МАМА ПІШЛА НА РИНОК...

Вулична торгівля сьогодні набула небаченого розмаху. Сучасні міста дедалі більше скидаються на барахолки під відкритим небом. Торгують усюди — на продуктових базарчиках, речових ринках, у підземних переходах, на зупинках, у кіосках... Інколи надто настирливі продавці викликають у нас роздратування. Та чи замислювався хтось, як почуваються вони самі? Необхідність носити тягарі, відсутність елементарних зручностей, постійні стреси... Та ще й здебільшого на вулицях у нас торгують жінки! Найчастіше єдиним засобом від стресу для них стає алкоголь. За свідченням медиків, останнім часом відзначається зростання жіночого алкоголізму, причому найчастіше нових пацієнток поставляють саме стихійні ринки.

В Олени Сергіївни миле, інтелігентне обличчя і сумні очі. Важко повірити, що ця тендітна, мініатюрна жінка страждає від алкогольної залежності. Проте саме такий діагноз їй поставили в Білоцерківському психоневрологічному диспансері, де вона проходить курс лікування.

Проблеми розпочалися близько року тому. Після розлучення з чоловіком Олена Сергіївна залишилася сама з дочкою-школяркою. Зарплата інженера-технолога на заводі була невисокою, але видавали її стабільно, до того ж надходили аліменти від чоловіка, цього цілком вистачало. І ось, як грім серед ясного неба, грянула звістка: завод збанкрутував. Знайти іншу роботу виявилося нелегко. Державні підприємства дипломованих інженерів не потребували, у приватні фірми 38-літню жінку не брали через вік. На лихо, саме в цей час і колишній чоловік Олени Сергіївни втратив роботу, отже, на його допомогу розраховувати не доводилося. Єдиним місцем, де вона змогла влаштуватися, виявився міський ринок.

— Мені запропонували працювати у продуктовій палатці. Я торгувала ковбасою, сиром, оселедцями, — розповідає Олена Сергіївна. — Товар швидко псується, а холодильники, особливо у спеку, повсякчас виходили з ладу. Але господар вимагав, щоб я реалізовувала все, до останнього грама. Спочатку нічого не виходило, совість не дозволяла пропонувати людям несвіжі продукти. Та потім наловчилася: стала протирати запліснявілі ковбасу й сир оцтом, надаючи їм товарного вигляду, а неприємний запах «перебивала» часником і перцем. Господар перестав чіплятися, зате посипалися докори від покупців. Під вечір голова розколювалася від втоми і стресу. Ось тоді, на пораду подруг-продавщиць, я і спробувала розслабитися з допомогою алкоголю. Коли випила вперше, справді полегшало, з’явилося відчуття, що вдалося розв’язати проблему...

Спочатку жінка випивала на самоті, потай від рідних і домочадців, потім знайшла товаришів по чарці на ринку. Через кілька місяців у неї виникла стійка потреба в алкоголі, а через півроку вона вже починала й закінчувала день випивкою. Так тривало, доки про все не довідалися родичі й буквально силоміць привели жінку до лікаря...

На думку лікарів Білоцерківського ПНД, історія ця дуже типова. Майже кожна друга пацієнтка, що приходить сьогодні лікуватися від алкогольної залежності, торгує на речовому або продуктовому ринку, у вуличному кіоску чи в підземному переході... Жінки зізнаються, що «випивати» їх змусили життєві обставини. Адже умови на стихійних ринках інколи наближені до бойових. У дощ, сніг чи нестерпну спеку — їм доводиться з ранку до вечора перебувати на робочому місці. Багато часу проводять на ногах, відсутні елементарні зручності, немає можливості нормально харчуватися. До фізичної напруги додається і щоденний емоційний стрес. Покупці незадоволені ціною або якістю товару, господарі вимагають приносити прибуток, а ще чіпляються численні перевіряючі інстанції. Ось і виходить, що продавщиця — та «найслабша ланка», на яку постійно вихлюпується маса негативних емоцій. Не випадково медики вважають ринкових торговців новою «групою ризику».

