут не проведеш аналогію з нашим Гоголем, Короленком, Булгаковим. Як і в Україні, душу фламандського народу оберігали національні поети І.Геззеле, А.Саувен, А.Лангердонк та ін. Вони не надто відомі у нас, але дорогі бельгійцям.

Одного імені Пітера Пауля Рубенса достатньо для всесвітньої слави фламандського мистецтва, але яка чудова когорта живописців вишикувалась поряд з ним: ван Дейк, Йорданс, Снейдерс…

Одним із символів Брюсселя є Атоміум, більш ніж стометрова конструкція, що символізує структуру атома. Збудована вона до всесвітньої виставки 1958 року в епоху ядерних успіхів людства. Після Чорнобиля такий образ успіхів цивілізації, мабуть, вже не пройшов би художню раду. Брюссель часто фігурує в інформаційному просторі. Але відеокартинка, яка супроводжує тексти, може відбити інтерес до цього міста. Установи Євросоюзу не є шедеврами архітектури, що прекрасно усвідомлюють господарі міста, без жалю ліквідуючи набудовані в адміністративній гарячці 60—70 років безликі офіси. А дійсно, Брюссель чудове місто, насичене культурою та історичними спорудами. І те що Гранпляс або по-фламандськи Гроте маркт вважається чи не найгарнішою площею Європи, не можеш не відчути, побувавши на ній. Прямокутна територія оточена такою кількістю історичних споруд, які навперебій демонструють не померклу від плину століть красу, що лише її можна вивчати цілий день, мов експозицію великого історичного музею. Шкода тільки, що фотоапарат не охоплює відразу 360°, і доводиться цю красу фіксувати фрагментарно. Символом Брюсселя, по кількості розтиражованих копій, здатних конкурувати із Ейфелевою вежею, є оповитий легендами фонтан, головним і єдиним діючим персонажем є бронзовий хлопчик, Манекен Піс, котрий подає воду найзручнішим з фізіологічною точки зору способом (до речі, феміністки витребували для себе фігурку дівчинки Яннекен Піс, що задовольняє аналогічну потребу. Але ця скульптура не надто популярна і взагалі знаходиться в ніші тупикової стіни, маловідомої туристам вулиці). Найвірогіднішим я вважаю переказ про те, що живий прообраз цього героя колись погасив пожежу, що загрожувала Брюсселю. Проблем з поповненням водними ресурсами свого брадспойтика в столиці Бельгії він відчути не міг, бо не випити в Брюсселі пива — то майже гріх. Недарма, налигавшись в таверні «Лебідь»
цього виробу місцевих броварів-буржуа, К.Маркс і Ф.Енгельс саме тут написали книжку про привид — «Маніфест комуністичної партії». Бельгійці талановиті люди, і користуючись нашою термінологією, національно свідомі. Зверніть увагу на те, як маленький детектив Еркюль Пуаро тактовно виправляє тих, хто називає його французом: «Я — бельгієць». Бельгійці сконструювали революційний «наган» і контрреволюційний «саксофон», бельгійці проводять найвідоміші європейські конкурси карикатури, а українці їх регулярно виграють. Хай живе оекраїнсько-бельгійська дружба!