НА СКІЛЬКИ ЗАНИЖЕНИЙ ПРОЖИТКОВИЙ МІНІМУМ?

Рідний уряд запропонував парламенту підвищити прожитковий мінімум на 2004 рік аж на 16 грн., встановивши вартість споживчого кошика на рівні 358 грн. 49 коп. на місяць.

Проект передбачає також установлення прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років у 321,14 грн., для дітей віком від 6 до 18 років — 400,62 грн., для працездатних осіб — 382,74 грн., для непрацездатних (пенсіонерів та інвалідів) — 281,76 гривні. Чи багато це? За даними Держкомстату, середня «душа населення» (разом з літніми людьми та немовлятами) живе вдвічі бідніше, маючи близько 200 гривень доходу.

Отже, уряд скрупульозно виконує свої обов’язки: якщо потрібно обновляти розрахункові показники — отже, «обновлятимемо». І погано, що після підвищення прожиткового мінімуму до 358 грн. практично нічого не зміниться: не піднімуться ні зарплати, ні пенсії, ні стипендії. Тим паче — не знизяться ціни. Хоча в 46-й статті Конституції записано: «Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом». Отже, нинішня мінімальна пенсія має дорівнювати прожитковому мінімуму...

Ще більше здивування викликає невідповідність «прожитку» мінімальної зарплати, що на сьогодні становить лише 205 грн. Виходить, кожному громадянину, який чесно працює, держава гарантує життя... на 60% від мінімуму?

У прес-службі Кабміну мені роз’яснили, що прожитковий мінімум розраховують, виходячи зі списку продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, які за рік «споживає» «середньостатистичний громадянин». Цей набір, кажуть, був розроблений солідною групою вчених, узгоджений у солідних відомствах і схвалений солідною науково-громадською (?) експертизою. Щоправда, ні імен учених, ні назв відомств, ні списків громадських працівників не показали.

«Тройний» —для дам

Що ж входить до «життєвого набору»? Виявилося, один працюючий має з’їдати на рік 2,5 кг рису, 4 кг макаронних виробів, кіло пшона, два — гречки, 1,1 кг вівсянки, чверть центнера помідорів і огірків, 9 кг ковбаси, 4 кг оселедців, 5 літрів сметани тощо. Чесно кажучи, ці «норми» викликали подив: за даними дружини, особисто я, не перебуваючи на фізично важкій роботі, з’їдаю на місяць макаронів і гречки майже стільки, скільки уряд визначив мені на весь рік. А той, хто працює в основному м’язами, має споживати калорій більше, ніж я...

Більш-менш правдоподібні норми поїдання картоплі (два мішки на рік) і м’ясної продукції (14 кг яловичини, 12 кг птиці, 8 кг свинини, 2 кг баранини, 2 кг сала тощо). Зате в списку взагалі не згадані чай, мінералка, соки, сіль, мед, спеції. Може, доросле населення, яке чесно живе на оклад, таких «делікатесів» не їсть і не п’є?

З «дурним» запитанням: чи може людина жити без солі? — я звернувся до Інституту харчування.

— Зрозуміло, не може, — відразу відповіла завідуюча лабораторією гігієни харчових добавок Тетяна Воробйова. — Ні без солі, ні без цукру. Інше питання — в яких кількостях їх споживати...

Коротше, не позаздриш тому «маленькому українцю», який спробує поекспериментувати на собі, сумлінно живучи за урядовим «мінімумом». Зате, окрім заповітного рядка «сало», в офіційному переліку продуктів є така екзотика, як баранина, сир твердий, два сорти молока: жирне й нежирне. І навіть креветки! Словом, виникли сумніви з приводу науковості кабмінівських підходів до потреб народного «живота», і я зателефонував у Мінздоров’я. Однак просвітити мене не змогли ні у відділі гігієни харчування даного відомства, ні в профільному управлінні.

