Курси підготовки до шлюбу: «чи кохаю я?»

Ми всі дуже різні. Але, попри різноплановість і багатство наших інтересів, у житті кожного з нас є тема, котра об’єднує всіх, — це сім’я і стосунки з коханими. Нині в Києві можна знайти безліч різних тренінгів та шкіл із гармонізації сімейних взаємин, але в 99,9% випадків поріг цих закладів переступає лише та сім’я, в котрій уже дозріло яблуко розбрату. І дуже часто під час наступної консультації подружжя з подивом відкриває для себе, що для пересування шляхами їхнього внутрішньосімейного світу вже давним-давно винайдено велосипед. Можливо, саме тому середній відсоток розлучень у сім’ях киян протягом останніх семи-восьми років балансує на рівні 50—54%. Виявляється, кожній молодій парі, що готується до шлюбу, треба допомагати. Чим? Інформацією про закони побудови сімейної гармонії та знаннями про мови кохання...

Створити гармонійну сім’ю справді непросто. Судячи з відгуків на різних інтернет-форумах, київська молодь із задоволенням читає Джона Грея, Анатолія Некрасова, Ліз Бурбо, Луїзу Хей. Усі ці книжки дозволяють вгамувати ментальний голод і усвідомити ті принципові відмінності між чоловіком та жінкою, про які ні на уроках біології, ні на університетських лекціях ніхто не каже. Окрім того, ця література дуже просто й гарно розповідає про справжнє наповнення формули «Люби себе», за позірним егоїзмом якої насправді стоїть готовність зрозуміти і прийняти іншу людину, а отже — розкрити і власну унікальність, полюбити себе. Адже кожна нова сім’я — це не просто люди різної статі, котрі знайшли одне одного. Це половинки, не лише наділені цілком конкретними психоемоційними та фізіологічними особливостями, а й виховані в певних традиціях побудови сім’ї, на основі яких і починає розкручуватися нова подружня стрічка. І якщо в одних вона щедро прикрашена бісером та торочкою, то в інших, завдяки усіляким вузлам і зачіпкам, радше, скидається на облізлий канат, за який тримаються лише тому, що нікуди подітися. Але це не справжня сім’я. Адже шлюб — це величезна праця, колосальна відповідальність і безперервна робота над собою. Як з’ясувалося, для створення гармонійної сім’ї, окрім любові, особистих рис і повної довіри одне до одного, потрібні базові знання про психоемоційні відмінності між чоловіком та жінкою, про етапи розвитку сім’ї, анатомію і психологію сексуальних взаємин, розуміння вікових порогів.

Але хто про це говорить і де? Школа? Університет? Друзі? Батьки? До речі, що тати-мами можуть розповісти своїм дітям про гармонійну сім’ю? Як часто вони самі вживають слова «любов», «дарування», «прощення» і «віддяка»? За словами директора міжнародного гуманітарного центру «Розрада», кандидата психологічних наук Валентини Бондаровської, сьогодні у нас немає культури такого навчання. Українці взагалі погано розуміють, для чого такі тренінги й семінари потрібні. При цьому держава нехтує сотнями можливостей цю ситуацію якось змінити. Наприклад, коли якийсь міжнародний фонд фінансує розробку відповідного буклета, в якому від «а» до «я» розписано теоретичну базу і прописано всі інструменти, необхідні для створення чистого та світлого сімейного простору, наші чиновники не виявляють до нього жодного інтересу. І замість того, щоб розтиражувати його й донести інформацію про рід та родину в кожне село і кожне місто, вони продовжують демографічний підрахунок «мертвих душ».

«Я його кохаю, ось тільки коли він мене цілує, у мене така реакція...»

На сьогодні в Києві є всього кілька курсів, де лектори не бояться оперувати поняттям «кохання» і розкривати аспекти подружньої зрілості. Одні з них, а саме «Абетка шлюбу» Київського міського центру сім’ї «Сімейний дім», починалися як програма підготовки до вінчання греко-католицької молоді, але 2007 року головне управління у справах сім’ї та молоді виділило під неї кошти, завдяки чому вона набула формату, доступного для представників різних конфесій України. Окрім того, цей курс пройшов наукову апробацію, — робота над ним тривала вісім років. Про наповнення і головні складові програми розповідає її керівник, кандидат психологічних наук, доцент, завідувач кафедри психології Київського інституту бізнесу і технологій Людмила Гридковець: «Сьогодні молоді люди орієнтовані на так званий успішний шлюб, тому дуже часто вони намагаються нав’язати своєму партнерові й собі якийсь нереальний, вигаданий образ. Але гармонія сімейного життя грунтується на цілком конкретних духовних, психологічних і сексуальних складових. У контексті поняття духовної гармонії ми наголошуємо на тому, що таке «я», як важливо спочатку полюбити себе, щоб потім зуміти обдарувати любов’ю іншу людину. Що стосується еротичної гармонії, то саме поняття еротики сьогодні, безумовно, дуже спотворили. Але інтимна складова є однією з базових у людському житті. Пара має знати закони сексуальної гармонії в сім’ї, інакше наслідки цього незнання їх все одно колись «наздоженуть». Ідеться про особливості перебігу психофізіологічних процесів у жінки й чоловіка. Наприклад, чоловік і жінка мусять знати, для кого одні й ті ж самі пестощі є психологічним критерієм, а для кого — суто фізіологічним. Дуже часто можна чути, що саме жінки психологічно залежні від пестощів, але насправді це не так. Для жінки пестощі — чиста фізіологія, тоді як для чоловіків вони є виключно психологічним чинником. Тобто дружина має знати, чого потребує її чоловік, а чоловік, у свою чергу, повинен розуміти, що таке жінка і як не зіпсувати той дар, який він отримав у шлюбі».

