Не Хортицею єдиною

Останніми роками в Україні багато говорять про перспективи розвитку внутрішнього туризму. При цьому дуже багато людей роблять ставку на його зелений або сільський підвид. А чому б і ні? Країна наша багата на чудові пейзажі, автентичні традиції, смачну селянську кухню: що ще треба туристові?..

Однак розвинений цей вид туризму здебільшого в Прикарпатті і Закарпатті. Схід країни зі своїм іміджем промислового центру був, що називається, у прольоті. Але знайшлися ентузіасти, котрі вирішили довести, що Східна Україна — це не лише заводи, шахти та робітничі слобідки.

Запорізька область надзвичайно багата і на природні красоти, і на розмаїття культур етносів, котрі живуть і жили тут колись. Цю землю населяють представники понад 130 національностей: болгари, німці, євреї, росіяни, вірмени, греки і багато-багато інших народів. Усі вони будували тут етнічні поселення, зберігаючи в них свій особливий спосіб життя та національні традиції. Створити майданчик для демонстрації туристам усього цього етнічного розмаїття й вирішив колектив благодійного фонду «Громадський центр Мазаль Тов». Ідею підтримало управління культури і туризму облдержадміністрації.

Етносело під Запоріжжям докорінно різнитиметься від скансенів на кшталт Пирогового в Києві: це буде справжнє селище з постійними жителями. До сільської громади увійдуть нинішні жителі села, спеціалісти, котрі для приїжджих проводитимуть майстер-класи із землеробства, косіння, в’язання снопів, гончарної справи, вишивки, кулінарії, ткацтва і плетіння... Ну і, власне, самі туристи. До речі, для роботи в етноселі залучатимуть раніше не затребуваних представників соціально неблагополучних груп населення.

Село Червонокозацьке Антонівської сільради Вільнянського району, що за 42 кілометри від Запоріжжя, для реалізації проекту вибрали не випадково. Червонокозацькі школярі перемогли в конкурсі «Сімейна держава», влаштованому фондом за підтримки управління сім’ї, молоді та спорту облдержадміністрації, довівши, що тут чудово збереглися культурні традиції предків. Та й місцевість напрочуд підхожа: характерний для регіону горбкуватий ландшафт, чарівні пейзажі, тихий ставок.

Нині село майже занедбане — живуть тут усього 32 особи, благ цивілізації тут зроду-віку не бачили, ставок замулений. У рамках проекту сільраді запропонували план розвитку села, який включає проведення комунікацій, організацію торгівлі й очищення ставка. План підтримали і районна, і обласна держадміністрації. Фінансувати починання планують за рахунок приватних інвесторів і грантових організацій.

Потенційна аудиторія етносела досить широка: проведене фондом опитування показало, що інтерес до культурних традицій краю високий і серед іноземців, і серед земляків. Та й Запорізька мерія давно мріє перетворити місто на туристичну мекку. Адже раніше, окрім ДніпроГЕСу та Хортиці, запропонувати туристам краю було особливо нічого.

Дохід ініціаторів проекту поки не цікавить: усі кошти, залишені тут туристами, інвестуватимуть у розвиток етносела. До речі, недавно в Червонокозацькому побували перші туристи зі США і сусіднього із Запоріжжям Дніпропетровська. «Гостей надзвичайно захопила робота на екзотичному для нинішнього городянина тракторі, плетення вінків і матів з очерету, майстер-клас із косіння і в’язання снопів, — розповідає директор Центру Інеса Носенко. — У багатьох американських гостей українські корені, і вони були щасливі доторкнутися до культури предків. Ми ж на практиці переконалися, що наш турпродукт привабливий».