Історія небайдужості з часів воєн і пожеж

Кожна епоха в історії людства лишає по собі слід, унікальну ауру часу, яку створюють пам’ятки матеріальної культури, що найширше представлені через архітектуру. Киянам і туристам не треба кудись особливо далеко ходити, аби відкривати для себе незнану історію Києва, репрезентовану унікальними спорудами, з історією не менш цікавою та динамічною, ніж у світових архітектурних пам’яток. Прикро констатувати, що й досі для переважної більшості жителів столиці інформація про історію міських будинків, громадських споруд, вулиць і площ лишається вузькоспеціалізованою темою, мало висвітленою в популярній літературі та електронних медіа.

Посеред київського Подолу, на одній зі сторін Контрактової площі, стоїть будівля, без якої неможливо уявити собі подільську панораму, як і неможливо уявити Париж без Єлисейських Полів та Ейфелевої вежі. Йдеться про Староакадемічний, або Мазепин, корпус Києво-Могилянської академії - свідка визначних культурних та історичних подій національної історії, Alma mater багатьох її духовних провідників, закарбовану в цеглі історію їхньої небайдужості до духовного єства власного народу.

Нині це цілком «жива» споруда: кожного дня до її книгозбірень, мистецьких галерей, архівів приходять студенти, дослідники не тільки з НаУКМА, а й відвідувачі з різних куточків України та закордону. В найстарішій, так званій залі Конгрегацій відродженої Могилянки відбуваються міжнародні конференції, книжкові презентації та відкриті лекції почесних гостей і професорів КМА. Тут виступали Принц Вельський Чарлз, Генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схефер, віце-президент парламентської Асамблеї Ради Європи Ханне Северинсен, прем’єр-міністр Канади Жан Кретьєн та ін.

Образ Староакадемічного корпусу КМА - це вже загальнодержавний бренд. Зображення Мазепиного корпусу бачимо на 500-гривневій купюрі. Староакадемічний (Мазепин) корпус Києво-Могилянської академії - одна з найдавніших освітніх споруд, унікальна барокова архітектурна пам’ятка України та Києва, до розбудови якої долучилися найкращі і найвпливовіші люди XVII-XVIII століть. Аура цієї споруди унікальна: всі верстви суспільства, від простих селян до духовенства високого рангу, науковців та політичних лідерів долучилися в історично складний для України час до створення та підтримки освітнього закладу заради створення найбільшого національного капіталу - освіченої молоді. Невипадково саме ця споруда асоціюється з часом українського культурного та духовного розквіту - добою козацького бароко.

На зламі XVII-XVIIІ століть (а саме з цього часу починається історія Староакадемічного корпусу) Поділ був адміністративним і торговельним центром Києва. Практично вся тогочасна подільська забудова, включно з будівлею магістрату, - дерев’яна. Чи не однією з перших великих мурованих споруд у цій частині міста і став зведений на гроші одного з найвідоміших вихованців КМА, згодом її мецената, опікуна та благодійника, гетьмана Івана Мазепи Академічний корпус.

У 90-х роках XVII - на початку XVIIІ ст. Іван Мазепа розпочинає діяльність, пов’язану з великим будівництвом на території академії та довкола. На зведення будівель, разом з Богоявленським собором гетьман виділив близько 200 тис. золотих (для порівняння - річний бюджет Гетьманщини, обчислений за гетьмана Данила Апостола, становив близько 150 тисяч золотих), і менш ніж за рік, під його наглядом зведено мурований навчальний корпус. Про те, що згадану споруду було закладено в цей час, свідчить напис на рукописній книжці з академічної бібліотеки: «…весною 1704 года гетман Мазепа приехал в Киев… той же весною начали строительство каменных школ и Колегии, фундамент под которые был заложен еще осенью». Іван Мазепа продовжив благородну справу фундаторів академії гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, київського митрополита Петра Могили та інших добродіїв-меценатів.

За Мазепи в КМА навчалися діти практично з усіх сімей української козацької старшини. Але цей навчальний заклад був доступний і відкритий не тільки для нащадків української аристократії чи багатіїв. Пліч-о-пліч штудіювали науку «всякі малоросійські діти, хотячі вчитись» - від селянських синів до полковницьких і навіть гетьманських. Щороку кількість спудеїв сягала 2000, а інколи й більше. Зрозуміло, що та невеличка споруда Борисоглібської церкви, яку було збудовано ще за Петра Могили і де проводилося навчання та містилася бібліотека, не могла вмістити всіх охочих навчатися. Через це постала нагальна потреба побудувати новий, суто навчальний корпус академії.

