МИ ПРИХОВУЄМО, ЩО В НАС ТРОЄ ДІТЕЙ

З молодим подружжям Вікторією та В’ячеславом я познайомилася на одному з музичних фестивалів. Їхній дует полонив слухачів: Вікторія виконувала балади на вірші Лесі Українки. В’ячеслав віртуозно акомпанував їй. Але яким же був мій подив, коли виявилося, що сім’я ця не лише талановита, а й багатодітна: у Слави й Віки підростають три чарівні донечки. Правда, цей факт самі батьки намагаються не дуже афішувати. І мають для цього вагомі підстави.

Поява близнят спустошила сімейний бюджет

Слава й Віка познайомилися під час навчання в технікумі. Їх поєднала музика: вона з раннього дитинства співала, він грав на різних музичних інструментах. Дует склався сам собою, і дуже скоро без їхнього виступу не минало жодне студентське свято. А коли скінчили навчання, на руках в обох були не тільки дипломи, а й донька Віронька. На цьому можна було б і зупинитися, тим паче що побутові умови в них були не найкращі — стара «хрущовка» в непрестижному районі. Слава працював зв’язківцем. Віка — завідуючою клубом. Жили досить скромно. І все-таки вирішили не відкладати до кращих часів народження наступної дитини.

— Це була запланована вагітність. Ми тверезо оцінили свої можливості, зважили всі «за» та «проти», — розповідає Віка. — Звісно, нам обом важливо було зробити кар’єру, успішно працювати. І все-таки діти важливіші! Те, що матеріально ми не дуже добре забезпечені, перешкодою не здавалося. Головне — ми обоє здорові, кохаємо одне одного. У нас були невеличкі заощадження, яких вистачило б посидіти з малюком хоч до року. До того ж Слава непогано заробляв.

Коли я дізналася, що знову вагітна, ми всі були щасливі: писали нові пісні, в домівці звучала музика. Вагітність у мене проходила дуже благополучно, без ускладнень, тож УЗД призначили тільки наприкінці п’ятого місяця. Результат нас обох приголомшив: буде двійня! Соромно зізнаватися, але тоді я навіть розплакалася від несподіванки. Річ у тому, що наш бюджет не витримував третьої дитини. Крім того, у квартирі не так багато вільного місця, а доведеться ж десь ставити ще одне ліжечко.

І все-таки переживали ми недовго. Треба було готуватися до появи двійні. Зрозумівши, що самостійно не впораємося, звернулися по допомогу до родичів. У цій ситуації для нас важила не так матеріальна підтримка, як моральна, суто людська. Поки я готувалася до пологів, а потім няньчила малят, поруч була моя старша сестра. Вона піклувалася про Віроньку, допомагала готувати, прати пелюшки, прибирати. Без її підтримки нам було б важко. І це ще один аргумент на користь великих родин. Дитина повинна жити поруч із братами й сестрами, тоді вона почуватиметься захищеною і навчиться сама допомагати молодшим і слабшим.

Усі дівчатка — Віра, Надя й Соня — успадкували від батьків здібності до музики. З задоволенням слухають, як репетирують мама з татком, підспівують, потроху опановують нотну грамоту. Можливо, дуже скоро їхній дует перетвориться на цілий ансамбль. Але поки що в сім’ї прозаїчніші клопоти. Аби продовжувати працювати й виступати на гастролях, Слава й Віка всіляко приховують від начальства й товаришів по службі, що в них троє дітей.

Роботодавці не люблять багатодітних працівників

У тому, що статус багатодітної мами може серйозно зашкодити в одержанні високооплачуваної роботи, Віка переконалася на власному досвіді. Їй дуже хотілося посидіти з малюками якнайдовше, до 2—3 років, але не вийшло. Витрати на двійню повністю спустошили сімейний бюджет, на рахунку була кожна копійка. Тож коли Надя й Соня підросли і зміцніли, Вікторія віддала їх у ясла й почала влаштовуватися на роботу. І тоді відчула до себе «особливе» ставлення. Здавалося б, на руках у молодої жінки були всі козирі: хороша освіта, досвід роботи за фахом, чудові відгуки. Але все це не справляло належного враження на потенційних роботодавців.

Кілька місяців вона оббивала пороги різних фірм, але все безрезультатно. Після кількох запитань про сімейний стан із нею зазвичай чемно прощалися. Ніхто не пояснював, у чому причина відмови, та нескладно було зрозуміти: нікому не потрібна працівниця з маленькими дітьми. Це передбачає часті лікарняні, додаткові відпустки, неможливість їздити у відрядження. Віка переконалася, що не лише вона така. Багато молодих мам виходили зі співбесід у сльозах: навіть попри їхню вищу кваліфікацію й досвід, перевагу віддавали більш вільним, бездітним або жінкам з уже дорослими дітьми.

