ZN.ua
Дзеркало тижня не підводимо з 1994 року
Триває пошук

НІЖНИЙ ВІК

Тетяна Галковська
Автор Тетяна Галковська Журналістка

«Моя власна дитина (їй 17 років, закінчила щойно школу) та діти моїх приятельок (їм від 13 до 17 років) нічого в цьому житті не хочуть...

«Моя власна дитина (їй 17 років, закінчила щойно школу) та діти моїх приятельок (їм від 13 до 17 років) нічого в цьому житті не хочуть. Я люблю спілкуватися з підлітками, мені цікаво, чим вони живуть, що думають з різних питань, люблю з ними пофілософствувати. І ось результат моїх спостережень: вони не думають про своє майбутнє, усі до одного ніби підсвідомо сповідують гасло — все байдуже. Ну вступлю до інституту, ну не вступлю. Що, життя закінчиться? Ну навчаюся нині в школі, потім в інститут піду, ну працюватиму... Таке відчуття, що всі вони вже старі, котрим нічого не хочеться, очі не горять і тільки б лежати на канапі й телек дивитися. Усе роблять, як сонні. Даси книжку цікаву (ми з подругами її три години обговорювали, мало не посварилися) — прочитає. Запитую: «Як книжка?». А моя донька: «Ну так... цікаво». А голос — як про манну кашу говорить, неживий такий.

Чому таке відбувається? Їхні батьки, та й я сама, — зовсім не такі, у нас і хобі є, і все в житті нам цікаво, а їм — нічого!!! Що робити з власною дитиною і що підказати подругам?»

Я й не припускала, що цей лист викличе такий гарячий відгук у колег і знайомих. Ледь я встигла зазначити, що, очевидно, винна сама мама, бо не цікавиться внутрішнім світом своєї доньки, а просто намагається нав’язати власні смаки та вподобання, як на мене буквально обрушилася лавина заперечень. З’ясувалося: навіть підлітки з досить благополучних родин, котрих виховують розумні, освічені батьки, виявляють дива «пофігізму». «Ось підростуть твої власні діти, тоді дізнаєшся, як вони змінюються в підлітковому віці! — лякала мене моя найкраща подруга. — У мене останнім часом таке враження, що я втрачаю власну дитину».

То які ж вони, сучасні підлітки? Що відбувається з дитиною, коли вона переступає поріг так званого пубертатного періоду? Про це я вирішила поговорити з кандидатом психологічних наук, доцентом кафедри психології Національного педагогічного університету ім. Драгоманова Іриною Булах.

— Що насправді цікавить сучасних підлітків? До чого вони прагнуть? Чому віддають перевагу?

— Головна відмінність сучасних підлітків, скажімо, від тих, хто був у такому віці років десять тому, — це прагматичність. За необхідності зробити моральний вибір вони найчастіше вибирають нейтральну позицію, але якщо бачать певну вигоду, то, залежно від неї, вибирають добро або зло. Основні цілі — добре оплачувана професія, кар’єра й сім’я.

Нещодавно провели опитування 1127 звичайних благополучних підлітків із різних регіонів України, і ось що з’ясувалося. Як відомо, неймовірно важлива для підлітка така риса, як впевненість у собі, але притаманна вона далеко не всім. 12,7% опитаних мали неймовірно високий рівень впевненості в собі, 66,2% — середній і 21,1% — низький. Саме невпевнені в собі підлітки болісно реагують на критику, сміх і зауваження на свою адресу, важко переживають невдачі в навчанні, спілкуванні та взаєминах. Їм більше властива сором’язливість, прагнення до психологічної ізоляції (своєрідний захист), а також високий рівень сугестивності й недовіра до інших людей.

Переважна більшість підлітків запевняла, що вони ставлять перед собою певні цілі (близькі й далекі), сподіваючись їх успішно реалізувати. У 34,2% ця тенденція була розвинена найвище, у 59,6% — помірковано й лише в 6,2% — слабко.

Досягти певної мети можна двома шляхами — прямуючи до успіху й уникаючи невдач. Серед опитаних хлопчиків та дівчаток більшість прагне до успіху — близько 60%, а тих, хто намагається уникати невдач, приблизно 40%. Проте з віком відсоток останніх зростає, серед 14—15-річних їх уже 67%. Мабуть, такі підлітки вже краще усвідомлюють свої реальні можливості. При цьому прагнення до високих досягнень більше властиве хлопчикам, бо деякі дівчатка вважають це не жіночою справою — 71% і 69% відповідно.

