Квітень. Толедо

Президентські вибори в Перу дали можливість знову згадати про президента цієї країни Алєхандро Толедо — політика, з яким кілька років тому пов’язували свої надії не лише перуанці, але й прогресивно налаштовані мешканці всієї Південної Америки. І який навіть не балотується на цих президентських виборах — такою низькою є його популярність, настільки всі тепер бажають, щоб його часи закінчилися.

Той, хто впевнений, що зараз я назву Толедо «перуанським Ющенком», помиляється. Це Ющенко — «український Толедо». Коли про «кольорові революції» на пострадянському просторі годі було й мріяти, Толедо вже завзято боровся із наскрізь корумпованим, проте економічно успішним режимом Альберто Фухіморі. «Я буду президентом Перу», — почув я від нього на Всесвітньому демократичному форумі у Варшаві, почесним гостем якого був латиноамериканський політик. Інтелігентний, розумний, красивий випускник Гарварду виглядав логічною альтернативою режиму Фухіморі. Тоді, у Варшаві, ми не знали що скоро в Перу будуть оприлюднені... плівки — так-так, плівки, чого там вигадувати,— які продемонструють антиконституційну діяльність керівника перуанських спецслужб, одного з найближчих соратників діючого президента Володимиро Монтесінеса, якого західна преса порівнюватиме із дияволом. Адже він купував парламентарів, організовував усунення політичних противників президента!

Всім вже було не до економіки. Перуанська революція перемогла! Не пам’ятаю, якого кольору вона була, однак Фухіморі втік до Японії. За Толедо на перших насправді вільних виборах, неконтрольованих військовими, проголосувало майже шістдесят відсотків виборців. Перуанці почали чекати на диво. Тепер їх не влаштовувало економічне зростання часів Фухіморі. Не влаштовувала й обережна приватизація, якою зайнявся випускник Гарварду. Люди почали виходити на вулиці. Приватизацію енергетики призупинили. А тут ще й висунуті неконтрольованими засобами масової інформації (Толедо ніяк не міг підійти до них із інструментарієм Фухіморі) звинувачення у корупції проти членів президентської родини, проти самого Толедо... Стрімко став падати рейтинг президентської партії, яка виявилася не народним рухом, але об’єднанням здібних бізнесменів, які всього лише бажали змінити при владі та фінансових джерелах представників режиму Фухіморі. Тож останні роки свого правління Толедо не стільки керував країною, скільки захищав себе і своє найближче оточення. Його племінника, якого звинувачують у зґвалтуванні, затримали буквально за кілька днів до президентських виборів. Молодика шукали всією країною...

Що тепер, після краху Толедо? До другого туру президентських виборів вийшли колишній військовий Ольянта Умала і представниця консервативних сил Лурдес Флорес. Підполковника ви відразу впізнаєте в українському контексті, хоча він не носить дорогих спідниць, не має чарівної зовнішності приборкувачки тигрів. Він узагалі чоловік. Однак він завзято боровся із режимом Фухіморі ще до Толедо і перуанської революції, навіть організовував повалення тодішнього президента. Обіцянки Умали годі переповідати — він збирається стати президентом щасливої країни, де не буде бідних, де буде все, як у Венесуелі Чавеса (от тільки нафти немає, як прикро), де закордонним експлуататорам —друзям Толедо — покажуть на двері. А школярі будуть снідати листям коки — дуже поживно, переконує Умала.

Пані Флорес, звичайно ж, пов’язують із політичним табором Альберто Фухіморі. Однак тепер цей Янукович в спідниці — єдина надія тих, хто ще сподівається: страхіття, яке підкрадається до Перу, можна буде зупинити.

А що ж Толедо? А кого зараз цікавить Толедо?