ОДНЕ ВИПАДКОВЕ ЗНАЙОМСТВО — І ТИ БАТЬКО

Одружився, розлучився, пожив у громадянському шлюбі, просто провів час із симпатичним партнером, — багато хто навіть не веде ліку таким зв’язкам. Тим часом легкість, із якою деякі молоді люди ставляться до своїх контактів з протилежною статтю, загрожує серйозними ускладненнями, причому не лише у медичному плані. Інтимні стосунки, як згодом і шлюб, — крок відповідальний в усіх планах. Досить ознайомитися з низкою положень ухваленого нещодавно Верховною Радою нового Сімейного кодексу, який уже на початку наступного року набере законної сили.

— Зміни в новому Сімейному кодексі торкнулися самої суті взаємин подружжя, а також батьків та дітей. Підвалини кодексу — християнська мораль і принципи справедливості, — розповідає народний депутат, професор Зорислава РОМОВСЬКА, яка безпосередньо працювала над розробкою документа.

Чоловік і дружина мають матеріально підтримувати одне одного, в окремих випадках і після розірвання шлюбу — коли один із них непрацездатний або інвалід. Має право на матеріальну допомогу після розірвання шлюбу і працездатний чоловік або дружина. Приміром, якщо жінка, проживаючи у шлюбі, виховувала дітей, вела домашнє господарство, доглядала за іншими членами сім’ї і через це не мала можливості здобути освіту, працювати або обійняти відповідну посаду. У такому разі вона і після розлучення може протягом трьох років претендувати на утримання колишнім чоловіком.

Має право на утримання і працездатний чоловік, якщо після розлучення саме з ним мешкає дитина до трьох років. Безстрокове право на аліменти має і той із членів подружжя, хто проживає з дитиною-інвалідом, яка потребує постійного догляду.

Такі положення, відповідно до нового кодексу, матимуть силу і на той випадок, якщо чоловік і дружина жили в так званому громадянському шлюбі.

— Що змінилося у майнових правах членів подружжя?

— Кожна річ, придбана в шлюбі, окрім речей індивідуального користування, є спільною власністю подружжя. Ця норма існувала і в старому законодавстві. Новим тут є те, що до предметів індивідуального користування тепер належать цінні речі та коштовності, навіть якщо їх було придбано на спільні кошти.

Окрема глава присвячена проблемі шлюбного договору. Право на укладання шлюбного договору дається не лише нареченому і нареченій, а й особам, які проживають у шлюбі. Предметом договору можуть бути лише майнові взаємини: величина частки кожного з членів подружжя у майні, придбаному під час шлюбу; право на аліменти (не пов’язані з непрацездатністю когось із подружжя); визначення величини аліментів; житлові права — наприклад, дружина через півроку після розірвання шлюбу зобов’язана залишити квартиру, у якій мешкала разом із чоловіком. Кодекс передбачає і цілу систему противаг: можливість за рішенням суду внести зміни в договір, розірвати його або навіть визнати недійсним, якщо його було укладено обманним шляхом або із застосуванням насильства.

— Щойно з’явившись на світ, новонароджений член сім’ї вже має цілу низку прав. Яких саме?

— У кодексі записано: батьки зобов’язані забрати дитину з пологового будинку.

— Тобто вони не можуть він неї відмовитися?

— Вони мають право передати свою дитину на виховання іншій особі чи дитячій установі або дати згоду на усиновлення. При цьому передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку піклуватися про неї. Законом також заборонені будь-які види експлуатації дитини і застосування покарань, у тому числі й фізичних, що принижують людську гідність.

— А з якого віку дитина має право голосу в суді?

— Раніше думку дитини враховували лише в тому випадку, якщо їй виповнилося 10 років. Тепер кожна дитина, котра може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спорів щодо її виховання, проживання, позбавлення чи поновлення батьківських прав, а також управління її майном.

— До речі, щодо майна. Що є особистою власністю дитини і не може бути розділене між членами подружжя у разі їхнього розлучення?

— Все майно, яке було куплене батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання і виховання дитини — одяг, речі індивідуального користування, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання і так далі.

— Перед прийняттям Сімейного кодексу найбільше суперечок серед депутатів викликали зміни, пов’язані з установленням величини аліментів.

— Як свідчить судова практика, сьогодні суди не мають правових підстав для стягнення більших аліментів, якщо батько приховує свої реальні доходи. Ось кілька прикладів із життя.

