Козацькому роду нема переводу

У Краснокутському козацькому курені на Харківщині приймали козацьке поповнення.

Мабуть, рішення стати членом козацького братства найлегше далося 23-річному студентові Харківського національного університету економіки Андрію Соломку — адже його батько в козацькій громадській організації з часу її заснування у 2004 році.

29-річному шкільному учителю малювання Олександру Жмакіну з села Шелестове дуже сподобалися стрільба з лука та інші змагання, які козаки організували під час цьогорічного святкування Дня молоді на річці Мерлі. Він любить активний спосіб життя, історію України, йому імпонують козацькі ідея та філософія, тож він теж вирішив стати козаком.

Третій кандидат — Сергій Внуков, 51-річний фрезерувальник одного з харківських заводів. Придбавши дачу на Краснокутщині, познайомився з кількома місцевими козаками. І чим більше з ними контактував, чим більше читав історичної літератури, тим більше переймався гордістю за волелюбних і сміливих предків, усвідомлював себе справжнім українцем.

Отаман куреня Костянтин Скряга, рід якого походить зі старовинного козацького містечка Старі Санжари на Полтавщині, та його побратими розповіли новоприбулим про вимоги до козаків, дотримання їхнього кодексу честі. Пилася і ритуальна чарка з козацької шаблі з дамаської сталі, на якій викарбовано: «Без потреби не виймай, а без слави не вкладай!» Козак Сергій Тамбовцев розповідає, що у давнину поповнення обов’язково випробовували на сміливість: юнак мав пройти по колоді через прірву із зав’язаними очима, не знаючи, що внизу його страхують старші козаки...

Якщо кандидати витримають іспитовий термін, то в члени куреня їх приймуть у жовтні, на Покрову. Олександр Жмакін, який уміє грати на акордеоні, отримав перше завдання — до наступного зібрання розучити три козацькі пісні.

Краснокутські козаки дуже багато часу приділяють вивченню історії України й історії козацтва (обмінюються і обговорюють статті, книжки та фільми), адже живих носіїв козацької історії — кобзарів — за наказом Сталіна підступно було знищено у Харкові, куди їх з усієї України скликали на з’їзд, а 70 років радянського тоталітаризму правда про козаків замовчувалася та перекручувалася. Тісно контактують із іншими козацькими куренями Харківщини та сусідніх областей. Раз на рік обов’язково бувають на Великій козацькій раді у Запоріжжі, на козацькому фестивалі на Хортиці. Найближчим часом планують організувати літній пластунський табір для юної зміни.