У системі цінностей перше місце в підлітків належить «потребі в інтимному спілкуванні», друге — «визнанню серед навколишніх» і третє місце поділили «моральні цінності» та «взаємини з дорослими». Тобто, з одного боку, основним особистісним мотивом виступає прагнення до автономного від світу дорослих близького спілкування з однолітками, а з другого — прагнення до самоствердження й визнання навколишніх як дорослих, так і ровесників.

Вільний час у сучасних підлітків асоціюється із зустрічами з друзями, переглядом фільмів (найчастіше — комедій), телепередач (найчастіше — спортивних) і прослуховуванням музики — переважно важкий рок.

«Здоровий спосіб життя» пов’язують із заняттями спортом і відсутністю потреби вживати алкоголь та наркотики. Підлітки засуджують такі соціальні негативи, як проституція та рекет. Байдуже ставляться до проблем ранньої вагітності й абортів («Вважаю це особистою справою кожного»), а найприйнятнішим віком початку статевого життя вважають 18 років.

Тобто можна зробити висновок: норми, мораль і соціальні очікування підлітки сприймають так само, як це заведено в суспільстві. Безстрашність, властива цьому вікові, можливо, пояснюється тим, що багато їх «ніколи не зіштовхувалися з небезпекою» або вважають, що «з небезпечними ситуаціями впораються» без сторонньої допомоги. При цьому з засобів самозахисту найбільший рейтинг має пістолет.

— Якщо вони все розуміють правильно, приймають норми сучасного суспільства, то чому така неадекватна поведінка?

— Не слід забувати, що підлітковий вік — це перехідний період від дитинства до зрілості. У цей час юна людина переживає серйозні потрясіння: відбувається втрата дитячого статусу, хоч і зберігаються нереалістичні уявлення про власні привілеї та статус дорослих. Цьому сприяють різкі фізичні зміни, мрії й ідеали, які бачаться вже менш реальними, кризові зіткнення з самим собою й родиною, відчуття самотності та прагнення якомога швидше стати дорослим. Усе це обумовлює і зміну поведінки, що часто турбує батьків.

— Грубість, прагнення до незалежності, відстоювання будь-яких, навіть відверто нерозумних бажань... Продовжувати можна довго. Невже це просто особливості віку і з ними потрібно до певного часу миритися?

— Ясна річ, ні, але під час будь-яких виховних моментів потрібно враховувати особливості розвитку дитини. Підліткові властиве відчуття дорослості. Це як компонент самосвідомості — дитина раптом усвідомлює себе дорослою й починає шукати форми поведінки, які, на її думку, притаманні дорослим: форми відпочинку, одяг, мова.

Сучасні дослідники вважають: одна з основних суперечностей цього періоду така. З одного боку, підлітковий вік — це час соціалізації, входження у світ людської культури й соціальних цінностей, а з другого — час індивідуалізації, відкриття й утвердження власного унікального та неповторного «я». Дитину ніби шматують протиріччя. Величезна радість може дуже швидко змінитися тугою, впевненість у собі переходить у зніяковілість, егоїзм чергується з альтруїзмом, високі моральні прагнення змінюються низькими спонуками, пристрасть до спілкування — потягом до самотності, жвава зацікавленість — розумовою байдужістю тощо.

— А як бути, якщо такий ось здоровий «лоб» вперто не бажає допомагати по господарству? Ось моя знайома скаржиться: бігає, стрибає, а варто попросити піти до магазину або прибрати в своїй кімнаті — відразу в нього починається занепад сил.

— Це також одна з суперечностей, властивих підлітковому віку. Тут відбуваються зміни на психофізіологічному рівні: на позитивні речі реакції організму підвищуються, а на негативні знижуються. Щоб не доводити до конфлікту, краще не наполягати на своєму відразу. Нехай дитина полежить, заспокоїться, а потім, коли реакції відновляться, можна сказати приблизно таке: «Зараз зробимо те, що ти хочеш, але спочатку швиденько збігай до магазину (прибери в кімнаті, повечеряй), інакше він зачиниться, й ми всі залишимося без хліба».

До слова, якщо дитина не допомагає в хатніх справах, то це серйозна прогалина в її вихованні. Навіть дошкільник повинен мати свої постійні домашні обов’язки, ясна річ, посильні, які з віком збільшуються. Крім того, не можна захищати дитину від усіх тих проблем, що існують у сім’ї. Дитина має відчувати себе особистістю. Якщо дорослі ставитимуться до неї як до дорослої людини, то й дитина рахуватиметься з батьками. Відмова виконати прохання батьків може бути і спробою самоствердження в дорослій іпостасі — мовляв, дорослим ніхто не вказує, що потрібно робити, вони самі приймають рішення. Це й прагнення до ризику, властиве підліткам.