Затверджуючи методику підрахунку вартості прожиткового мінімуму, чиновники припустили, що підлітку віком від 14 до 17 років необхідно споживати 84 грами жирів, а працездатному українцю — 98 грамів. А от офіційна медицина (див. монографію «Лікувальне харчування», київське видавництво «Вища школа») стверджує, що добова потреба підлітка — 100 грамів, а працездатного чоловіка — від 93 до 158 грамів (залежно від віку та інтенсивності праці). Та сама чехарда — із білками та вуглеводами. Приміром, пенсіонерам за «прожитковим мінімумом» призначено 58 грамів білків, 65 грамів жирів і 295 грамів вуглеводів, а медицина рекомендує споживати в середньому відсотків на 20—30 більше. Для нормального розвитку 25-річному роботязі (не шахтарю і не сталевару) необхідно, кажуть лікарі, отримувати енергії в 3200—3700 кілокалорій на день, а постанова «гарантує» лише 2790.

Істотно відрізняються від медичних і закладені в урядовій постанові норми харчування дітей. Міркуйте самі: при розрахунку «прожиткового мінімуму», відповідно до методики, слід виходити з того, що дитина віком від 6 до 18 років має споживати на рік 7,9 кілограма борошна. Поділимо на 365 — виходить 22 грами на добу. А от дієтологи рекомендують — від 25 до 35 (залежність від віку та статі). Чиновники вважають, що школяру досить на рік з’їдати хоча б 109,3 кг овочів (299 грамів на день), а медицина рекомендує — від 500 до 700. Чиновники вважають, що дитині слід на рік споживати 60,8 кг фруктів, ягід і горіхів (166 грамів на день), а педіатри рекомендують одних лише фруктів (без урахування ягід і горіхів) з’їдати 150—500 грамів. Чиновники переконані, що дитині досить на день випивати 450 грамів молока та кисломолочних продуктів (включаючи сметану), споживати 14 грамів рослинної олії, з’їдати 125 грамів м’яса та субпродуктів, 17 грамів кондитерських виробів. А наука довела: молочних продуктів необхідно 500—600 грамів, рослинної олії — 15—20, м’яса — 150—200, солодощів — 20—30 (див. монографію «Дитяче харчування», видавництво «Колос»). Лікарі також вважають, що на екологічно небезпечних і забруднених радіацією територіях (а це пів-України) слід споживати на 10—30 відсотків більше овочів і фруктів, багатих на білок і вітаміни А, Е и С.

Що ж виходить? Якщо жити за «прожитковим мінімумом», який так старанно щороку розраховують наші бюрократи, довго прожити неможливо...

Однієї пляшечки шампуню, на думку уряду, має вистачати на півроку. До речі, у списку є рядок «одеколон», та немає рядка «парфуми». Що це означає? Чи не те, що наші «мінімальні» дами мають користуватися «Тройним»?

Дивні також норми зношування одягу. Уряд вважає, що чоловіку, який працює, досить раз на 10 років купувати одну краватку, раз на п’ять років (!) — пару зимового взуття та раз на чотири роки — брюки. Та найкумедніше: зазначено, що чоловіку досить купувати одні плавки на 10 років, а пенсіонеру їх купувати взагалі не слід — мовляв, відплавав своє.

З жінками ще комічніше виходить. Нашим дамам одне пальто має служити 8 років. Кожні два роки можна купувати лише 6 колготок. Халат має «засалюватися» не менше 5 років.

Ті самі невідомі вчені, відомства та громадські експерти, на «прозорі» (чи примарні?) висновки яких спирався уряд, щиро вважають, що кожному немовляті досить одного-єдиного «гарнітуру для новонароджених» (туди входять шапочка, сорочечка та повзунки). Пробачте, а якщо ці повзуночки, як би це пом’якше висловитися, трохи забрудняться? У немовлят іноді трапляються подібні казуси. Невже під час прання та сушіння білизни дитина має сидіти в одній шапочці?

