КАПКАН ДЛЯ ГОРОДНИКА

У квітні моя шкільна подруга нарешті переїхала в окрему квартиру. І вирішила зібрати на новосілля всіх колишніх однокласників. Зателефонувала одному, другому... «Ой, зараз така гаряча пора — картоплю час садити! — твердили всі хором. — Відклади хоча б на тиждень!» Подруга погодилася, але й у травні в дачників турбот не поменшало — то підгортати, то поливати, а там і час збирати врожай підійшов... Ось і липень настав, а на новосілля наш колись дружний клас так і не зібрався.

— Описана вами ситуація, на жаль, дуже типова. За дослідженнями соціологів, на запитання: «Як ви проводите вихідні?» — переважна більшість городян відповідають однаково: «На дачі!». Останніми роками ми переживаємо справжній «городній бум», вважає психолог Ганна Онищенко. Навіть ті, у кого немає власних ділянок, часто допомагають обробляти землю родичам або знайомим. Здавалося б, що поганого у прагненні людей вирощувати власний врожай, годувати себе та близьких овочами і фруктами? Проблема лише в тому, що заповітні «шість соток» замінили господарям і культурне дозвілля, і фізкультуру, і спорт, і дружнє спілкування.

Лише сім-вісім років тому картина була інакша. Тоді всі верстви населення значно частіше проводили вихідні в кіно, театрах, концертних залах. Влаштовували сімейні пікніки й посиденьки з друзями. Зрештою, просто гуляли з дітьми містом. Прийшовши на роботу, наввипередки ділилися враженнями. Тепер у багатьох установах перша половина понеділка — сонне царство. У цей час серед співробітників дуже легко визначити городників за характерними прикметами: засмаглі обличчя, шорсткі руки, чорні нігті, напівсонні очі. Бідолашні скаржаться на біль у колінах і попереку, їхні натруджені ноги гудять так, що зайвий раз підвестися зі стільця — проблема. Улюблена тема світських розмов — боротьба з колорадським жуком...

— Недавно в психології з’явився новий термін «синдром дачника», — веде далі Ганна Онищенко. — Річ у тому, що землеробство — безперервний процес: не встигли посіяти, як уже час підгортати, полоти, угноювати тощо. Городяни, котрі хочуть виростити хоч якийсь пристойний урожай, мусять змінювати звичний розпорядок життя. Адже тепер вони в буквальному значенні слова прив’язані до своїх соток і повинні проводити тут весь вільний час. Передусім страждають вихідні та святкові дні: тепер вони минають на городах. Адже пропустити суботу чи неділю — втратити частину врожаю. Новоспечені хлібороби готові пожертвувати навіть відпусткою. Невтомні городники вважають: навіщо кудись їхати, якщо на ділянці є і природа, і свіже повітря, і фізичні навантаження. Тож беруть так звані картопляні відпустки: два тижні навесні, щоб посадити картоплю, і стільки ж восени, щоб її викопати. Про справжній відпочинок тут годі й говорити. Якщо жити в такому ритмі роками, наростають фізична й емоційна втома.

Медики відзначають й іншу небезпечну тенденцію: саме у вихідні дні підвищується ризик розвитку інфаркту міокарда, особливо у чоловіків. Причому дачники страждають від інфаркту в два з половиною рази частіше від тих, хто не обтяжений земельними ділянками. Це пояснюється тим, що сільська праця — одна з найважчих і найменш продуктивних. Особливо згубно вона позначається на непідготовлених міських жителях. Їм слід би працювати потрошку, дозуючи фізичне навантаження. Та де там! Невтомні дачники під час коротких вихідних намагаються надолужити все, що мало б робитися протягом тижня. Чи дощ, чи спека — вони на грядках. При цьому найчастіше на ділянках немає елементарних зручностей, води, можливості готувати гарячу їжу. А після кількох днів сухом’ятки й виснажливої праці змучені городники ще й тягнуть додому важенні торби з овочами. Тут якщо не інфаркт, то радикуліт і остеохондроз забезпечені.

Багато сімей переконані, що годуються зі своїх шести соток, інакше й не вижили б із нинішніми жалюгідними зарплатами. На думку фахівців, реальна економічна ефективність городів відносно невисока. Тож не варто перебільшувати їхнє значення для сімейного бюджету. Адже будь-яка земельна ділянка потребує капітальних вкладень — насіння, добрива, саджанці, отрутохімікати. Крім того, витрати на проїзд туди й назад, особливо коли доводиться їздити всією родиною, до кінця дачного сезону виливаються в солідну суму. Ну а скільки сил і здоров’я віднімає город у всіх членів сім’ї, і зовсім важко підрахувати. Тож перш ніж брати ділянку, слід добряче виважити власні сили й можливості. А також вирішити, для яких конкретно цілей вона вам потрібна. Якщо в такий спосіб ви сподіваєтеся радикально поліпшити своє матеріальне становище, це навряд чи вдасться. Набагато ефективніше знайти додатковий заробіток у місті, недалеко від домівки.

А ось якщо вам просто хочеться побути на природі, одержати задоволення від самого процесу землеробства, дачна ділянка стане у пригоді. У цьому випадку корисно звернутися до зарубіжного досвіду. Там віддають перевагу вирощуванню не картоплі й цибулі, а відносно невибагливих квітів і рослин, що не вимагають щоденного догляду. Це дозволяє господарям не почуватися рабами ділянки: розважатися на вихідних, спокійно їхати у відпустки. Адже нові враження необхідні виснаженій одноманітністю трудових буднів психіці не менше, ніж вітаміни тілу.

Вибираючи чергового разу між городом і нібито несерйозною дискотекою чи вечіркою, згадайте слова грецького філософа Демокрита. Ще дві з половиною тисячі років тому він радив сучасникам приборкувати надмірні трудові пориви. Він вважав, що життя без свят було б так само виснажливим і невеселим, як довгий шлях без заїзджого двору. І з цим важко не погодитися.