Недитячі запитання

«Здрастуйте! Я хочу поговорити з вами про секс, — так розпочався прийом із 10-річною дівчинкою. — Чому всі роблять вигляд, що цього немає. Чому ви, дорослі, про це не говорите. Адже ми все бачимо. І знаємо... Коли в мене розпочалися місячні (у 9 років), я прийшла до бабусі, вона не повірила й сказала, щоб я не морочила голову. А подружка мені принесла з аптеки рекламу тампаксу. Там я все прочитала». — «А з мамою ти розмовляла про це?» — «Ні. Адже мама нічого про мене не знає. Вона живе окремо. Вона не бачила, як я росла, якою я була. Вона не зрозуміє. Та й мама з татком розлучилися, тому що їм було погано разом. Вони не кохають одне одного. Мені іноді здається, що й мені потрібно розлучитися з мамою...» Ми дуже довго розмовляли з цією дівчинкою... і про місячні, і про кохання, і про секс, і про маму з татком...

У нас надзвичайні діти. Дорослі від раннього віку й дуже терплячі. Вони нас дуже люблять і бережуть, зокрема і від своїх запитань...

А які запитання ставлять батьки! Вчора знайшла в сина «Плейбой» — карати чи ні? Помітила, що моя 4-річна дівчинка себе збуджує, — лаяти чи не лаяти? Хлопчик не вчасно прокинувся і побачив наші інтимні стосунки — що тепер робити?

Я часто проводжу семінари «зі статевого виховання батьків» і зіштовхуюся з цілковитою безграмотністю в цьому питанні в дорослих, причому незалежно від віку й соціального стану.

Семінар я розпочинаю з тесту — дати якнайбільше назв статевим органам. Подолавши зніяковілість, батьки називають два-три...А це просто терміни, які мають бути в нашому словниковому запасі.

В якому віці батьки мають замислюватися про потрібні слова для своєї дитини? З народження (дитини, звісно). Коли вперше потрібно з дитиною говорити про його тіло і «про це»? Питання лише в готовності батьків. Важливо постаратися не використовувати міфи про капусту, лелек тощо. Дитині необхідна правдива, але тактовна інформація, яку вона здатна сприйняти залежно від свого віку.

Яке ставлення до різноманітних аспектів життя формується в дитини, залежить, зокрема, і від нашого ставлення до цих аспектів. Ми не зможемо виростити дитину, яка б впевнено та адекватно ставилася до себе й своєї статі, якщо будемо соромитися свого тіла. Це, звичайно, не означає, що ми повинні розгулювати перед дитиною голими. І говорити лише про секс. Та якщо ми привертаємо увагу дитини своєю зніяковілістю, то викликаємо в неї здивування і відчуття чогось заборонного. А заборонне, всі знають, притягує. У дорослих має бути сформоване ставлення до питань статі — нормальне, адекватне й спокійне — як до будь-якої зі сфер життя.

Взагалі вважається, що є чотири основних типи ставлення батьків до питань статі.

1. Репресивний тип — батьки суворо кажуть дітям, що секс — це зло і непристойність. Звичайно в такій сім’ї заборонено вимовляти непристойні слова, двозначні жарти, ходити по будинку в спідній білизні. Статеве виховання зводять до фраз: це непристойно, це небезпечно, почекай, поки вийдеш заміж.

2. При уникаючому типі батьки виявляють більш розумне й терпляче ставлення до сексуальності. Вони розглядають це явище швидше як корисне, ніж шкідливе. Та коли йдеться про конкретні питання сексу, вони чи взагалі уникають їх, чи перетворюють усе в нудну лекцію.

3. При нав’язливому типі ставлення батьки дивляться на секс як на щось корисне й здорове. Однак перегинають палицю — так виставляють напоказ статеве життя, що іноді дивують своїх дітей. Надмірна увага до статевих питань може дратувати дітей чи викликати в них почуття пригніченості (наприклад, якщо батько буде кожного тижня показувати 8-річному сину «Плейбой», то дитині скоро стане неприємним сам вигляд журналу й статевих органів...)