П. працює на півставки нічним сторожем, отримуючи зарплату близько 60 гривень. Водночас він ремонтує іномарки і його реальне матеріальне становище досить високе: придбав квартиру, зробив у ній євроремонт. Дитині від першого шлюбу він виплачує 18 грн., а численні позови першої дружини залишаються без задоволення. За чинним законодавством, суд може визначити величину аліментів у твердій грошовій сумі лише тоді, коли заробіток платника аліментів нерегулярний або постійно змінюється.

Інший приклад. Підприємець, який не приховує своїх доходів у сумі 8 тис. грн. на місяць, щомісяця виплачує дитині від першого шлюбу по 2 тис. грн. аліментів. На ці гроші живе вся нова сім’я його першої дружини, у тому числі і її другий чоловік-алкоголік.

Тим часом аліменти — це гроші на утримання дитини, а не кошти для накопичення чи утримання інших членів сім’ї. Сьогоднішня ситуація потребує нового підходу. Завеликі, як і замалі аліменти погіршують стосунки між батьком та дитиною, на виховання якої вони стягуються. За новим Сімейним кодексом, суд може визначати величину аліментів у частині від заробітку (доходу) і (або) у твердій грошовій сумі. Залежно від обставин, суд може визначити величину аліментів на одну дитину і 5%, і 10%, і навіть 50% від реального майнового становища платника, або в обсязі встановленого законом прожиткового мінімуму. А платити їх доведеться не до 18 років, а до 23-х на той випадок, якщо дитина по закінченні школи продовжує навчання.

Передбачається можливість укладання договору, за яким дитина втрачає право на аліменти, отримуючи натомість (під контролем органу опіки) право власності на нерухомість — квартиру, житловий будинок і так далі. Раніше бували випадки, коли чоловік із дружиною домовлялися, що чоловік дарує дитині будинок, а дружина за це не вимагатиме аліментів. Та згодом вона могла передумати і подати позов у суд про стягнення аліментів. А суд мав усі підстави його задовольнити.

При цьому передбачається, що батько, окрім аліментів, повинен брати участь у додаткових витратах на дитину. Якщо вона, приміром, навчається музики, то батько повинен допомогти придбати інструмент чи оплатити поїздку на конкурс.

— Мало не найголовніше нововведення кодексу — перегляд підстав для встановлення батьківства. Раніше суд міг визнати чоловіка батьком дитини лише в тому разі, якщо він жив разом із її матір’ю, вів спільне господарство, виховував і утримував дитину. Якщо ж стосунки мали періодичний характер, то змусити чоловіка визнати батьківство і допомагати з утриманням малюка можливості не було.

— Тепер визнання батьківства може бути проведене судом на підставі будь-яких доказів, що свідчать про причетність цього чоловіка до народження дитини, у тому числі і генетичної експертизи. Для чоловіків установлюються нові «правила гри»: самого факту інтимних стосунків буде достатньо, щоб суд визнав батьківство. З усіма наслідками, які звідси випливають. Така норма є в законодавствах усіх європейських країн. Ми припускаємо, що в результаті значно зменшиться статистика абортів, особливо перших, причина яких — небажання дівчини стати матір’ю-одиначкою і неможливість самостійно утримувати майбутню дитину.

— Напевно, багато чоловіків припускають, що мають позашлюбних дітей. Що ж їм тепер — очікувати позовів про виплату аліментів?

— Закон не має зворотної сили. Йдеться про тих дітей, які з’являться на світ через 10 місяців після набуття чинності Сімейним кодексом.

— Наскільки я зрозуміла, нове сімейне законодавство захищає і чоловіка, котрий не хоче, повернувшись із тривалого відрядження, виявити вдома новонародженого спадкоємця?

— Справді, в остаточному варіанті кодексу закріплено інститут роздільного проживання або сепарації (у царській Росії він називався «відділенням від столу і ложа»). Він установлюється судом за заявою обох членів подружжя або за позовом одного з них перед майбутнім тривалим відрядженням чи поїздкою на заробітки. При цьому режим сепарації жодною мірою не припиняє дію тих прав і обов’язків, які чоловік і дружина мали, відповідно до Сімейного кодексу чи шлюбного договору. Але майно, придбане в цей період, не вважатиметься загальним. Дитина, що народилася через 10 місяців після встановлення режиму роздільного проживання, не вважатиметься сином або дочкою чоловіка. А кожен із членів подружжя матиме право усиновити дитину без згоди своєї половини.