Тещу — на солому!

Йдемо далі. «Мінімальна» сім’я з трьох чоловік може мати лише три подушки. Якщо до вас у гості приїхала мама дружини, не впадайте у відчай: посилаючись на урядові норми, покладіть її спати на соломі. А випендрюватиметься — дайте тещі номер телефона приймальні Кабміну!

А скільки в сім’ї з трьох осіб має бути тарілок? Правильно, шість: три глибокі та три неглибокі. Одна тарілка розбилася — не на щастя, на нещастя: наступний похід за посудом передбачається лише через три роки.

Квартира сім’ї, яка живе по «мінімуму», може бути обставлена одним столом, трьома стільцями та одним дзеркалом. Настільна лампа має слугувати 25 років, однопрограмний програвач — 20. Стригтися можна лише раз на квартал, сфотографуватися — раз на 5 років. Ремонт квартири можна дозволити раз на 10. Театр, кіно, клуб, музей, зоопарк, заповідник, цирк, концертний зал — виберіть із цього щось одне. Хочете купити книжку? Купуйте, але про «культурний відпочинок» забудьте. По телефону в межах міста говорити можна, але не більше 30 секунд на день.

Всією сім’єю можете відправити одного листа або листівку на місяць. І купувати лише одну газету (або журнал) на тиждень. А чи вірите ви, що працюючі громадяни можуть лише 147 разів на рік їздити громадським транспортом? І телевізори взагалі не потрібно ремонтувати!

Мені можуть заперечити: всі зазначені норми — це мінімум, слово перемовляє саме за себе. Та заперечення не приймається: як уже було сказано, переважна більшість громадян має дохід удвічі менший за встановлений прожитковий мінімум.

І ще. Середня сім’я, яка складається із звичайнісіньких тата, мами, дочки та сина, має отримувати «на обіг» близько 1400 гривень. Мінімально. А якщо, як буває здебільшого, така сім’я отримує менше? Виходить, вона не живе, а виживає! І якщо десь і потрібно застосувати науково-урядовий потенціал, то це в пошуках відповіді, як такій сім’ї заробити на гідне, а не на «мінімальне» життя.

— Більшість тих, хто чесно трудиться або перебуває на заслуженому відпочинку, мають доходи, які не залишають їм шансів на виживання, — вважає народний депутат Олександр Стоян. — Сьогодні неоподаткована сума доходу — 17 грн. Та це економічний нонсенс! Хіба можна брати податок із людини, яка отримує більше 17 грн., але в кілька разів менше за прожитковий мінімум? Ми наполягаємо, щоб у другому півріччі неоподаткований дохід досяг хоча б рівня мінімальної зарплати, а наступного року — прожиткового мінімуму.

На думку міністра праці та соцполітики Михайла Папієва, темпи збільшення мінімального заробітку мають бути адекватними темпам розвитку економіки, наближення мінімальної платні до прожиткового мінімуму буде поетапним і розтягнеться на п’ять років. За словами міністра, незабаром мінімальна зарплата досягне 237 гривень (що становитиме 65% від прогнозованого на цей час «прожиткового мінімуму»).

Невже з таким ставленням до своїх громадян наша держава може претендувати на звання «цивілізованої», «європейської», «XXI століття» тощо?

Відповідно до закону Верховна Рада щорічно встановлює розмір прожиткового мінімуму (відповідні розрахунки проводить Кабмін силами фахівців Мінсоцполітики). Нова вартість споживчого кошика має бути встановлена до початку розгляду проекту державного бюджету на наступний рік. Розмір прожиткового мінімуму теоретично дає уявлення про рівень життя народу, а також є підставою для розрахунку розмірів державних соціальних гарантій і стандартів (у тому числі й пенсій). Проте насправді ці підрахунки ні на що не впливають. Мінімальна зарплата до прожиткового мінімуму не дотягає, пенсія — тим паче. Та й у самому споживчому кошику не все зрозуміло.

