Квіти зла

У базі даних Шкільного центру досліджень насильства США зберігається детальна інформація про всі злочини, скоєні у школі або школярами. У цілому за 20 років — із 1986 по 2006 рік — у США сталося 80 нападів убивць на школи. Щорічно приблизно в 100 тис. американських шкіл трапляється 12—20 злочинів із застосуванням зброї. Так, 2003 року було вбито 5,57 тисячі американців віком від 10 до 24 років, у 82% випадків убивство було вчинене з допомогою вогнепальної зброї. 2004 року понад 750 тисяч юних американців дістали поранення й травми внаслідок актів насильства.

Чому масові вбивства найчастіше трапляються в американських школах і вузах? Частково це пояснюють доступністю зброї в США — у більшості випадків злочинці застосовували вогнепальну зброю. На руках 300 млн. американців, включаючи немовлят і дуже старих, нині знаходиться близько 100 млн. стволів. Проте подібні злочини мали місце й в інших країнах, зокрема в тих, де доступ до вогнепальної зброї обмежений.

Одна з головних небезпек, які несуть шкільні вбивства, полягає в тому, що, привертаючи особливу увагу ЗМІ, політиків і суспільства, ці злочини часто надихають інших злочинців. Попри це, про причини й мотиви відомо мало: вбивці дуже часто або накладають на себе руки на місці подій, або гинуть у перестрілці з поліцією.

За останні два десятиліття Американська психологічна асоціація опублікувала багато досліджень феномена шкільних убивств. Їх унікальність у тому, що, по-перше, убивця завжди налаштований на максимальну кількість жертв: убивши (поранивши) недруга, він не зупиняється. По-друге, вбивство є основним і єдиним мотивом учинення злочину. Звичайні злочинці вбивають із якоюсь метою, наприклад, самооборони або грабежу.

ФБР 1999 року, із застереженнями, що їхні висновки мають непрямий характер, опублікувало доповідь «Шкільний месник», у якій виділено основні риси молодих людей, найбільш схильних до вчинення таких злочинів. Потенційний організатор шкільних бійок — чоловіча стать, належить до білої раси, йому 16 років, має хороше здоров’я і високий рівень інтелекту. Походить із родини середнього класу, що має великі внутрішні проблеми (можливі випадки психічних захворювань, алкоголізму і/або наркоманії), про які оточення не знає. Вважає себе «вовком-одинаком», часто належить або декларує приналежність до угруповання, яке пропагує ненависть. Ходить у громадську, а не приватну, школу. У домі потенційного вбивці зберігається зброя, він уміє стріляти і вже намагався застосовувати зброю проти ворогів усередині сім’ї. В усіх випадках стрілянина в школі починалася за заздалегідь обдуманим планом.

Потенційний убивця має проблеми із самооцінкою, нечесний, потайливий, схильний до нарцисизму й вандалізму, не здатний налагодити контакт з основною групою своїх однокашників і часто має серйозні проблеми в спілкуванні з дівчатами, почуття гумору не розвинене або набирає форм залякування. Цікавиться насильством — реальним або нереальним: комп’ютерними іграми, фільмами, музикою, плакатами й картинами відповідного змісту. Першими жертвами здебільшого ставали жінки або успішні учні. Психіатр Рональд Пайс привернув увагу ще до одного аспекту проблеми: вбивці вибирають жертвами людей, котрі мають символічне значення для них особисто, а не для суспільства.

Дослідницький KidsPeace Institute, що спеціалізується на вивченні проблем дитячого й підліткового насильства, вважає, що таким злочинам можна запобігти. Але першу скрипку в цій справі мають грати не педагоги, а батьки, психологи й, за потреби, психіатри, які можуть скоригувати модель поведінки потенційного злочинця. Проте підкреслюється, що третина шкільних убивць свого часу відвідували фахових психологів, а в кожного п’ятого було виявлено психічний розлад.