«НИНІ В УКРАЇНІ Є ВСІ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ Й ЛІКУВАННЯ БЕЗПЛІДНОСТІ»

З 12 мільйонів наших співвітчизниць репродуктивного віку щонайменше мільйон — безплідні. Щонайменше — оскільки точної статистики в нас немає, а реєструються такі випадки виключно за фактом звертання до лікаря. Отже, жінок, не здатних без медичної допомоги стати матір’ю, у нас, швидше за все, набагато більше. Медиків така статистика анітрохи не дивує. Ще б пак! За останнє десятиліття загальний стан здоров’я жіночого населення країни різко погіршився. І часто з вини самих жінок, що, природно, відразу позначилося на можливості завагітніти, виносити і народити здорову дитину.

— У цивілізованих країнах проблема безплідності не стоїть так гостро, як у нас, — коментує головний акушер-гінеколог Міністерства охорони здоров’я України, професор Борис ВЕНЦКОВСЬКИЙ. — І причина не у високих технологіях — нині в Україні є всі можливості для діагностики й лікування безплідності. Просто там більше жінок намагаються вести здоровий спосіб життя, нормально харчуватися, відповідально ставитися до свого здоров’я, зокрема і вчасно відвідувати лікаря. Адже іноді до анекдоту доходить. У мене була на прийомі 25-річна жінка, яка вийшла заміж і через уроджені пороки розвитку не могла жити статевим життям — не було піхви і матки. Доти вона до гінекологів не зверталася. Я запитую — а вас не турбувало, що в 13 років мали початися місячні, яких у вас досі немає? А вона каже: «Мене це влаштовувало»... Відповідально ставитися до свого здоров’я повинні і чоловіки. Адже якщо говорити про проблему безплідності в сім’ї, то вона однаково стосується як дружини, так і чоловіка.

— Який шлюб вважається безплідним?

— При якому подружжя регулярно живе статевим життям без будь-яких запобіжних засобів, і протягом року не настає вагітність. Це зовсім не означає, що подружжя взагалі ніколи не зможе зачати дитину, але привід для занепокоєння вже є. Краще почати з обстеження чоловіка: якщо в нього збереглася потенція, то потрібно здати аналіз сперми, і андролог відразу скаже — може він мати дітей чи ні.

— Проте, погодьтеся, у багатьох пар медики десятиліттями не можуть визначити причину безплідності.

— Сьогодні таких уже набагато менше. Сучасні технології, що активно застосовуються й у нас (попри їх складність і дорожнечу), дають змогу досить швидко — максимум, за півроку — встановити причину безплідності й розпочати лікування.

— Які ж основні причини безплідності?

— Найчастіше в нас виникають так звані повторні безплідності, викликані запальними захворюваннями. І скільки житиму, стільки й говоритиму, що аборт — це злочин перед своєю сім’єю, перед майбутніми дітьми. Оскільки в основі більшості запальних причин безплідності — перенесені аборти.

— Навіть зроблені в хорошій клініці висококваліфікованим професіоналом?

— Що таке аборт? Це видалення плідного яйця і верхнього шару слизової оболонки матки. Якщо залишиться хоча б невеличкий шматочок, то виникне так званий поліп, який кровитиме, — а це ще гірше. Тому лікарі, аби такого не допустити, намагаються вишкрібати якомога старанніше. У результаті порушується функціональний шар ендометрія, нерідко в травмованій вишкрібанням матці починається запалення. Через це згодом запліднена яйцеклітина просто не може прикріпитися і виходить із матки транзитом. До речі, нині Міністерство охорони здоров’я підготувало наказ про так звані медикаментозні аборти, без вишкрібання. Кількість абортів зменшилася, але вона ще неприпустимо висока, порівняно з цивілізованими країнами.

— За офіційною статистикою, торік українки зробили понад 323 тисячі абортів. При цьому на дівчаток у віці від 10 до 14 років припадає 0,05% усіх штучних абортів, на 15—17-річних — 2,5%, на жінок віком 18—34 роки — 80,5% і на 35—49-річних — 16,9%. Втім, не так рідко запалення виникають у жінок, які або благополучно перенесли аборт, або зовсім його не робили.

