НАРОДЖЕННЯ ЖІНКИ

Усі ми знаємо, що рід людський народжений жінками.

Щоправда, людей надто багато. Кількість їх — хто жив колись і населяє планету нині — настільки неозора, що мимоволі закрадається сумнів: а чи не був народжений хтось із незліченних сапієнсів іншою істотою... Левицею, скелею чи черепахою, приміром.

Мені особисто це не здається неможливим. Однак надто розсудливі люди, мабуть, обуряться. Тому не наполягатиму на цьому, справді, зовсім не безглуздому погляді. Тим паче, що йдеться про інше.

Нехай вважають, що всіх людей народили жінки, нехай. Так думатимемо хоча б із чоловічої ввічливості, якою вшановуємо найпрекраснішу та чудову частину людства. Та ось із чим я ніколи не зможу погодитися, то це з запереченням того, що чоловік народжує жінку.

Усі наївно думають, ніби жінка з’являється на світ у пологовому будинку, коли впевнені руки лікаря приймають крихітну живу істоту, яка надсадно кричить від образи... Як же, примусили вибратися на цей білий і не кращий світ!

Ось це, скажу вам відверто, — нісенітниця! У клініках, будинках і полях народжуються лише організми, певним чином влаштовані. Жінка ж — не анатомічний факт, а суто людське явище.

Всупереч стародавнім забобонам, недолікам мови та новітнім феміністським віянням, рішуче заявляю: жінка теж людина! І породжує її чоловік. Як і чоловіка породжує жінка. У цій банальності — велике призначення та споконвічна взаємна потреба статі.

Не зі святих мук дорослого жіночого організму народжується юна жінка... ще не дівчина, навіть не дівчинка, та вже — жінка! І навіть не те я маю на увазі, про що ви подумали. Ой, ну як можна... невже варто було списувати папір, щоб повідомити несвіжу новину, що лише злиття з чоловіком змінює жіночу суть, переінакшуючи її характер та самовідчуття... якби завжди в кращий бік! Ні, жінка народжується не цієї неспокійної та фізіологічно незручної миті. Головне в питанні народження жінки не «коли», а «де».

Жінка народжується на руках чоловіка.

Лише коли з’являються руки, що її піднімають і несуть, лише тоді— чуєте, лише тоді! — вона з’являється на світ. Коли її піднімає сила та огортає спокій, коли надихає радість і дарує крила безпека, коли підносить пружна хвиля чоловічої пристрасті й турботи, лише тоді народжується жінка. І що було тільки організмом, перетворюється на жіночу плоть.

Мені шкода жіночих істот, із якими цього не сталося. Вони так і залишилися лише організмами з маловажливими, по суті, особливостями анатомії. У них сподівання природи так і залишилися слабким мерехтінням. І те, що мало збутися, зникло в затаєному сні.

Здається, ясно й очевидно: жінка народжується чоловіком. Про це навіть не слід сперечатися, і кожна справжня жінка це розуміє з тією самою несвідомою ясністю, з якою знає, що їй одягти сьогодні, похмурого осіннього дня, відправляючись у справах до університету.

Кожна розуміє, обмовлюся я, та не кожна зізнається. І правильно зробить, залишається додати. Однак це вже психологічні тонкощі.

Усі жінки породжені чоловіками. Та не всі вони однакові. З моменту, коли жінку підняли чоловічі руки, жіночі долі стають різними. Відбувається це через несхожість жіночих натур.

Даремно вважають, ніби всі жінки однакові. Це було б надто сумно чи надто добре (з огляду на те, якої ви думки про жінок). Та в будь-якому випадку — трохи сумно.

Я б виділив три категорії жінок, які відрізняють їх попри спільний для всіх момент народження. Коли чоловічі руки піднімають і несуть їх, різні жінки розуміють це по-різному.

Одні — їх, на жаль, більшість — думають, ніби їдуть на віслюку. Підбадьорені верховенством свого становища, вони починають понукати лагідну тварину, смикати її за шерсть і, сміючись, тримають перед її носом морквину, щоб висловухий ссавець тупотів мірним кроком туди, куди потрібно задерикуватому вершнику.

У цьому випадку бувають варіанти: замість осла, наприклад, кінь. Або, скажімо, віл (хоч як дивно, для деяких жінок це дуже зручно, хоча й здається протиприродним). Річ тут усе-таки не стільки в чоловіках, скільки в жінках. Будь-якого благородного звіра можна вважати мешканцем хліва: все залежить від гостроти зору. Деякі навіть при зустрічі з казковою істотою бачать перед собою тварину, що жує та сопе.

Однак багато хто сопе й везе, помахуючи хвостикоми. Знову ж кому що подобається. Худоба є худоба.

Крім жінок хазяйновитих, які вміло й ретельно утилізують чоловіків, є й інші, котрі бачать усе так, як є (якщо воно є, звісно). Це гарні жінки, в яких природа не була ошуканою і може відзначити своє свято. Вони вдячні чоловікам за своє народження, відповідаючи даром за дар. Вони не використовують своє жіноче становище як привід стати економістами чи політиками. Вони просто живуть — радіючи та засмучуючись, обурюючись і надихаючись. Вони — чарівні учасниці любовної гри: у них чоловік отримує своє виправдання, а світ знаходить невичерпне джерело гармонії.

Я з жалем думаю, як мало, порівняно з потребою в них, цих справжніх істот, які відповідають імені жінки. З її принадністю, ніжністю, лукавством. З добротою, самовідданістю та веселощами. ...Та геть визначення! Ряд нескінченний. Натура справжньої жінки невичерпна.

Здається, я задумався. А може, заснув. Може, це там, за межею зримих предметів і звичних властивостей речей явився мені образ... Не знаю навіть, чи говорити про нього. Люди відвикли від чудесного. Безупинне обертання в колах повсякденності стерло їхню юну свіжість і загасило блиск очей. Я співчуваю їм, як своїм побратимам по нещастю; але мені не вистачає ретельності повірити в горе цього світу.

І тому, мабуть, переді мною постає образ чудової жінки. Тієї, яка на руках чоловіка не гикає і не понукає, і навіть не спить щасливим сном, посміхаючись мило й умиротворено... а тієї, що підносить. І, піднята над землею силою лише людських рук, несеться в бездонний безмір силою притаманного їй чару.

Я бачив цей образ, я дивлюся їй услід зачаровано. Почуттям нескінченної ніжності, любові та суму я благословляю тебе, третя жінко, — витворена вже не людиною, а Богом!

P. S. І ще я знаю про жінок одну таємницю. Про котру, утім, тут не скажу. Хто кмітливий, сам здогадається з викладеного вище.