Коли успіх обертається неврозом

Усі навколо вважали 18-річну Юлію благополучною дівчиною. Закінчивши школу, вона легко стала студенткою престижного вузу, до того ж вступила на бюджетний факультет, позбавивши сім’ю солідних витрат на освіту. З навчанням проблем не було: з першого семестру в заліковці у дівчини стояли лише відмінні оцінки. Але на другому курсі все несподівано змінилося...

Батьки стали помічати, що дочка вже не така життєрадісна, як раніше. Повертаючись додому на канікули, її однолітки із захопленням розповідали про веселе студентське життя, нових друзів і враження. А Юля... продовжувала студіювати підручники. Пояснювала, що в їхньому вузі до студентів пред’являють дуже високі вимоги, тому доводиться багато навчатися. Навіть улітку вона майже не зустрічалася з друзями, не ходила на дискотеки і вечори відпочинку, зате довгі години проводила в бібліотеці і в читальному залі. Здавалося — нічого, крім навчання, для молодої симпатичної дівчини не існує.

Чергову сесію Юля склала чудово. Але коли приїхала додому на канікули, рідні не впізнали її: дівчина видавалася стурбованою, виснаженою, пригніченою, у неї тремтіли руки. В її словах дедалі частіше звучали тривога й побоювання за власне майбутнє: а що як не вдасться одержати червоний диплом, що як однокурсники випередять її в рейтингу успішності?.. Через цей нав’язливий страх Юля майже перестала нормально спати, у неї зник апетит. Із величезними труднощами батьки вмовили її піти на прийом до психотерапевта...

Спочатку студентка не йшла на контакт із лікарями. «Не розумію, навіщо мене привели сюди? — твердила вона. — У мене немає жодних проблем із психікою, просто я — цілеспрямована людина!» Але, потрапивши на групове заняття й побачивши поруч своїх однолітків, які також переживали через навчання, Юля заспокоїлася й відверто розповіла про все, що її непокоїть. Із самого дитинства вона намагалася бути найкращою, першою в усьому, за що бралася. У школі це вдавалося їй легко, але в університеті конкуренція зросла. Навколо було чимало талановитих хлопців та дівчат, які подавали надії і яким навчання давалося легше, ніж їй. Але вона не могла дозволити собі поступитися позиціями, тому стала працювати на межі своїх сил та можливостей, жертвуючи сном, відпочинком, спілкуванням із близькими людьми. «Найбільше я боюся стати аутсайдером, — зізнавалася Юля. — Тому низька оцінка для мене — як вирок. Страшно боюся бути відрахованою і поповнити лави безробітних. Адже навколо чимало таких прикладів. Саме страх примушує мене день і ніч нидіти над підручниками». У шкалі життєвих цінностей Юлі на першому місці стояв червоний диплом, потім — стажування у великій компанії, бажано за кордоном, і в перспективі — престижна робота. І ці цілі заступили від неї всі інші радощі життя.

— Ми поставили дівчині діагноз «розлад адаптації», — розповів завідувач денного стаціонару Білоцерківського ПНД Андрій Самов’юк. — Такі розлади нерідко трапляються в амбіційних молодих людей. Прагнення успіху, кар’єрного зростання починає превалювати у них над усім іншим. Будь-яка невдача сприймається як трагедія. Дров у вогонь підкидають і телевізійна реклама, і публікації в ЗМІ, які постійно нав’язують молоді один і той самий стереотип: «Успіх за будь-яку ціну! Треба бути першим, кращим, незважаючи на все!» При цьому мірилом успіху насамперед є вдала кар’єра й матеріальний добробут. Прагнучи відповідати цьому стереотипові, молоді люди доводять себе до нервового і фізичного виснаження. Саме це й сталося з Юлею. Вона геть розучилася відпочивати й розслаблятися. Навіть коли ми просто вмикали телевізор під час якоїсь розважальної передачі, дівчина відразу хапала ручку й блокнот і починала відповідати на жартівливі запитання, вгадувати мелодії, бо не могла не підтвердити свій статус першої учениці. Найскладнішим у роботі з Юлею було домогтися, щоб вона знизила рівень вимог до самої себе. Належало навчити її легше і безтурботніше ставитися до невдач. Адже студентське життя — не бігова доріжка, яку потрібно перетнути якомога швидше, щоб у кінці одержати жадані «корочки». Це цілий всесвіт, сповнений приємних моментів, несподіваних знайомств, хвилюючих стосунків, авантюр і пригод. Чи варто жертвувати всім цим заради горезвісних п’ятірок? До того ж слід врахувати, що будь-яка кар’єра складається зі злетів і падінь, тому не слід боятися тимчасових невдач, сприймайте їх лише як стимул до нових досягнень.