— Який же тут ризик?

— Ризик викликати гнів батьків, довести самому собі, що не боїшся цього гніву.

— Якби ж на цьому перевірка на міцність батьківських нервів закінчувалася... Але багато підлітків так і норовлять залишитися ночувати в подружки чи в комп’ютерному клубі, перестають ходити до школи, не бажають тепло вдягатися взимку — всього не перелічиш. Як бути — все забороняти чи, навпаки, дозволяти? Адже саме в цьому віці закладаються звички, правила поведінки, що визначатимуть усе майбутнє життя людини.

— А як ви самі гадаєте? Звісно, людині в такому віці хочеться все спробувати, все випробувати, особливо якщо це спробували або випробували однолітки. Щось справді можна дозволити, а проти чогось потрібно категорично заперечити, та при цьому обов’язково навести ефективні аргументи. Розповісти про наслідки, які може викликати цей вчинок. У людини, навіть маленької, обов’язково має бути свобода вибору, але усвідомлена. Вона повинна вміти сама проаналізувати свої емоції, бажання й можливі наслідки.

— А якщо дитину «магнітом» тягне до сумнівної компанії? Також відпустити?

— Передусім потрібно порадитися з психологом, він допоможе розібратися в ситуації і знайти грамотні шляхи розв’язання проблеми. Але в кожному разі треба буде посилити увагу до підлітка, засновану на довірі й ставленні як до рівного. Потрібно спробувати з’ясувати, що шукає він у такій компанії — любов, ризик, увагу однолітків. Можливо, щось ви з успіхом зможете замінити. Дуже багато підлітків у пошуках себе потрапляють не лише в «погані» компанії, а й у різноманітні релігійні секти.

Сьогодні батьки приділяють своїм дітям-підліткам не так уже багато часу. Тим часом спільні інтереси, захоплення і, найголовніше, щире співчуття дорослого можуть дуже часто запобігти лиху. Адже, попри прагнення до самостійності й дорослості, людині саме в цьому віці потрібен розумний, досвідчений і надійний друг, завжди готовий прийти на допомогу. До слова, криза підліткового віку проходить значно легше, якщо вже в цьому віці у школяра з’являються відносно постійні інтереси й захоплення ,— тоді йому просто нецікаво тривалий час перебувати в компанії людей, котрі не поділяють його захоплень.

У спілкуванні з підлітком завжди слід пам’ятати, що він — цілком самостійна особистість і голос батьків із приводу його справ (із ким дружити, на кого вчитися, що носити) лише дорадчий. Як правило, підлітки суперечать батькам у дрібницях, але в глобальних і відповідальних питаннях їхні переконання збігаються з батьківськими. Якщо занадто наполягати на питаннях другорядних (вибір зачіски, одягу, мови), тоді будь-які, навіть серйозні, зауваження син або донька пропускатимуть повз вуха.

Але найбільше сучасних батьків хвилює, як чинитиме дитина в ситуації вибору, чи зможе вона протистояти пагубному впливу й чи можна її цього навчити? Як радять психологи, необхідно надати підліткові повну інформацію про дію сучасних наркотиків і алкоголю на незміцнілий організм, про протизаплідні засоби. Дитина має робити вчинки свідомо.

Далі, треба зуміти зберегти довіру до себе. Якщо дитина бачить, що батьки поводяться з нею тактовно, що вони з нею відверті, то їй захочеться відповісти тим самим. Але навіть якщо вам зовсім не сподобалися одкровення дитини, треба постаратися зрозуміти, чому вона так зробила, і спробувати спільно знайти вихід із ситуації.

Не варто й засуджувати. Здійснивши проступок, більшість дітей говорить: «Я не подумав». Дорослим складно зрозуміти, як це можна зробити, не подумавши. Але кожна людина має право на помилку. Тому не потрібно засуджувати, таврувати ганьбою й сумно вигукувати: «Я ж казала!».

При цьому не можна в помилках дитини звинувачувати лише «погану компанію» — у людини завжди є власна голова на плечах. Слід постаратися пояснити, що найгірші вчинки часто здійснює натовп, компанія, група людей, у якій ніхто не бере на себе відповідальності за скоєне.

Дуже важливо навчити говорити «ні». Можна підказати дитині, якими фразами відхилити сумнівну пропозицію: «мені не хочеться», «гадаю, мені це не сподобається», «мені це не цікаво». І частіше звертайтеся до власного досвіду подолання вікових труднощів, до досвіду спільних знайомих та друзів.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі
Вас зацікавить