Проект майбутнього академічного корпусу було виконано набагато раніше. Його автором, імовірно, був російський архітектор, будівничий Крутицьких палат та низки інших відомих мурованих споруд у Москві Йосип Старцев, який на замовлення гетьмана протягом 1690-1696 років звів у Києві два собори - Микільський на Печерську та Богоявленський Братського монастиря на Подолі.

Невблаганний плин історії часто знищує щонайменші згадки про історичні явища та події, людей, що будують будівлі, та почасти й самі споруди. Мазепиному корпусу історія усміхнулася: до нашого часу дійшла гравюра викладача академії, відомого київського гравера Івана Щирського, який закарбував графічно проект Мазепиного корпусу, виконаний архітектором Й.Старцевим на одній із найвідоміших нині гравюр, де зображено академію та її спудеїв.

Згадану гравюру було подаровано Петрові Колачинському, ректору Києво-Могилянської академії протягом 1697-1701 рр., у день його народження. На ній - Афіна Паллада, грецька богиня мудрості та університетської вченості на чолі групи учнів, які стоять на тлі великого двоповерхового корпусу з галереєю. Аркада галереї на першому поверсі тримається на масивних стовпах. На високому даху височать три фронтони з віконцями. Однак Мазепиному корпусу, зображеному на гравюрі Івана Щирського, не судилося побачити світ в обрисах початкового проекту. Причин на це дві: зведення Печерської фортеці під час підготовки Московського царства до війни зі Швецією, що забрало практично всі матеріальні ресурси міста, зокрема цеглу, та тогочасна заборона мурованого будівництва по всій території імперії, крім Петербурга.

Отож на початку XVIII століття коштом гетьмана Івана Мазепи було зведено одноповерхову будівлю, яку зображено на гравюрі роботи Івана Мигури в 1713 році. Ця споруда мала барокові риси, вона більше скидається на класичні тогочасні громадські будівлі і, певне, була подібна до значно меншого будинку Галшки Гулевичівни - фундаторки КМА.

Подальша історія академічної будівлі пов’язана з іменем одного з найосвіченіших представників своєї епохи. Йдеться про ще одного випускника КМА - митрополита Київського, Галицького та всієї Малої Русі Рафаїла Заборовського. Після свого висвячення 1731 року на митрополита, цей культурний та громадський діяч, що уславився меценатськими справами, зосередив увагу на розбудові та реставрації Академічного корпусу. На цю потребу він віддав 1640 рублів із власних статків. 1732 року, через рік після свого переїзду до Києва, він пише до Синоду прохання, в якому зазначає, що корпус академії не вміщає всіх охочих навчатися і потребує розширення та реконструкції. З цією метою Рафаїл Заборовський запропонував надбудувати ще два поверхи, де міститимуться класи для філософії, богослов’я, зали для диспутів, а також Конґрегаційна церква.

Для виконання будівельних робіт у Києві митрополит запросив з Петербурга колегу Бартоломео Франческо Растреллі (творця Зимового палацу в Санкт-Петербурзі), знаного архітектора Йоганна Готфріда Шеделя, який став творцем не лише реконструкції Академічного корпусу Києво-Могилянської академії, а й славнозвісних дзвіниць Києво-Печерської лаври та Софійського собору, низки інших відомих споруд у Києві. Цікаво, що сам митрополит Рафаїл Заборовський, який був людиною унікальних здібностей і знань, не лишався осторонь створення креслень для здійснення реконструкції будівлі.

Роботи з реконструкції та прибудови цієї споруди і церкви при ній, розтяглися на сім років. Перебудову корпусу закінчено на початку 1739 року. Студентську Конґрегаційну Благовіщенську церкву було освячено на рік пізніше, 1740 року. Й.-Г.Шедель без змін залишив перший поверх, а надбудову зробив несподівано ажурною в стилі бароко: у центрі будівлі на два поверхи підносилася лоджія з огорожею та колонами, квітковим орнаментом було оформлено наличники вікон другого та третього поверхів. Змін зазнав і дах: після перебудови будівлю перекрили чотирисхилим із заломами дахом, характерним саме для стилю бароко. Разом з іншими будівлями Київського Братського монастиря, на території якого розташовувалася Києво-Могилянська академія, Мазепин корпус - одна з найкращих тогочасних київських споруд палацового типу - став головним архітектурним ансамблем Подолу.

