Наталія: «Росіяни завернули авто з п’ятьма дітьми. Стріляли у спину. Нас, поранених, евакуювали на руках ЗСУ»

27 квiтня, 2022, 12:30 Роздрукувати
Відправити
Відправити

Як врятувалася родина з Гостомеля.

Російські солдати наказали їм зупинитися. Вони зупинилися. Наказали їм вийти з машини. Вони з дітьми на руках вийшли. Після цього російські солдати наказали їм розвертатися і їхати назад. Вони так і зробили. Щойно вони розвернули авто — росіяни відкрили вогонь у спину і стріляли, доки машину було видно.

На момент обстрілу, за словами Наталії, в машині було четверо дорослих та п’ятеро дітей віком від півтора до одинадцяти років. Діти сиділи на руках у дорослих, і їх у машині було добре видно. До того ж лобове, бокові й заднє скло були обклеєні написами «Діти».

Родина з Гостомеля потрапила під обстріл на ворожому блок-посту в Бучі. Жінка з півторарічною донькою отримали поранення. На обстріляному авто люди проїхали кількасот метрів і заховалися в одному з дворів на вулиці Тарасівській. Там їх знайшли місцеві, привели до них лікарку Ірину, що більше двох тижнів провела в окупації в Бучі і на той час уже облаштувала на Тарасівській свій шпиталь. Вона надала їм першу медичну допомогу. Як ми вже писали, Ірина допомагала в Бучі багатьом пораненим і була щаслива, дізнавшись, що обстріляна в авто жінка з дитиною тепер у безпеці. 

Життя сім’ї з Гостомеля змінилося 24 лютого вночі, коли ворожий десант уперше висадився на території Гостомельського аеропорту. Наталія з чоловіком зібрали дітей і перемістилися в підвал. Пізніше до них приєдналися друзі — сім’я з двома дітьми.

Фото в підвалі будинку Наталії. Вона з дитиною на руках та сусіди.
Фото в підвалі будинку Наталії. Вона з дитиною на руках та сусіди.

Усі чекали, що ось-ось наші військові відіб’ють ворожі атаки і буде все як раніше, до війни.

Але так, як було до війни, вже не буде ніколи. 

«Десять днів ми ховалися в підвалі приватного будинку в Гостомелі. Спали вдягнуті. З 24 лютого, з самого початку війни, Гостомель перебував фактично в повній окупації. З нашого вікна було видно, як десятки ворожих вертольотів летять і стріляють у бік Гостомеля. Наш будинок у центрі селища. Ми побачили, як їх стає все більше, як почали йти танки з літерою V. Дуже багато танків. У мене троє дітей — десяти, трьох та півтора року. І в куми два хлопчика — семи й одинадцяти років. Було дуже страшно, діти плакали», — розповідає Наталія. 

Так в підвалі спали діти Наталії.
Так в підвалі спали діти Наталії.

Спочатку жінка сподівалася, що війна швидко скінчиться, але зникло світло, пропав газ, і з малими дітьми в підвалі було дуже складно. Тому родина 3 березня прийняла рішення евакуюватися з селища самостійно. За ці десять днів у Гостомелі не було жодної офіційної евакуації.

«Ми виїхали з Гостомеля 5 березня. Після того, як снаряд влучив у наш гараж, моя й кумова машини згоріли і згоріла сусідня хата, ми з чоловіком твердо вирішили, що треба якось вибиратися. Знайомі дали номер телефона волонтера, щоб той розповів, де безпечний шлях. Волонтер порадив вибиратися через Бучу, нібито Буча вільна. Ми зібрали дітей, узяли речі першої необхідності й потихеньку на машині чоловіка виїхали у бік Бучі через вулицю Рекунова та Інститутську», — пригадує Наталія.

Подвір’я родини Наталії, на якому згорів гараж, машина жінки та автомобіль кума. Фото - Юрія Марчука
Подвір’я родини Наталії, на якому згорів гараж, машина жінки та автомобіль кума. Фото - Юрія Марчука

За словами жінки, дорогою вони бачили багато російських танків із літерою V. Вони дивом їх об’їхали. Весь час молилися. Танки стояли в Гостомелі біля житлових будинків і на дорогах.

