Інваліди у візках вчаться захищатися

Тетяну Манило й Ольгу Зарицьку я знайшла у спортивному залі. Під наглядом тренера дівчата захоплено відпрацьовували прийоми айкідо та джиу-джитсу. В залі лунали бойові вигуки, зі свистом розтинав повітря спортивний меч… Здавалося б, нічого незвичайного в цьому немає: східні єдиноборства сьогодні в моді, зокрема й у жінок. Якби не одна особливість — дівчата тренувалися… сидячи в інвалідних візках. Тетяна й Ольга першими в Україні зважилися довести, що східні єдиноборства можуть бути доступні й людям у візках.

Ідея створити клуб східних єдиноборств для людей із особливими потребами належить директору Білоцерківського дитячого оздоровчого центру «Шанс» Володимиру Крижановському. За вісім років існування центру тут пройшли реабілітацію близько двох тисяч дітей із найрізноманітнішими недугами — ДЦП, тяжкими травмами, захворюваннями опорно-рухового апарату, проблемами фізичного й інтелектуального розвитку. Але, незважаючи ні на що, багато вихованців висловлювали палке бажання займатися спортом. Дітям потрібен азарт боротьби, відчуття радості перемоги над собою і обставинами. Та як реалізувати це бажання, якщо в місті немає ні спортивних споруд, обладнаних з урахуванням потреб інвалідів у візках, ні спеціально підготовлених тренерів? Працівники «Шансу» звернулися по допомогу до Білоцерківської асоціації карате й айкідо і знайшли тут однодумців. Президент асоціації, майстер спорту міжнародного класу Віктор Краєвський відразу ж зголосився тренувати інвалідів безплатно.

— На мою думку, фізкультура та спорт мають бути доступні кожному, незалежно від віку і статку. А інвалідам фізична активність особливо необхідна! — вважає Віктор Борисович. — Наприклад, у Китаї навіть хворим, котрі реабілітуються після операції або тяжкої хвороби, рекомендують заняття фізкультурою і пропонують записуватися у спеціальні групи. Регулярно тренуючись, вони набагато швидше видужують. А в нас бракує груп і для здорових! Ну а інваліди — ті геть обділені. Саме тому ми з Володимиром Крижановським і вирішили розпочати тренування на базі «Шансу». Зупинили вибір на джиу-джитсу й айкідо, оскільки вони сприяють розвитку плечового пояса, поліпшенню загального самопочуття, зміцненню м’язів. Під час тренувань активно працює весь корпус, відновлюється кровообіг, розвивається координація.

Першими ученицями Краєвського стали Ольга й Тетяна. Тренер обрав їх не випадково: обидві — активні спортсменки, до того ж давні подруги. Познайомилися кілька років тому в реабілітаційному центрі для інвалідів у візках. Долі молодих жінок виявилися в чомусь схожими: обидві народилися здоровими, вели активне життя, але в юності зазнали тяжких травм, після чого довелося пересісти в інвалідний візок. Обидві пережили період депресії і розпачу. А пристосуватися до нових умов великою мірою допомогли заняття спортом. Ольга Зарицька кілька років підряд брала участь у змаганнях із п’ятиборства для інвалідів у візках і посідала там перші місця. Тетяна Манило теж неодноразово перемагала в різних видах багатоборства. Тому пропозицію опанувати східні єдиноборства подруги сприйняли з ентузіазмом.

Сьогодні, спостерігаючи за тренуванням, мимоволі милуєшся відточеністю рухів дівчат, упевненістю і красою жестів. Проте якихось півроку тому, на самому початку занять, тренер і його учениці зіштовхнулися з багатьма труднощами. Головна проблема — відсутність спеціальних програм тренувань для інвалідів у візках. Тому все доводилося опановувати на власному досвіді. Віктор Краєвський показав мені товстий загальний зошит, від обкладинки до обкладинки заповнений малюнками: щоб визначити, яке положення візка найзручніше для виконання тієї чи іншої вправи, він замальовував його, а потім радився з дівчатами. Вони спільно вирішували, як краще розгорнутися, виконуючи прийом, як зафіксувати візок. Нині вже нагромаджено пристойний практичний досвід, а в майбутньому тренер і його учениці сподіваються видати спеціальну брошуру, яка допоможе інвалідам у візках опанувати східні єдиноборства.

За словами Віктора Краєвського, тренування проводяться з метою, по-перше, зміцнити здоров’я і, по-друге... навчитися захищатися від можливого нападу. Відверто кажучи, слухаючи тренера, я спочатку вирішила, що він трохи перебільшує. Все-таки яким негідником треба бути, щоб нападати на інвалідів! Але з’ясувалося, що жодного перебільшення немає. Криміногенна ситуація у суспільстві погіршується рік у рік, і люди з обмеженими фізичними можливостями дедалі частіше стають жертвами злочинців. Тендітні дівчата теж мають гіркий досвід «спілкування» з грабіжниками.

— Ми з Олею щороку проходимо курс лікування в реабілітаційному центрі у Криму. Там досвідчені лікарі, уважний персонал, чудові умови. Та варто лише виїхати за ворота санаторію, як починаються проблеми, — розповіла Тетяна Манило. — Звичайна прогулянка парком або набережною може коштувати дуже дорого. Грабіжники оточують людей у візках і просто роздягають. Відбирають прикраси, гроші, одяг, кросівки, одне слово, нічим не гребують. Останнім часом такі випадки значно почастішали. Розвивається справжній бізнес на інвалідах у візках! Але ж багато інвалідів чекають цієї поїздки весь рік, тому намагаються одягтися якнайкраще. Однак матеріальна шкода — ще не найнеприємніше. Ви тільки уявіть, як почувається безпорадна людина, коли її викидають із візка й роздягають! Дуже прикро й те, що місцева міліція навіть не намагається знайти негідників. Тому доводиться розраховувати лише на власні сили. Ми маємо бути підготовленими до зустрічі з хуліганами і вміти дати їм відсіч.

На тренуваннях Віктор Борисович відпрацьовує з вихованцями найрізноманітніші ситуації — наприклад, як поводитися, якщо грабіжники нападають іззаду або намагаються зірвати з шиї ланцюжок. Він навчає їх користуватися своїми перевагами: оскільки центр ваги в людини у візку розміщений нижче, поштовх, кидок, удар, особливо несподіваний, може вийти навіть сильнішим, ніж у людини, яка стоїть. Важливо тільки не розгубитися і проявити характер. Відіграє свою роль і чинник несподіванки — адже ніхто не очікує опору від інваліда.

Дівчата опановують не лише техніку східних єдиноборств, а й прийоми першої допомоги, масажу. Все це стане в пригоді, коли вони самі виступлять у ролі тренерів. Тетяна й Ольга пишаються тим, що першими в Україні отримають посвідчення інструкторів із джиу-джитсу для людей з обмеженими фізичними можливостями. Тому кожного тренування чекають як свята. І, незважаючи на побутові проблеми (невеликий зал, у якому проводяться тренування, поки що не обладнаний спеціальними тренажерами), займаються з величезним ентузіазмом. Втім, інакше й не можна: на них дивляться юні вихованці «Шансу», для яких можливість займатися спортом — як вікно в інший світ. І приклад дорослих красномовно свідчить: немає нічого неможливого!