Доля дивовижно склалася так, що одним з перших, хто навчався в реконструйованому Рафаїлом Заборовським корпусі, був Григорій Сковорода - видатний український філософ, мислитель. Він із різними за тривалістю перервами, з 1734 до 1753 року, навчався в цих стінах. На жаль, Сковорода не залишився викладати в академії, хоча його освітньою Alma mater була саме Києво-Могилянська академія, а не якийсь інший навчальний заклад Європи. Згодом у цих стінах навчалися архітектор Іван Григорович-Барський, композитори Артемій Ведель і Максим Березовський, основоположники української фізіотерапії та акушерства, а також епідеміології Нестор Амбодик та Данило Самойлович, історики Микола Бантиш-Каменський та Максим Берлінський, дипломат Григорій Полетика та багато інших.

Понад 70 років після масштабного будівництва та перебудов, проваджених митрополитом Рафаїлом Заборовським, жодних масштабних архітектурних змін в Староакадемічному корпусі не відбувалося. 9 липня 1811 року на Подолі почалася величезна пожежа. Дерев’яна подільська забудова вигоріла до тла. З того часу до нас дійшов опис, складений губернським архітектором А.Меленським. Постраждали будівлі Мазепиного корпусу та Конґрегаційної церкви: вогонь знищив дерев’яні перекриття та конструкції, лишивши тільки обгорілу муровану коробку. Пожежа зруйнувала Поділ старосвітський, із вузенькими кривими вуличками та відсутністю будь-якого чіткого планування забудови. Натомість у 1812 році той-таки архітектор А.Меленський розробив новий генеральний план забудови Подолу та реконструкції старих архітектурних ансамблів, зокрема будівель академії. Саме завдяки цьому архітекторові сьогоднішній Поділ вкрито сіткою прямих вулиць із регульованою забудовою. Його серцем є чотирикутна Контрактова площа, на одній зі сторін якої височіє, як і за часів Сковороди та Веделя, білостінний Мазепин корпус, що його архітектор А.Меленський, великий прихильник класицизму, залишив майже без змін.

Cвого часу українці навіть в умовах економічної та політичної руїни спромоглися створити власний вищий освітній заклад, не лишалися байдужими до справи виховання молоді, підтримували академію. Попри дві нищівні світові війни, 70 років більшовицького режиму, який хижацьки зруйнував на території України та Києва низку унікальних архітектурних шедеврів, Мазепин корпус дивом уцілів. Завдання для нинішніх поколінь - зберегти унікальну святиню, не дозволити споруді Староакадемічного корпусу тихо сконати, убезпечивши від занедбаності та руйнації.

Національна гідність і повага до себе французів, іспанців, італійців, англійців не дозволила б їм спокійно дивитися, як на їхніх очах руйнуються будівлі університетів Сорбонни, Саламанки, Болоньї та Оксфорда. Ці університети - їхня святиня, одне з найцінніших національних надбань, завдяки яким вони репрезентовані на світовій арені. Підтримка та долучення кожного українця до збереження своїх національних надбань - це ліки від байдужості, внесок у майбутнє власної нації.

Кажуть, що допоки стоїть храм святої Софії у Києві, допоки Оранта підтримує чисте небо над головами української нації - у неї буде майбутнє. Храми, де твориться майбутнє нації, - це її університети, що напрацьовують і ретранслюють духовний і культурний досвід, який ніколи не знецінюється.

У 395-ту річницю свого заснування Києво-Могилянська академія, плекаючи та культивуючи найвищі зразки духовності і культури, не залишається осторонь гострих суспільно-гуманітарних проблем. Вона оголосила 5-річний проект «РЕСТАВРАЦІЯ», що має на меті консолідувати зусилля всіх небайдужих, благодійників і меценатів, аби зберегти унікальні історичні та архітектурні будівлі XVII-XIX століть, розташовані на території університету. Перший крок цього проекту - пошук коштів на складання архітектурного проекту реконструкції Староакадемічного (Мазепиного)
корпусу.

19 січня, на свято Водохреща, відбулася перша велика подія проекту «РЕСТАВРАЦІЯ» - благодійний вечір та аукціон творів сучасних українських художників. Метою вечора був збір коштів на виготовлення проектно-кошторисної документації для реставрації Староакадемічного корпусу. Проект підтримали бізнес-кола (компанія «Драгон Капітал», Райффайзен Банк Аваль, БДО в Україні, Українське видавництво в Чикаго та Києво-Могилянська фундація Америки, окремі приватні особи з України і США), міжнародна спільнота (до Наглядової ради проекту увійшли Надзвичайний і Повноважний Посол Канади п. Даніель Карон та Надзвичайний і Повноважний Посол Франції п. Жак Фор), митці (галерист Павло Гудімов, дизайнер Лілія Пустовіт, рок-музикант Олег Скрипка). За попередніми підсумками, було зібрано 552 тисячі 660 гривень. Загальна сума, необхідна для реставрації Староакадемічного (Мазепиного) корпусу, становить близько 30 млн. гривень. За умови достатнього фінансування автентичну будівлю першого українського університету можна буде відновити до 400-ліття КМА, яке Україна відсвяткує 2015 року.