— Людмило Михайлівно, на яку вікову категорію орієнтована ця програма, і як побудовано сам навчальний курс?

— Якщо ми беремо нинішній час, то її проходять усі, хто готується до вінчання у віці від 17 до 70 років. Для своєї роботи ми використовуємо базу греко-католицького храму Св.Василя Великого, а тут є правило: нікого не обвінчають доти, доки пара не пройде навчання. Орієнтовно це 11—12 зустрічей із психологом, священиком та медиками. Якщо ми кажемо про представників інших конфесій (хтось із них приходить «потихеньку» сам, хтось — із благословення священика) або невіруючих — вони просто «не проходять» священика. Сам курс безкоштовний. Заняття починаються з першого понеділка щомісяця о 19.00 і тривають 2,5—3 години... За великим рахунком, із усіх пар, які приходять на вінчання, по-справжньому готові до шлюбу лише 11%, ще близько 11% навіть близько не можна підпускати одне до одного. Решта 78% — це ті пари, які повинні працювати над собою і своїми стосунками, тільки за дотримання цієї умови в їхніх сім’ях надалі не буде розлучень і серйозних конфліктів.

— То якою все ж таки бачать свою майбутню сім’ю сучасні молоді люди? Що вони хочуть у шлюбі знайти?

— Дуже часто молодих людей не хвилюють якісь питання лише тому, що вони ще не знають, наскільки це важливо для сім’ї, тому я б не говорила про конкретику. Спочатку вони можуть лише бажати, «щоб він (вона) мене все життя кохав (ла)», але насправді це питання другорядне. Значно важливіше спочатку запитати себе: чи кохаю я? Жінка більше залежна від почуттів, тому більше патологій виникає саме тоді, коли вона не кохає. Інколи трапляються ситуації, коли вже все готове до весілля, а дівчина каже: «Я його кохаю, ось тільки коли він мене цілує, у мене така реакція...» А я її запитую: «Що ж буде, коли у вас почнуться сексуальні стосунки? Як щодо того, щоб отримувати від цього задоволення?» У неї відразу стан шоку. Заміж хочеться, а почуттів немає. На фізичному рівні вже є відторгнення... Наше завдання — показати той дивовижний світ, який стоїть за словом «сім’я», а зробити життєвий вибір — це вже робота кожного.

«Хочеш змінити поведінку свого партнера? Почни із себе»

Ще один проект, який стартував 2007 року, був реалізований у рамках міжнародного гуманітарного центру «Розрада». «Позаторік, — розповідає координатор проектів, тренер Ольга Куриленко, — для студентських пар і молодих сімей у рамках міської програми «Студентська сім’я — щасливі разом» ми провели дводенні тренінги, метою яких було навчити молодих людей дослухатися одне до одного і допомогти їм у побудові гармонійної сім’ї. Тоді ми запросили пари з Університету харчових технологій, Національного університету ім. Т.Шевченка і Києво-Могилянської академії, котрі вже мали певний досвід спільного життя. Спочатку всі пари, які йшли на цей тренінг, не мали наміру говорити про свої проблеми. За їхніми словами, вони йшли по нові знання про взаємини між чоловіком і жінкою, про сім’ю. Але вже першого дня тренінгу з’ясувалося, що в парі молоді люди не говорять про дуже багато речей — кожен боїться порушити рівновагу, кожен думає, що гострі моменти згладяться самі собою. Внаслідок цього один не знає чи не розуміє, що відчуває інший, а той не вважає за потрібне говорити про свої почуття, які нікуди не дінуться. «Потерплю» починає гризти зсередини. Тому перше, на що ми звертали увагу учасників тренінгу: про свої почуття потрібно говорити. Любов не може бути безмовною. Хочеш змінити поведінку свого партнера? Почни з себе. Сімейного життя без конфліктів не буває, голов­не — знайти й усунути їх джерела. Наведу приклад. На тренінгу була пара, в якій хлопець постійно відчував дискомфорт, бо його дівчина раз у раз різко змінювала їхні спільні плани. Він вважав, що це дрібниця, але при цьому завжди переживав цілу гаму почуттів: адже з ним не рахувалися. Дівчина ж була вражена, почувши про це. Вона навіть не думала, що такі ситуації можуть так багато важити для її коханого.