Рішення виникло саме собою. Тоді двійню не було вписано в паспорт Вікторії. Сталося це випадково — просто сімейні клопоти не залишали часу на оформлення документів, вона все відкладала, а потім і зовсім забула про цю формальність. І ось на наступній співбесіді вона спокійно повідомила, що в неї є тільки 6-річна донька Віра, цілком доросла й самостійна, тож роботі ніщо не перешкоджатиме. І її відразу прийняли. У відділі кадрів досі не знають про справжній стан справ, адже в паспорт Віка двійню так і не вписала. Тепер уже цілком свідомо — чекає, коли дівчатка підростуть. Інакше можна втратити роботу.

До речі, Слава теж відчув на собі всю привабливість статусу багатодітного батька. Коли дівчаткам було по кілька тижнів, хоч як намагався він скрізь устигати, інколи мусив відпрошуватися, щоб сходити в аптеку, магазин, допомогти дружині винести на вулицю важку подвійну коляску. Взяти відпустку за свій рахунок не було можливості — сім’я дуже потребувала грошей. Доти він був у колективі на хорошому рахунку. Але тут керівництво почало косо позирати: який із нього працівник, якщо в голові лише домашні проблеми. Не дай Боже, почне вимагати путівки в будинок відпочинку, додаткові відпустки й пільги — адже їх передбачено для обох багатодітних батьків.

Дуже скоро відносини зіпсувалися, довелося шукати інше місце. І Славі це вдалося. Зараз він працює у приватній компанії й не розповідає колегам по службі, скільки в нього дітей. І Віка, і Слава авторитетні й шановані. Вони зуміли організувати своє життя так, щоб не марнувати ні хвилини. Встигають і дочок виховувати, і працювати, і творити. Обоє зізнаються: діти не тільки не заважають — навпаки, надихають, є додатковим стимулом.

На жаль, це розуміють не всі. Пісні в їхньому виконанні набирають дедалі більшої популярності. Віку та Славу дедалі частіше запрошують на концерти, музичні фестивалі. Але трапляється, що, побувши в них у гостях, побачивши родину в повному складі, їх під яким-небудь чемним приводом викреслюють із складу виконавців. Для діячів шоу-бізнесу музиканти з трьома малюками — ненадійні партнери. А що як із дітьми щось станеться — доведеться скасовувати концерти, телевізійні й фотозйомки, зазнавати збитків. Прикро чути це від побратимів по мистецтву. Тож доводиться йти вже випробуваним шляхом — приховувати, недоговорювати. Інколи це дуже неприємно. Адже подружжя не лише не обтяжене своїми дітьми. Навпаки, пишається ними й не уявляє без них свого життя.

А що думають про ситуацію в цій сім’ї психологи?

— Думаю, Віка та Слава приховують свій статус багатодітних батьків не лише через побоювання втратити роботу або не зробити кар’єру. Просто саме поняття «багатодітність» у декого міцно асоціюється з такими словами, як «бідність», «обмеженість», «неблагополучність». А їм — молодим, талановитим, енергійним — це прикро, — вважає психолог Ганна Оніщенко. — У них переважає позитивне мислення. Хоча народження двійні не входило в плани й дуже ускладнило їхнє життя, вони не стали оббивати пороги соціальних служб, просити допомоги в держави, а постаралися мобілізувати всі свої сили й уміння, щоб дати собі раду в складній ситуації.

Те, що змушені хитрувати й викручуватися, приховуючи, що в них троє дітей, — це своєрідна реакція на ставлення суспільства до багатодітних родин. Адже не таємниця, що престиж таких сімей останніми роками дуже впав. Упевнена: Віці й Славі дуже скоро не доведеться брехати: діти виростуть, стануть самостійними і виявиться, що ця сім’я набагато щасливіша й удачливіша від тих, де батьки будували кар’єру, обмежившись однією дитиною. Адже тут є головне — взаємна повага, відповідальність одне за одного, любов і сердечність. І якщо стане більше саме таких — благополучних та успішних — багатодітних сімей, то зміниться і ставлення до них суспільства. І престиж материнства, безперечно, зросте.

А поки що Віка і Слава не поспішають розтаємничуватися. Прощаючись, вони пообіцяли, що неодмінно впишуть у свої паспорти всіх дітей, коли ті трохи підростуть. Або коли ставлення суспільства до багатодітних сімей зміниться...