— Буває, що проблеми виникають через якісь неправильні внутрішньоматкові маніпуляції: приміром, коли жінки, аби перервати чи запобігти вагітності, вводять у матку все що завгодно — і мило, і різноманітні розчини. Певною мірою ризик запальних захворювань дає внутрішньоматкова контрацепція. Хоча якщо дотримуватися всіх необхідних вимог, то використання внутрішньоматкової спіралі більш-менш безпечне. Вимоги ці не такі вже непосильні. По-перше, обов’язкові мазки — їх слід робити перед уведенням спіралі і через два тижні опісля, тому що буває перебіг захворювання прихований, у латентній формі, і до встановлення спіралі все видається нормальним, а щойно поставили — виявляється запалення. По-друге, треба носити спіраль стільки, скільки написано в інструкції, і, нарешті, намагатися використовувати саме ті вироби, які справді добре себе зарекомендували. Це зазвичай продукція відомих фірм, цілком стерильна, виготовлена з якісних матеріалів, іноді з гормонами, що пригнічують овуляцію.

Наступна після запалень причина безплідності — ендокринна патологія, тобто порушення балансу гормонів, відповідальних за репродуктивну функцію. Далі йдуть пороки розвитку статевих органів та імунологічний конфлікт. Вирізняють ще безплідність незрозумілого походження, в основі якої саме ця імунологічна несумісність пари, що прагне мати дітей.

— І всі ці причини легко діагностуються й усуваються?

— Не завжди легко, та, у будь-якому разі, всі технології, що існують для цього у світі, в нас є. Скажімо, першого ж дня з допомогою апаратів УЗД й лапароскопів можна встановити і порушення розвитку статевої системи. В Україні вже не залишилося районних центрів, не оснащених таким обладнанням. Або ж візьмімо запальні захворювання. До чого вони призводять? Або до непрохідності маткових труб, або до спайок у черевній порожнині, що перекручують маткові труби й також роблять їх непрохідними для заплідненої яйцеклітини.

Звичайну непрохідність без проблем визначали й раніше: у труби під тиском уводиться контрастна речовина, і на знімку все відразу стає видно. Але якщо труби були перекручені, нерідко виникали проблеми: під тиском труба може розпрямитися, а щойно контраст вийшов — труба знову скрутилася і яйцеклітина проходити не може. Нині таку діагностику ми робимо під контролем лапароскопа, з допомогою якого видно реальну картину захворювання. Крім того, під час цієї діагностики можна одразу і прибрати спайки.

Трохи складніші справи з діагностикою ендокринної безплідності. Річ у тому, що всі гормональні аналізи дорогі і державні установи їх практично не роблять. Цим займаються НДІ або приватні фірми, що мають відповідні лабораторії. Проте навіть якщо у жінки бракує грошей, встановити ендокринну причину безплідності цілком реально. Зрозуміло, більш рутинними методами, але вони не потребують великих грошей. Приміром, вимірювати базальну температуру в прямій кишці жінка може й самостійно, симптом зіниці цілком безплатно може подивитися лікар. За деякі аналізи, звісно, доведеться заплатити, але це зовсім не так дорого, як визначення концентрації гормонів. Такі дослідження тривають три-чотири місяці, максимум — півроку.

Лікування ендокринних патологій, із суто медичного погляду, не проблема. Гормональних препаратів на нашому ринку достатньо, і підібрати необхідну комбінацію нескладно. Проте регулювання гормонального ритму в організмі — річ тонка, потребує постійного контролю. Тому пацієнтці доводиться оплачувати аналізи з визначення гормонального фону не лише до початку лікування, а й під час нього, що, безумовно, недешево.

Мабуть, найзагадковіше — імунологічна безплідність. Виникає якась імунологічна невідповідність між організмом чоловіка і дружини, у результаті чого не відбувається запліднення яйцеклітини. Втім, є методи імунологічного контролю, якими також можна поставити діагноз.