4. Експресивне ставлення припускає відкрите обговорення питань на цю тему. При цьому батьки встановлюють розумні рамки для виявлення сексуальності дітей (так само, як і для іншого). Вони намагаються переконати дітей, що сексуальність — позитивне й здорове явище, однак не заслуговує того, щоб зосереджувати на ньому всі свої думки.

До появи робіт Фрейда вважали, що сексуальність у дітей відсутня. Спасибі Фрейду, його праці заспокоїли багатьох батьків. Як ви думаєте, коли починає виявлятися сексуальність дитини? Ще в пренатальний період, тобто десь на сьомому-восьмому місяці вагітності, у плоду чоловічої статі спостерігається рефлекторна ерекція. Статеві рефлекси виникають ще до народження. Важливий компонент дитячої сексуальності — почуттєва близькість дитини й батьків. Вона реалізується, коли батьки годують, обіймають, притискають до себе маля. Дитина, позбавлена в дитинстві батьківського тепла, згодом може відчувати труднощі при вступі в інтимні стосунки.

При годівлі дитини груддю мама може помічати в хлопчиків (просто в хлопчиків така реакція більш помітна, ніж у дівчинок) сильно виражену ерекцію — це нормальна реакція на тепло маминого тіла та інтенсивну нервову стимуляцію, джерело якої — ссання. Ми знаємо про велику кількість нервових закінчень, що знаходяться на поверхні губів і в роті, — мозок ці сигнали розпізнає як приємні, і активуються статеві рефлекси.

Реакція батьків на такі рефлекси — це перший досвід дитини. Від матері й батька маляті передається ставлення. Негативне — якщо мама й тато виражають невдоволення чи занепокоєння з приводу побаченого. Якщо батько спокійний — дитина отримує немов сигнал схвалення своєї сексуальності. До кінця першого року діти розпочинають розглядати свої геніталії. Важливо, щоб батьки розуміли — це просто ознака розвитку.

Самооцінка дитини формується з оцінки його оточуючими. Маля має знати, що ним пишаються. Що він гарний, розумний, що в нього сильне й здорове тіло. Що мама й тато люблять його вушка, п’яточки. Що він найулюбленіша та найбажаніша дитина на світі.

До дворічного віку маля уже відчуває себе хлопчиком чи дівчинкою. Він — першовідкривач. Зокрема і свого тіла. Багато хто знає, що стимуляція статевих органів приносить приємні відчуття. Причому така гра спочатку індивідуальна, потім може перетворитися на колективну, наприклад, у лікаря, або «покажи, що в тебе, а я покажу, що в мене». Приблизно в цьому віці діти розуміють, що дорослі не схвалюють ці ігри. Дитині дивно, що при розповіді про частини тіла батьки уникають говорити про зовнішні статеві органи. Звичайно, дорослі мають прищеплювати дітям навички соціальної поведінки (наприклад, не показувати й не торкати геніталії на людях). Та не варто виключати всі прояви сексуального експериментування дитини — говорити «перестань» чи просто обсмикувати руку. Негативні відчуття, пережиті при цьому, можуть послужити ранніми джерелами можливої сексуальної напруги. У багатьох дітей виникає переконання, що їхні статеві органи — брудні частини тіла. Такі самі уявлення можуть виникнути при надто наполегливому прищепленні дітям гігієнічних навичок. Якщо дитина бачить, що її сексуальні ігри викликають відразу, вона може дійти висновку, що в неї погане тіло й сама вона погана.

Що робити в такому випадку? Просто відвернути, переключити увагу дитини. Дати їй іграшку. М’яко прибрати її ручку.