На сеансах спеціалісти намагалися пояснити Юлі, що зовсім не обов’язково бути першою ученицею. Щастя й добробут часто не залежать від місця в рейтингу. Поступово Юля «дозволила» собі іноді отримувати низькі оцінки. Саме з такою установкою вона й повернулася до навчання. Налагодила режим дня, стала висипатися, записалася у спортивну секцію, а у вихідні дні не відмовлялася від походів на дискотеки, у модні кафе та клуби. Спочатку успішність справді знизилася. Але виявилося, що пережити це не так уже й складно. Ніхто не тицяв у неї пальцем і не називав двієчницею. Адже у веселій студентській компанії навіть «хвости» й незадовільні оцінки стають темою для жартів та розіграшів. Незабаром у Юлі з’явилися чудові подруги, вона познайомилася з хорошим хлопцем, і приємні емоції з лихвою компенсували те, що вона вже не «кругла відмінниця». Але, що найдивовижніше, наприкінці навчального року, коли було складено всі іспити, з’ясувалося, що вона знову перша в рейтингу успішності! Переставши панічно боятися невдач, Юля стала засвоювати матеріал значно швидше й легше. Колись страх сковував її творчі здібності, заспокоївшись, вона відчула впевненість у собі. А найголовніше, дівчина нарешті стала отримувати задоволення від самого процесу навчання — лекцій, спілкування з викладачами й однокурсниками. За свідченням спеціалістів, випадок із Юлею — далеко не єдиний.

— Останнім часом серед наших пацієнтів стає дедалі більше студентів, які страждають на панічний страх перед іспитами, — продовжує розмову клінічний психолог Ольга Куницька. — Молоді люди настільки перебільшують значимість цієї події у своєму житті, що доходить до абсурду. Але все аж ніяк не так безневинно, як іноді здається дорослим. Адже річ не в оцінці як такій. Просто вона є символічною перепусткою у світ успішних людей. А низький рейтинг, невдале тестування сприймаються як вирок. Відомі випадки, коли саме це стало причиною самогубства, здавалося б, благополучних молодих людей. Саме тому їм дуже важливо вчасно звернутися до спеціаліста. На жаль, із цим у нас великі проблеми. Дуже часто до мене на консультацію приводять школярів. Запитую у батьків, чому не відвели дитину до шкільного психолога, адже нині така посада передбачена в усіх загальноосвітніх закладах. «Та ви що! А коли хтось дізнається, що ми до нього ходили? Потім на нашу дитину пальцем тикатимуть!» — відповідають батьки. Багато хто не вірить, що психологічна допомога може бути надана конфіденційно, а найголовніше, що візит до цього спеціаліста — цілком нормальна річ.

Медики з тривогою відзначають, що частота нервових розладів невпинно зростає. Причому сьогодні пацієнти частіше страждають не від сексуальної фрустрації, як за часів Фрейда. І не через відчуття власної неповноцінності, як за часів Адлера, а від глибинного відчуття втрати сенсу життя. Нестабільна ситуація у світі викликає в багатьох відчуття небезпеки, нестійкості, незахищеності. Намагаючись забезпечити своє майбутнє, одні за всяку ціну прагнуть стати першими, в інших розвивається пораженська психологія. «А навіщо вчитися, старатися, якщо відмінники іноді опиняються на базарі, а трієчники — багатіють? — розмірковують вони. — Тільки б гірше не стало!» Пораженська психологія не дає людині розвиватися душевно, реалізовувати свій потенціал. І якщо стан занепокоєння, незадоволеності триває довго, він може обернутися серйозними проблемами зі здоров’ям. Тому неуважність до себе, невчасне звернення по допомогу іноді заганяють людину в глухий кут. Коли ж треба йти до лікаря? Як відрізнити звичайний кепський настрій від неврозу?

— Зрозуміло, досить часто депресія, апатія є реакцією на ту чи іншу стресову ситуацію на роботі чи вдома, — продовжує Ольга Куницька. — Якщо реакція триває не більше двох тижнів, це нормально. Але якщо такий стан триває довше, це вже може свідчити про розвиток неврозу. Варто насторожитися, якщо у вас раптом виникають проблеми зі сном: важко заснути, турбують незрозумілі або страшні сновидіння. І не зволікайте з візитом до спеціаліста: необхідно детально проаналізувати ситуацію, щоб зрозуміти ланцюг причин, які призводять до неприємностей.

Але практично всі спеціалісти сходяться в одному: головним критерієм благополуччя є не кар’єрне зростання і наявність матеріальних благ, а відчуття простого людського щастя.

— Психічно здоровий той, хто отримує задоволення від самого процесу життя, — вважає Андрій Самов’юк. — По-справжньому щаслива людина нікому не доводить, що вона успішна, а просто живе, у міру можливостей реалізуючи свій потенціал, але при цьому успіх для неї не є самоціллю. Головне — приймати себе таким, який ти є, без усіляких оцінок та діагнозів. Здорова і благополучна людина не картає себе за нереалізовані можливості в минулому і не тривожиться постійно про своє майбутнє. Безглуздо переживати через те, чого вже не змінити, і не варто боятися того, що ще не сталося. Тому кращий спосіб зберегти здоров’я — жити тут і тепер, радіючи кожному дню.