— Для будь-якої діяльності потрібен певний комплекс якостей. Щоб займатися торгівлею, необхідне фізичне здоров’я, підприємливість, уміння спілкуватися з покупцями, — вважає клінічний психолог Білоцерківського ПНД Ольга Куницька. — Люди, котрим властиві ці якості, як правило, отримують задоволення від процесу торгівлі й роблять непогану кар’єру. Проблема лише в тому, що останнім часом ринки заполонили найрізноманітніші люди — педагоги, економісти, інженери, навіть артисти. Цю діяльність вони вибрали від безвиході, але ні фізично, ні психологічно для неї не підходять. Їм важко привернути увагу покупця, розрекламувати й запропонувати свій товар. На цьому етапі алкоголь полегшує процес пристосування до нових умов. А потім він стає паличкою-виручалочкою при будь-яких проблемах і складнощах. В умовах ринку жінці дуже легко знайти мотивацію для випивки. З допомогою алкоголю зігріваються в холодну пору. Ним же знімають утому після важкого дня. Чарочкою «заспокоюються» після того, як потріпали нерви покупці. Важко піднятися з ліжка вранці? У такому випадку чарочка допоможе збадьоритися. А потім настає похмілля, отже, знову треба випити... При цьому самі жінки аж ніяк не вважають себе п’яницями. Навіть регулярно вживаючи алкоголь, вони переконані: «Я не можу спитися! Я просто поліпшую собі настрій...» Їм приємна сама ейфорія сп’яніння, коли зникають і забуваються всі проблеми. Бажання знову пережити цей стан сильніше навіть за інстинкт самозбереження, що стоїть на першому місці з-поміж усіх інших. Одна з пацієнток казала мені: «Бажання випити інколи буває настільки сильним, що якби переді мною поставили склянку самогону, поруч поклали пістолет і сказали: «Якщо вип’єш — уб’ємо, а не вип’єш — залишимо жити!» — то я все одно випила б». Питуща жінка дуже швидко деградує і стає інфантильною.

Від алкогольної пристрасті мами страждають насамперед діти. Спостерігаючи, як деградує близька людина, вони відчувають роздвоєння почуттів і емоцій. Адже дитині потрібно усвідомлювати, що мати — гарна, вона має її любити, а насправді ненавидить, коли мама приходить додому п’яна. Попри все, діти намагаються виправдовувати вчинки близької людини. Мовчать і терплять, коли на них зганяють злість і поганий настрій. Вони рідко скаржаться комусь на те, що коїться в їхній сім’ї, оскільки соромляться. Однак досить часто беруть на себе функції дорослих, починають готувати, прати, піклуватися про молодших братів і сестер... Атмосфера в такій сім’ї дуже напружена, за вируванням пристрастей вона скидається на бурю або, в кращому разі, — на короткочасний затишок перед бурею.

— Найбільше у світі я боюся, щоб друзі не довідалися, що моя мати п’є. І в школі, і вдома думаю лише про одне: що ж тепер робити? Сховати чергову пляшку чи зателефонувати родичам? Інколи навіть готова втекти з дому, але жаль маму. Адже вона не завжди була такою. Пам’ятаю її доброю, веселою, гарною. Все скінчилося того дня, коли мама пішла працювати на ринок... — зізнавалася психологу чотирнадцятирічна Настя, мати якої теж лікується у стаціонарі.

Ольга Куницька показала мені малюнки своїх пацієнток. На аркуші паперу жінки намагаються зобразити те, що їх хвилює, — самих себе, свою хворобу і світ навколо. Перші малюнки, зроблені на початку лікування, вражають безвихіддю: тут переважають темні тони, похмурі настрої, різкі, ламані лінії...

38-річна Надя, яка сама виховує трьох дітей, зобразила себе у вигляді самотнього вітрильника, що хитається на хвилях посеред бурхливого моря. Жінка стала пити від самітності, безвиході, відсутності допомоги...

42-річна Наталя торгує вже восьмий рік. Спочатку їздила по товар до Туреччини, Греції, Польщі. Доводилося проводити чимало часу в дорозі, терпіти ночівлі на вокзалах, нескінченні черги, протяги у вагонах. І завжди при ній була горілка — найкращий засіб домовитися з митниками, прикордонниками. Щоб скоротати час, жінки, які їздили по товар, і самі не гребували випивкою. Незабаром алкогольна залежність стала настільки сильною, що Наталі довелося відмовитися від далеких поїздок. Вона влаштувалася продавщицею на речовому ринку, дуже швидко навколо з’явилася компанія таких самих питущих подруг, і жінка практично не виходила з запоїв. Зрештою її доставили у відділення «швидкою допомогою». На малюнку Наталя зобразила себе ув’язненою, що сидить за колючим дротом. В’язницею для неї став алкоголізм...