Норми харчування, закладені в прожитковому мінімумі, істотно нижчі за фізіологічні, а набір непродовольчих товарів не забезпечує багатьох потреб сучасної людини, яка проживає в європейській державі.

Зовсім незрозуміло, за якими цінами вираховують цей самий мінімум. Його, очевидно, мають вираховувати, беручи до уваги ціни, що склалися в роздрібній мережі (у магазинах і на ринках). У кого можна довідатися ці ціни? Щоб уточнити цей момент, я надіслав запит до Державного комітету статистики.

Заступник голови Держкомстату Наталя Власенко письмово відповіла, що дані про рівень середніх споживчих цін щомісяця направляються до Міністерства праці та соціальної політики — туди й звертайтеся.

Я направив запит до Мінсоцполітики. Начальник управління доходів і рівня життя населення Ніна Підлужна письмово відповіла, що розрахунки провадяться, виходячи з фактично сформованих цін (незрозуміло, що це за ціни — оптові, роздрібні, споживчі, заводські?). «Дані про ціни узагальнює Держкомстат, от нехай він і дає вам цю інформацію», — додала по телефону Ніна Вадимівна.

Я знову направив запит до Держкомстату. У відповіді містилася інформація про ціни на деякі (найосновніші) продукти харчування. А де ж довідатися про ціни на інші блага, «прописані» у прожитковому мінімумі, — непродовольчі товари (меблі, побутову техніку, одяг і взуття) і послуги (стрижку, поїздки, житлово-комунальні послуги)? «А у нас цих даних нині немає, — відповіли у відділі, що займається моніторингом споживчих цін. — Вони будуть наприкінці року. Втім, є дані про ціни за минулий рік — якщо хочете, приїжджайте та купіть відповідний довідник».

Попри те, що статистичну інформацію журналістам зобов’язані надавати безплатно, я купив потрібну брошуру (за 28 грн.). Однак там немає багатьох показників: цін на помідори, огірки, свіжу рибу, фрукти, ягоди, взуття, а також тарифи на житлово-комунальні послуги.

Як же тоді, не знаючи навіть поточних середніх цін на товари й послуги, підрахувати розмір прожиткового мінімуму на наступний рік? У Мінсоцполітики мені сказали, що для цього використовується прогноз інфляції. Скажімо, якщо нинішнього року мінімум установлений на рівні 342 грн., а інфляція планується на рівні 4%, то шляхом нескладних математичних обчислень можна отримати «розрахунковий мінімум».

Ризикнемо припустити, що органи офіційної статистики все-таки відстежують цінову ситуацію, та чомусь не наважуються повідомляти про свої спостереження широкій громадськості. А може, урядові структури не бажають, щоб хтось укотре зміг перевірити розрахунки по прожитковому мінімуму?..

Та які саме ціни брати за основу — дуже важливо. Одна справа — купувати продукти на ринку, інша — у магазині. Адже є ціни, встановлені без урахування торговельних націнок і транспортних витрат (приміром, при постачанні продуктів з оптових баз до дитячих садків та шкіл).

Чи відомо вам, що середня ціна кілограма вареної ковбаси в Хмельницькій області — 10 грн. 10 коп., а в Донецькій — 16 грн. 49 коп.? Кілограм яловичини на ринках Закарпаття коштує 7,77 грн., а в Дніпропетровській області — 12,90. Середня ціна квитка в театр на Житомирщині — 2 грн., а в Києві — 12. Тобто в різних регіонах ціни на ті самі товари та послуги істотно відрізняються (іноді в 1,5 разу). Виходить, для кожного регіону потрібно розраховувати регіональний прожитковий мінімум. Переконаний: найдорожчий споживчий кошик буде в Києві, найдешевший — у депресивних областях (а таких більшість). Що в такому випадку дає киянам законодавчо встановлений мінімум на рівні 358 гривень?