— А вилікувати? Раніше в таких випадках лікарі радили своїм пацієнткам з’їздити на курорт або завести «друга сім’ї».

— Сьогодні немає потреби жити статевим життям з іншим чоловіком, аби стати матір’ю. Цілком реально зробити інсемінацію донорською спермою. У нашій країні це вже робиться, приміром, в Інституті педіатрії, акушерства і гінекології.

— Зрозуміло, якщо жінка може самостійно виносити і народити дитину, допомогти їй завагітніти — не так уже й складно. А коли не може?

— Є жінки, в яких маткові труби настільки непрохідні, що відновити їх неможливо. Або ж людину прооперували й видалили обидві труби: приміром, одна була повністю непрохідною, а в другій зібралася кров. Нині ми настійно радимо робити по можливості органозберігаючі операції. На жаль, далеко не завжди це вдається: не кожній жінці можна у разі тієї ж таки позаматкової вагітності зберегти трубу. Проте і в такій ситуації не слід впадати у відчай. Існують допоміжні репродуктивні технології, що з успіхом застосовуються у вітчизняних висококласних лабораторіях у Донецьку, Харкові, Дніпропетровську, Києві (тут їх, мінімум, три), Одесі. Береться яйцеклітина жінки, штучно запліднюється спермою чоловіка, а потім імплантується в її ж матку, попередньо підготовлену гормональними препаратами. Тобто це її дитина: вона сама її виношує, сама народжує. Зрозуміло, займаються допоміжними репродуктивними технологіями комерційні структури, лікування в яких недешеве. Здебільшого тому, що всі гормональні препарати, реактиви, живильні середовища, устаткування лабораторій неймовірно дорогі. До речі, у жодній країні світу допоміжні репродуктивні технології не здійснюються за рахунок держави або страхових компаній.

Крім того, бувають і найрізноманітніші пороки розвитку, приміром, відсутність матки. Втім, і в такій ситуації жінці можна допомогти. Ми робимо їй піхву, щоб могла жити статевим життям. Матку, звісно ж, не робимо, та й ніхто у світі ще не може створити штучну матку. Але, знову ж таки, нездоланних перешкод немає. Яєчники в жінки є, можна стимулювати овуляцію, одержати яйцеклітину, інкубувати зі спермою її ж чоловіка, а потім пересадити штучно запліднену яйцеклітину донору. Зазвичай ми виявляємо вроджені пороки в підлітковому віці (якщо, звісно, у дівчинки уважна мама), ще під час огляду дитячим гінекологом. Коли така дівчина виростає, її мама, як правило, ще цілком у змозі виносити і народити власного внука або внучку. У нас уже бували такі випадки. Трапляються й інші пороки розвитку — дворога матка або різноманітні перегородки — їх без особливих проблем усунуть під час хірургічної операції.

Одне слово, сьогодні лікарі можуть вирішити практично будь-яку проблему, яка перешкоджає народженню здорового маляти. Біда лише в тому, що більшість цих проблем жінки створюють собі самі — часто через незнання. Приміром, 90% (!) дівчат віком до 14 років, змушених робити аборт, узагалі нічого не знають про засоби контрацепції, не кажучи вже про наслідки раннього початку статевого життя. Тим часом місць, де можна знайти відповіді на всі ці запитання, достатньо. З 2001 року в країні діє Національна програма «Репродуктивне здоров’я», одна з основних функцій якої — просвітительська. Відкрито понад 400 кабінетів планування сім’ї, дитячої та підліткової гінекології, діє сім центрів репродуктивного здоров’я підлітків — у Криму, Донецькій, Одеській, Львівській, Луганській, Запорізькій областях та місті Києві. У них працюють фахівці, серед яких є і психологи, здатні відповісти на будь-які запитання, що цікавлять молоду пару: про нюанси інтимного життя, методи запобігання вагітності й зараженню інфекціями, що передаються статевим шляхом, про підготовку організму до зачаття дитини тощо. Головне — не лінуватися покликати їх на допомогу.