Також важлива реакція і на просто сексуально забарвлені ситуації. Наприклад, маля заходить до ванни, коли ви без одягу. Не можна виявляти надмірне роздратування, суворо кажучи: «Іди геть негайно, ти ж бачиш, що я не одягнена!», або хапати рушник, щоб прикритися. Така реакція показує дитині, що батько й мати соромляться свого тіла, і найшвидше вона спровокує маля на повторне вторгнення. Краще просто стежити за тим, щоб двері до ванни, коли там перебувають дорослі, були зачинені. І привчати стукати. При цьому батьки мають самі виявляти повагу один до одного й до дитини, стукаючи до її кімнати чи ванної.

Ближче до чотирьох років зазвичай починають ставити запитання про те, звідки беруться діти. Наші діти добре вловлюють занепокоєння батьків і або перестають узагалі запитувати, або завалюють запитаннями, намагаючись викликати збентеження.

Дорослим може допомогти книжка «Звідки я взявся...»

Шести-семирічні діти добре знайомі з анатомічними відмінностями людей різної статі. Це вік ігор. Зокрема й на «статеву тему». Мета такої поведінки — зрозуміти, чим я відрізняюся від інших, чим представники протилежної статі відрізняються від мене. Інша мета — випробувати заборонне й подивитися, що з цього вийде.

Дитячі сексуальні ігри в звичайних умовах психологічно не є небезпечними і з погляду розвитку дитини можуть вважатися певним досвідом спілкування. Психологічна небезпека може йти від різко негативної реакції батьків. Маля уловлює цю реакцію, але йому важко зрозуміти її. З погляду дитини — гра є гра. Батьківські погрози й слова про жахливі наслідки, слова про те, що це погано й брудно, можуть згодом викликати негативне ставлення до сексу взагалі.

Слід пам’ятати: близько 8 років діти починають почуватися ніяково, коли бачать фізичні прояви любові — ніжність, поцілунки. У цьому віці виникає потреба приховувати свою наготу. До цього потрібно ставитися з повагою і розумінням.

Дотепер учені мають різні думки щодо мастурбації. Важливо знати, що через це проходить 90 відсотків дітей. Цей процес завжди супроводжується почуттям провини. Та мастурбація задовольняє ряд наявних потреб. Вона послабляє статеву і психічну напругу, служить безпечним засобом сексуального експериментування, допомагає подолати відчуття самітності, знімає стрес. Вихователі дитячого садка розповідають про цілі групи чотирьох-п’ятирічних дітей, що мастурбують під час денного сну.

Онанізм не шкідливий, якщо це не надмірно. У будь-якому випадку — спокій і лише спокій. Що більше дорослий привертає увагу до цього явища як до проблеми, то сильніше на цьому фокусуватиметься дитина. Зняти напругу допоможе масаж, басейн чи будь-яке фізичне (тобто тілесне) навантаження. Та найголовніше — більше тактильних відчуттів від батьків. Більше тепла, пригортання, ніжності.

Парадоксальність підліткового віку особливо яскраво виявляється в сексуальній сфері. У цей період важливі батьківська щирість і терпіння, довіра і повага. До труднощів цього віку хлопчики й дівчатка мають прийти вже інтелектуально підготовленими. Необхідно пересувати фокус уваги з фізичних проявів любові на почуття та емоції. У дитини має бути позитивний приклад теплоти відносин батьків.

Є безліч грамотних книг для підлітків про сексуальний розвиток, вони можуть допомогти й дітям, і їхнім батькам («Сексуальна енциклопедія для школярів», «100 питань про любов і секс» тощо).

Про що потрібно пам’ятати?

Діти будь-якого віку не повинні бути свідками інтимних стосунків.

Старша дитина та її значно молодші (від 4—5 років) брати чи сестри мають спати окремо. Не рекомендується купати дітей разом, якщо різниця перевищує два роки.

Одиничні випадки сексуальної активності дітей не потрібно вважати відхиленням, якщо вони не пов’язані з агресивною поведінкою чи примусом.

Якщо ви застали дитину за будь-яким шокуючим заняттям, зробіть паузу. Не відлякуйте його своєю різкою реакцією. Дайте собі можливість заспокоїтися і зібратися з думками. Якщо можливо, зробіть вигляд, що ви цього не помітили. Та через деякий час прочитайте разом книжку або поговоріть. Скажіть дитині про те, що ви її любите. У будь-якому випадку стежте за змінами в її поведінці. І ставтеся до проявів дорослішання дітей із розумінням, повагою і любов’ю.