НаУКМА в рамках кампанії збору коштів на проект «РЕСТАВРАЦІЯ» і надалі проводитиме спеціальні благодійні заходи, працюватиме з вітчизняними та зарубіжними інституціями, якнайширше залучатиме до проекту громадськість України. Свого часу Києво-Могилянську академію, засновану як навчальний заклад для дітей різних станів, усіляко підтримував увесь український народ. І ми сьогодні звертаємося по допомогу, сподіваючись на підтримку всіх небайдужих, кому близька справа збереження та реставрації історичних і культурних святинь України, зокрема Староакадемічного корпусу - колиски української освіти, культури і духовності.

Коментарі учасників заходу:

Раїса БОГАТИРЬОВА, секретар Ради національної безпеки і оборони України:

- Києво-Могилянська академія - не просто науково-освітній заклад. Це частина нашої історії, зрештою, це величезний світ. Могилянка має численні факти своєї історичної потужності і впливовості в попередні століття.

Сьогодні на цей благодійний захід прийшли люди небайдужі. На моє переконання, саме небайдужість урятує Україну від руйнації та кризи. І це відчуття братерства, готовність підтримати і допомогти оберігає Києво-Могилянську академію. Допомагаючи Могилянці, ми допомагаємо Україні. Зрештою ми допомагаємо собі, оскільки академія - це частина нашої культурної та політичної історії, історії українського державотворення.

Я на цьому вечорі за покликом душі, а не за посадою. Скажу відверто: я сприятиму всьому, що робитиме Києво-Могилянська академія. Ми вже давно співпрацюємо із С.Квітом і В.Брюховецьким, і я завжди намагаюся на всіх рівнях підтримувати проекти Києво-Могилянської академії.

Володимир ЛАВРЕНЧУК, голова правління Райффайзен Банк Аваль, член Наглядової ради проекту «РЕСТАВРАЦІЯ»:

- Академія подарувала нам потужний енергетичний заряд. Усі учасники вечора його отримали, пройнялися величчю колишньої академії та духом сучасної і бажають їй подальшого розвитку. Я думаю, що більшість гостей і партнерів Могилянки знали й раніше, що академія потребує інвестицій, але знати і робити - це різні речі. І вечір, який відбувся, скорочує відстань між цими поняттями.

Проект доносить усім у яскравій формі те, що наразі НаУКМА має не просто гостру потребу в реставрації своїх приміщень, ідеться про збереження та реставрацію унікальних історичних пам’яток. Цей виклик, цей сигнал SOS! громадськість уже сприйняла. Я вірю в успіх проекту «РЕСТАВРАЦІЯ».

Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Україні Жак Фор, член Наглядової ради проекту «РЕСТАВРАЦІЯ»:

- Києво-Могилянська академія завжди була надійним партнером і для Франції, і для Посольства Франції в Україні. Особисто я дуже задоволений тим фактом, що тут із кожним роком поглиблюється співпраця з французькими навчальними закладами. З самого моменту свого заснування Києво-Могилянська академія вирізнялась із-поміж інших навчальних закладів України новаторськими підходами, які творили її імідж не лише в Україні, а й далеко за її межами. Цей підхід полягає у поєднанні традиційних українських цінностей і щирій відкритості до всього нового, до всього світу. Така концепція діяльності є важливою для України, а посольство Франції і представництва інших держав пильно стежитимуть не лише за ходом аукціону, а й за тим, щоб реформи освітнього простору України, які зараз широко обговорюються, дозволили академії міцно утримувати свої позиції і виконувати свою місію.

Дизайнер Лілія Пустовіт, член Наглядової ради проекту «РЕСТАВРАЦІЯ»:

- Проекту «Реставрація» просто не могло не бути. Він важливий як для університету, так і для країни в цілому, і я дуже сподіваюся, що проект набуде великого розголосу у ЗМІ. Чудово, що до проекту долучаються і публічні фігури, які зможуть привернути до нього увагу якомога більшої кількості людей. На прикладі проекту «РЕСТАВРАЦІЯ» люди повинні зрозуміти: шануючи наше минуле, ми матимемо гідне майбутнє.