Коротше кажучи — ні розрахунків, ні цін. Чому ж чиновники так «засекретили» обчислення прожиткового мінімуму? Це викликає неясні сумніви...

Довелося звернутися по допомогу аж у Кабмін. Розглянувши журналістські докази, уряд дав відповідне доручення (рівень!). Після чого Мінпраці надіслало більш докладну відповідь (та все одно без розрахунків), а Держкомстат швиденько дав потрібні ціни (щоправда, за серпень 2003 року), повідомивши попутно, що органи статистики фінансуються дуже мізерно...

Маючи на руках середні ціни, будь-хто може самостійно розрахувати розмір прожиткового мінімуму. Для цього беремо постанову Кабміну № 656 від 14 квітня 2000 року — цим документом визначено, чого й скільки людина має з’їдати і споживати на рік (мінімально). Відповідні цифри ділимо на 12 — одержимо норму споживання за місяць. Множимо на потрібну ціну — маємо розмір витрат.

Приміром, постановою визначено, що працездатний чоловік має носити куртку 4 роки. Тобто за рік він має зносити 0,25 куртки, на місяць — 0,020833. Помноживши отриманий коефіцієнт на середню ціну куртки (235,94 грн.), отримуємо 4,9154 грн.: вважається, що саме таку суму щомісяця витрачає на покупку куртки чоловік, котрий живе по мінімуму.

Або інший приклад. Постанова говорить, що працездатний чоловік має з’їдати на рік 2 кг сала. Отже, на місяць — по 166,67 грама. Множимо на «середньостатистичну ціну» сала (7,72), отримуємо 1,2867 грн. — саме таку суму щомісяця витрачає чоловік, який живе по мінімуму, на купівлю сала.

Коли автор цих рядків за допомогою табличного процесора Excel-97 скрупульозно склав усі витрати, вийшло, що на місяць чоловікові потрібно 398,43 гривні. Це начебто б не дуже відрізняється від офіційної цифри (382,74). Думаю, розбіжності можна пояснити приблизністю обчислень. Крім того, ми використовували серпневі ціни, а от які ціни брали до уваги чиновники — невідомо.

Розраховуючи прожитковий мінімум, ми взяли до уваги, що частину «загальносімейних» витрат — купівля тарілок, подушок, меблів тощо —працездатні члени «осередки суспільства» (чоловік і дружина) несуть спільно. А от якщо наш «віртуальний чоловік» живе сам? Виходить, усі сімейні витрати він має нести теж сам. Зробили невеличкі перерахунки й вийшло, що такий чоловік має витрачати на місяць 435,20 гривні. Різниця — понад 50 гривень!

Та є ще три моменти, на які слід звернути увагу. Перше. Уряд пропонує встановити прожитковий мінімум на 2004 рік, проте ми розрахували цей мінімум за станом на серпень 2003-го! За минулі місяці чимало всього сталося: значно подорожчав хліб, підвищилися ціни на яйця, фрукти та овочі, зростає ціна на м’ясо.

Друге. Ми з’ясували, що норми харчування, закладені в прожитковому мінімумі, нижчі за медичні відсотків на 20 (нагадуємо, що сік, мінеральна вода, чай, сіль для дорослого населення взагалі не передбачені!). На ліки слід витрачати, вважають чиновники, лише 5 гривень 40 копійок.

І третє. Читаючи довідку Держкомстату про середні ціни, я не знав, що мені робити — плакати чи сміятися. Створилося враження, що за деякими позиціями цифри істотно занижені... Чи знаєте ви, що ремонт одного квадратного метра житла в нашій країні коштує 15,25 грн.? Отже, ремонт двокімнатної квартири (50 кв. метрів), на думку керівників Держкомстату, обійдеться лише в 143 долари?..

Тепер я розумію, чому мені так і не надали розрахунки з прожиткового мінімуму...