32-річна Ганна теж «привезла» свою хворобу з-за кордону. Вона кілька років пропрацювала обслугою в Португалії. Праця була тяжкою, платили мало, до того ж жінка дуже хвилювалася про залишених удома дітей. Від туги і приохотилася до випивки. Повернулася, на зароблені гроші купила квартиру, відкрила власний бізнес — начебто жити й радіти. Однак тут виявилося, що вже не може обійтися без спиртного... Своє нинішнє життя Ганна зобразила у вигляді чорного трикутника. І лише на його вершині — маленька блакитна крапка, схожа на повітряну кульку. Слабка надія на краще...

Розглядаючи малюнки, важко не помітити, як у процесі лікування кольори стають яскравішими, насиченішими. З’являються квіти, свійські тварини, дерева, сонце, а найголовніше — близькі люди, друзі та, звісно ж, діти.

40-річна Лідія, що виховує двох дочок, намалювала широку дорогу, по якій мчать машини. На одному узбіччі — вона сама, на протилежному — зворушливі фігурки двох дівчаток. Мама й діти простягають одне до одного руки, але їх розділяє потік машин і світлофор, на якому горить червоне світло. Чи вдасться їм дочекатися зеленого і зустрітися?..

— Доводиться визнати, що нині простежується сплеск жіночого алкоголізму, причому пацієнтки з кожним роком стають дедалі молодшими, — каже лікар-психіатр першої категорії Білоцерківського ПНД Валерій Усенков. — Особливо насторожує те, що серед них багато жінок із вищою освітою, у минулому — економістів, педагогів, бухгалтерів, є навіть медики. Зазвичай алкогольна залежність розвивається за одним сценарієм: їй передує розлучення з чоловіком або втрата роботи. Єдиним виходом зі скрутного матеріального становища виявляється торгівля. Потрапивши в незвичні умови стихійного ринку, багато хто починає пити, щоб зняти напругу. Спочатку жінки п’ють найчастіше поодинці, сподіваються, що про це ніхто не довідається, а невеличка доза спиртного дасть полегшення. Насправді ж це пастка: випивка швидко стає звичкою. Особливість жіночого алкоголізму полягає в тому, що потяг до спиртного розвивається в них набагато швидше, ніж у чоловіків. Він з’являється вже через кілька місяців більш-менш регулярного вживання. Остаточно ж алкоголізм формується за два роки, тобто значно швидше, ніж у чоловіків. Це пояснюється тим, що в організмі жінок менше ферментів, які переробляють алкоголь, і концентрація його в крові набагато вища. Емоційна залежність від спиртного теж розвивається значно швидше. З цих причин лікувати жіночий алкоголізм надзвичайно складно. І все-таки досягти успіху можна. Важливо лише, щоб пацієнтка сама прийняла рішення кинути пити. Наприклад, 2002 року у нашому відділенні пройшли курс лікування 17 жінок. Слава Богу, жодна з них не повернулася на повторне лікування. Деяких своїх колишніх пацієнток я й сьогодні часто бачу на ринку. І з зовнішнього вигляду, поведінки можу визначити, що вони справді не п’ють, тримаються. У жінок є дуже сильна мотивація до видужання — це діти. Вони добре розуміють, що їх необхідно годувати й виховувати, а краще за матір ніхто цього не зробить.

Парадоксальність ситуації полягає в тому, що, пройшовши курс лікування і реабілітації, жінки найчастіше повертаються туди ж само — на ринок. Багатьом просто нікуди більше влаштуватися. Тому на курсах взаємодопомоги, у групах підтримки вони вчаться контролювати себе, навчаються спеціальних методик, які допомагають витримувати фізичні й емоційні перевантаження. Зрозуміло, якщо йдеться про стихійну торгівлю, важко передбачити всі несподівані ситуації, що трапляються впродовж дня. Але можна підготуватися до них психологічно, зняти стрес і напругу з допомогою нескладних фізичних управ, сеансів самомасажу, аутотренінгу. Навіть у найбільш метушливий день можна знайти кілька вільних хвилин, щоб зайнятися собою, зробити невеличку зарядку, розслабитися, подумати про приємне.

Жінки, які страждають від алкогольної залежності, зазвичай соромляться звертатися по допомогу, боючись розголосу. Та їм варто знати, що вони мають право й на анонімне лікування. Існують також телефони довіри, куди можна звернутися по пораду в скрутний момент. Є й товариство анонімних алкоголіків, різноманітні групи підтримки, що працюють досить ефективно. Як свідчить практика, для жінки найскладніше зробити перший крок, попросити допомоги. Однак слід робити це якомога швидше. Своєчасно розпочавши лікування, шансів позбутися алкогольної залежності набагато більше.