ЛіТАЄМО НА ФАНЕРі?

Уже віддавна поразка в спорті характеризується фразою невідомого походження: «Пролетіли, як фанера над Парижем!» На цій умоглядній фанері постійно літають представники всіх наших ігрових видів спорту та й, очевидно, не тільки вони. Ось і тепер над англійським містечком Гейтсхедом пронеслися з Суперліги Кубка Європи наші, переважно молоді легкоатлетки. Ставлення до цих континентальних змагань, щоправда, нині досить прохолодне через їхню безплатність. А безплатно в наш час лише пташки співають, і престижний раніше Кубок Європи помалу перетворився на «огляд легкоатлетичної молоді» й відійшов на другий план, порівняно з Золотою лігою та її призовим фондом у 50 кг золота чи етапами Гран-прі, де платять менше, але нам якраз вистачило б.

Принаймні українська команда, в якій відомі імена можна було перелічити по пальцях, до Гейтсхеда прибула, дівчата дуже старалися, але стрибнути вище голови не зуміли. Можна відзначити перемогу на дистанції 400 метрів з бар’єрами не в найсильнішій компанії Тетяни Терещук із результатом 54,68. З цим у Сіднеї потрапиш або не потрапиш у фінал. Але на даному етапі це хороша відправна точка для росту й виходу на особистий рекорд. Цікаво, що на одну суперницю в Тетяни стало більше — відома російська бігунка на короткі дистанції Ірина Привалова, вже не чекаючи успіху в бігу на 100 та 200 метрів, перекваліфікувалася на бар’єристку. Знову-таки, на стометрівці з бар’єрами їй не вдалося вийти на рівень міжнародного класу, а от спроба в бігу на 400 метрів з бар’єрами виявилося перспективнішою — на чемпіонаті Москви Ірина показала час 54,49 секунди, що для першого разу більше ніж добре. Успіхові Привалової може посприяти й та обставина, що вона йде на бар’єр із правої ноги, а це дозволяє комфортніше почуватися на двох віражах.

Перемога Терещук виявилася в нас останньою. Три українки посіли другі місця. Олена Говорова тривіальним для себе потрійним стрибком на 14 метрів 31 см програла 67 см москвичці Тетяні Лебедєвій. Росіянка Ольга Рубльова, разом із нашою Ольгою Шеховцовою, виграли в славнозвісної темношкірої італійки Фіони Мей стрибки в довжину — відповідно 6,87 і 6,79 м. Лише 0,02 секунди в бігу на 100 метрів із бар’єрами програла француженці Лінді Ферга наша Майя Шемчишина.

На стометрівці Ірина Пуха була п’ятою, але програла тільки знаменитішим, об’єктивно сильнішим бігункам — грекині Єкатерині Тану, француженці Крістін Аррон, італійці Мануелі Леворато й німкені Андреа Філіпп. П’яте місце в нашої естафетної команди 4ґ100 метрів, а також у бігу на 200 метрів у Вікторії Фоменко, 400 метрів — Олени Рурак, 1500 метрів Оксани Мельцаєвої, 3000 метрів Марини Дубрової. У принципі, наші дівчата могли б серед восьми конкуренток бути шостими й уникнути вильоту з Суперліги, але команду підкосили два «бублики» — дискваліфікація естафети 4ґ400 метрів і без вини винувата стрибунка з жердиною Євгенія Савіна, яка випадково травмувалася. У командних змаганнях у цих випадках можна попросити, скажімо, стрибунку з жердиною штовхнути ядро, аби врятувати хоча б очко, а от стрибнути з жердиною просити нікого — цей вид суміщень не допускає. Занадто складна техніка.

Підіб’ємо підсумок — наша чоловіча збірна вилетіла з Суперліги Кубка Європи олімпійського 1996 року, і повернення не виходить. Недавно в Бидгоще чергова спроба повернутися до найсильніших скінчилася тим, що нас перемогли поляки. Жінки, як на гойдалках, — минулого року повернулися, цього вилетіли. Не можемо чи не хочемо? — ось у чому питання!