Під час тренінгу ми розповідали і про мови кохання, вчитися розмовляти якими повинна кожна пара. Коли молоді люди зустрічаються — для них важливе все: кожне слово, жест і погляд. Але щойно починається спільне життя, це відступає на другий план. Окрім того, не всі молоді люди можуть відверто говорити про свої почуття. Багатьом із них природніше висловити себе через увагу або подарунок. І це слід робити, бо як інакше коханий(а) дізнається, що ним(нею) дорожать? Взагалі, коли люди щойно починають зустрічатися, вони зустрічаються у приємній обстановці, мають гарний вигляд, дарують квіти, — а коли починається спільне життя, вони можуть уже й не так гарно виглядати, і не завжди мати піднесений настрій. І ось на цьо­му етапі дуже важливо створити правильний фундамент, загальну стратегію побудови сім’ї, замислитися над тим, як і з яким настроєм ти готуєш їжу, куди кидаєш свої речі і як проводиш вільний час. Тобто навчитися приймати іншу людину такою, якою вона є, говорити про свої почуття і вчитися чути свого партнера. У принципі, всі матеріали для проведення цього тренінгу є, зал і тренери — теж, потрібна лише фінансова підтримка з боку міської влади».

«Крім того, є ще заняття, на які запрошуються батьки нареченої та нареченого...»

Сьогодні, як, утім, і торік, київська влада всіляко підтримує і розвиває програму під назвою «Щаслива сім’я», розраховану на пари, котрі не просто планують колись зареєструвати свій шлюб, а вже зробили перші кроки з оформлення своїх стосунків через РАГС. За непідтвердженими даними, 2008 року на курс «щастя» для майбутніх молодят із київського бюджету було витрачено 200 тис. грн. «Щаслива сім’я» у тому вигляді, в якому вона існує сьогодні, — каже начальник відділу сімейної політики головного управління у справах сім’ї та молоді Валентина Коляда, — почала функціонувати з 2007 року. Її ініціатором і організатором став керівник Всеукраїнського благодійного фонду «Сім’я» Адріан Буковинський. Колись він запустив цю програму у Львові, а ми, дізнавшись про неї, вирішили запозичити досвід і запросили його до нас. Сьогодні програма охоплює весь Київ: кожна пара, котра готується до шлюбу, може прийти і безплатно її прослухати. Місячний курс розрахований на 13 занять, які нинішнього року розпочалися 6 квітня і проходитимуть у будні з 19.30 по 21.00. «Щаслива сім’я» — це унікальна можливість дізнатися про мови кохання, подружню зрілість і психологію сімейних стосунків. Перші сім занять стосуються психології сімейного життя, чотири присвячені плануванню сім’ї, ще одне побудоване на висвітленні юридичних питань, які цікавлять пари. Окрім того, є ще заняття, на які запрошуються батьки нареченої і нареченого. Всі лекції проводять дипломовані фахівці. Їхні послуги оплачуються з міського бюджету.

— А як ця інформація поширюється серед молодих людей, і наскільки взагалі майбутнім молодятам Києва цікава така програма?

— У кожному РАГСі перед кабінетом, у якому приймають заяви, висить плакат зі стислою інформацією про цей курс, де зазначено, що записатися на нього можна, надіславши лист на електронну адресу simya@sms.gov.ua , або ж зателефонувавши на номер 279-71-51. На сайті головного управління у справах сім’ї та молоді www.sms.gov.ua можна дізнатися про графік проведення занять і адреси. Зазвичай пара сама вибирає район, у якому їй зручніше відвідувати заняття. Звісно, не всі 100% пар, які приходять на реєстрацію, йдуть на цю програму — більшість їх вважають, що вони все знають і ці знання їм зовсім не потрібні. І все ж за один курс у нас буває до двадцяти пар».

…Ми всі дуже різні. Хтось скаже, що такі курси киянам не потрібні, що молоді пари сьогодні й так надміру розвинені і самодостатні. Хтось, навпаки, щиро зрадіє, що в Україні нарешті починають упроваджувати достойні програми, завдяки яким молодь зможе навчитися відрізняти закоханість від кохання й набувати якихось базових знань ще до шлюбу. І дуже можливо, що якби в наших навчальних закладах частіше звучала фраза «любити — означає давати іншій людині те, чого вона найбільше потребує, тоді, коли вона найменше на це заслуговує», покладена в основу методичних матеріалів із підготовки молоді до шлюбу та сімейного життя, то про 50—54% розлучень серед столичних жителів ми не говорили б.