Практичні поради зі статевого виховання

1. Намагайтеся вести розмову в найприроднішій манері, як під час обговорення будь-якої іншої теми.

2. Уникайте довгих повчальних лекцій зі статевих питань. Вам може знадобитися 15 хв., щоб викласти все, що ви вважаєте потрібним. Проте дитина не може залишатися уважною так довго. Вона ставитиме запитання і захоче отримувати короткі конкретні відповіді.

3. Подбайте про те, щоб ваша розповідь не обмежилася лише біологічними фактами — дитині захочеться довідатися про ваше до них ставлення, переживання та рішення.

4. Не бійтеся розказати дитині про секс «надто багато». З її пам’яті вивітриться практично все, що вона не зрозуміла.

5. Якщо ваша дитина вживає непристойні слова, спокійно поясніть їй їхнє значення, а потім скажіть, чому ви не хочете, щоб вона це робила. Можна, наприклад, сказати: «Людям дуже неприємно чути таке слово», або: «Не думаю, що це кращий спосіб розповісти про те, що ти відчуваєш». Пам’ятайте, що злість чи жарти з приводу вживання дитиною непристойних слів, найчастіше спонукають її повторювати їх.

6. Намагайтеся правильно називати статеві органи, уникаючи для їхнього позначення слова «піпка», «піпіска» тощо.

7. Навіть діти дошкільного віку мають знати, як захистити себе від сексуального насильства. Це означає, що ви маєте навчити дитину говорити «ні» дорослим. От приклад розмови на цю тему з чотирьох-п’ятирічною дитиною: «Ти знаєш, що дорослим людям буває іноді важко знайти собі друзів. Тому вони знайомляться з дітьми. У цьому немає нічого поганого. Та якщо вони просять робити такі речі, про які дорослі не мають просити дітей (наприклад, залізти руками в штани), ти повинен/повинна відповісти «ні» й відразу прибігти та розповісти мені».

8. Розмови про статеве виховання, що наближається, слід розпочинати раніше, ніж дитина досягне підліткового віку. Фізичні та фізіологічні зміни (зокрема розвиток молочних залоз, менструації та полюції) можуть з’явитися і раніше десятирічного віку.

Хлопчикам потрібно розповідати про менструації, а дівчатка мають розуміти, що означає ерекція. Не уникайте обговорення таких питань, як гомосексуальність і проституція. Більшість дітей довідуються про це з телепередач чи читають про неї. Що пробуджує цілком природну цікавість.

9. Розкажіть, нічого не приховуючи, про СНІД та інші хвороби, що передаються статевим шляхом. Та намагайтеся врахувати можливу реакцію дитини. Немає ніякої необхідності залякувати п’яти-шестирічну дитину, розповідаючи про фатальну смерть від СНІДу. З іншого боку, якщо ви відкладете розмову до настання підліткового віку, це навряд чи принесе їй користь. Навіть школярі молодших класів мають знати, що таке СНІД і як він передається.

10. Постарайтеся, щоб дитина не відчувала ніяковості, ставлячи запитання на статеві теми. Не кажіть їй: «Ти ще надто мала, щоб зрозуміти це». Якщо дитина ставить конкретне запитання, вона має отримати конкретну відповідь у доступній для неї формі.

11. Якщо ви не можете відповісти на запитання дитини, не бійтеся зізнатися в цьому. Зверніться до більш знаючої людини, приміром, до вашого лікаря, він допоможе знайти потрібні відомості.

12. Відповівши на запитання дитини, переконайтеся, що вона зрозуміла ваші слова. Перевірте, наскільки ваша відповідь відповідає тому, про що вона насправді хоче довідатися. Дуже добре, якщо після вашої розмови в дитини виникнуть до вас запитання.

Використано матеріали «Енциклопедії сексу»