«Якимись вуличками ми виїхали на Бучанський залізничний переїзд. Було дуже страшно, багато російських танків, я навіть заплющила очі, щоб не дивитися. Ми їхали на аварійці дуже повільно. Скрізь на склі машини були написи «Діти». За переїздом ми повернули праворуч, у бік Ірпеня. Але там на нас націлив дуло ворожий танк із великою літерою V. Біля танка стояли двоє військових зі зброєю. Жестом вони наказали нам зупинитися. Чоловік зупинив авто. Вони показали, щоб ми вийшли. Моя подруга сиділа на передньому сидінні з сином, а я сиділа з півторарічною Варварою позаду. Ми вийшли з дітьми на руках. Чоловік почав кричати, що в нас діти, зброї немає. Тоді один з російських військових почав кричати нам: «Разворачивай, разворачивай, я сказал!».

Розстріляний автомобіль, на якому їхала Наталія з родиною. Фото бучанця Олександра Шевчука.
Розстріляний автомобіль, на якому їхала Наталія з родиною. Фото бучанця Олександра Шевчука.

Ми сіли в машину, й чоловік почав розвертатись і їхати назад. І в цей момент вони відкрили вогонь по нашій машині. Фактично, почали стріляти нам у спину. Коли ми вже трохи від’їхали, мені куля залетіла в литку і пробила її наскрізь, я синові сказала, щоб нахилився. Вони весь час стріляли нам услід, поки ми не повернули на Тарасівську», — розповідає про зустріч із російськими військовими Наталія. 

Жінка пригадує, що від шоку спершу відчула не біль, а лише гарячу кров, яка стрімко текла з рани: «Почала плакати дитина, і я побачила, що осколок пропалив їй штани й далі пропалював стегно. Я стала зривати з неї штани. Але опік уже був дуже великий на ніжці Варвари».

Поранена ніжка дочки Наталії Варвари
Поранена ніжка дочки Наталії Варвари

«Назад на переїзд ми вирішили не повертатися, а поїхали прямо — на вулицю Тарасівську. Ми були вперше в тому районі й думали, що там є об’їзна дорога в Ірпінь. Ми заїхали в кінець вулиці й побачили, що там тупик. Добре, що до нас вийшли люди з будинку, вони занесли мене в квартиру. Почали телефонувати у «швидку», але «швидка» сказала, що їхати не буде, бо небезпечно. Потім прийшла до нас Ірина, вона перев’язала ніжку доньці, а мені дала знеболювальне. Я дуже вдячна їй за допомогу. Тоді вже нога почала боліти дуже сильно. Я блідла, відчувала, що непритомнію, і просила обливати мене водою, бити по обличчю, але не давати мені заснути», — пригадує страшні події того дня Наталія.

Куртка Наталії, яка лежала в багажнику їхньої автівки, була перетворена на решето.
Куртка Наталії, яка лежала в багажнику їхньої автівки, була перетворена на решето.

Кіт, якого сім’я забрала з Гостомеля, з переляку втік у Бучі й більше не повернувся.

Наступного дня чоловік на ім’я Микола, який прихистив на ніч у своїй квартирі сім’ю з Гостомеля, сказав, що треба вибиратися, бо росіяни наступатимуть на Лісову Бучу.

«Мені дали палицю, об яку я могла обпиратися, але йти було дуже важко. Частину дороги я повзла на колінах, частину стрибала на одній нозі, чоловік вів і ніс дітей. Зовсім незнайомі люди несли мене на плечах. Так ми пройшли стежкою вздовж залізниці до Ірпеня, а вже там біля Романівки нас зустріли українські військові й донесли мене до автобуса для евакуації», — розповідає Наталія.

Син Наталії несе речі через міст на Романівці. Фото Олександр Ратушняк.
Син Наталії несе речі через міст на Романівці. Фото Олександр Ратушняк.

Зараз Наталія перебуває на лікуванні в одній із клінік Німеччини. Їй уже зробили сім операцій на нозі, але рана загоюється дуже повільно. За словами лікарів, перебувати в лікарні Наталія буде, щонайменше, ще місяць.

Так зараз виглядає нога Наталії.
Так зараз виглядає нога Наталії.

«Мені пояснили, що такі рани не зашивають, вона мусить сама якось підсихати й загоюватися. Куля пройшла гомілку наскрізь, але, хвалити Бога, кістки не зачепила», — каже Наталія.

Такою щасливою була родина Наталії до війни.
Такою щасливою була родина Наталії до війни.

Маленька Варвара зараз перебуває у шпиталі разом із мамою. Їй зробили операцію з пересадки шкіри. Рана вже почала загоюватися.

Цей репортаж є частиною серії про воєнні злочини в Україні, створеної Рухом ЧЕСНО у партнерстві з JusticeInfo.net — Fondation Hirondelle.

Усі статті Олени Жежери читайте тут.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК