НАШІ, ТА НЕ НАШІ…

«Україна — обітована земля мого серця», — так в одному з листів освічується їй у любові Роальд Гофман, найбільший нині в Америці спеціаліст з органічної та квантової хімії.

Власне, справжнє його прізвище інакше. Коли в галицькому містечку Золочів він народився 1937 року в молодій родині випускника Львівської політехніки та місцевої вчительки, вони були Сафрани. Дитиною пройшов з батьками через нацистські концтабори. «У січні 1943 р., — оповідатиме він свою одіссею, — мамі зі мною вдалося вирватися з цього пекла, і нас прихистив і замаскував у своєму будинку один український вчитель, добра й правдива людина». Втікачів до закінчення окупації вчитель під загрозою розстрілу безстрашно переховував на горищах — то в себе вдома, то в сільській школі. А батько загинув — при спробі організувати масову втечу з табору. У Польщі мати зустріла іншого чоловіка, такого самого біженця Пауля Гофмана. Він усиновив напівсироту, і під цим прізвищем уродженець Золочева професор Корнельського університету у США Роальд Гофман 1981 р. увінчаний нобелівськими лаврами в царині хімії.

У тій страшній війні, на якій хлопчик із Золочева дивом порятувався для світової науки, фізик Георгій Шарпак відклав до кращих часів свої лабораторні експерименти і став до зброї у французькому русі Опору. І невтямки було його бойовим побратимам, що прізвище те екзотичною для них українською мовою означає «обідранець», «торботряс», «халамидник». Хоч у далекій Україні Шарпаки аж ніяк не були голодранцями, у Дубровиці під Сарнами родина мала двоповерховий цегляний будинок, який лише нещодавно знесли, а на березі річки Горинь ще й досі вивищується міцна будівля школи, де Георгій розпочинав колись свій шлях до верховин знань.

Батько тримав на Рівненщині виробництво цегли і торгівлю нею, а в еміграції у Франції став комерсантом середньої, як-то кажуть, руки. А ось син Георгій (або, на французький манір, Жорж) — першої руки вченим, одним із найталановитіших фізиків-експериментаторів сучасності. Нобелівська премія 1992 року вінчатиме внесок блискучого парижанина в теорію фізики, зокрема ядерної, та доробок невтомного винахідника багатожильних, іскрових, пропорційних та інших камер, названих у науці «камери Шарпака». Важко втриматися тут від гри слів: нобелівські «камери халамидника»…

Нехай і в іншій мовній стихії, але талановиті твори нобелівського лауреата з літератури 1966 року Шмуеля Йосефа Агнона ввібрали всі барви та звуки рідного Полісся, звичаї, обряди, мову, характери галицьких містечок початку минулого, ХХ століття. Видатний письменник землі обітованої народився, пізнавав світ людей і розпочав свій блискучий літературний шлях на Галичині. Дослідники його творчості, якою письменник записаний у світові класики, підрахували: у Львові, Бучачі, Коломиї, Тернополі він надрукував майже сім десятків ранніх творів. Є історична батьківщина, а є земля батьків, де вперше побачив білий світ. Західна Україна його молодості — це в творчості Агнона залишиться до останнього подиху. Та парадокс долі: на землі батьків його творчості практично ніхто не знає.

От уже воістину: нашого цвіту — по всьому світу. А чи — гарна Маша, та не наша?..