Імена Антоновичів, імені Антоновичів

Понад місяць перебував у Львові відомий меценат, американець українського походження Омелян Антонович. За реконструкцію Львівської наукової бібліотеки і надання стипендій його цього року визнано переможцем конкурсу «Галицький лицар» в номінації «Меценат». А за збереження культурних і архітектурних пам’яток Львівська міська рада удостоїла Омеляна Антоновича звання «Почесного громадянина міста Львова».

Омелян Антонович часто приїздить до Львова. Обов’язково відвідує рідну Долину, що на Івано-Франківщині. Цього разу побував у музеї «Бойківщина», будівництво якого подружжя Антоновичів спонсорувало, вибравши серед проектів найкращий і найдорожчий, оглядав експозицію, цікавився давніми сільськогосподарськими знаряддями праці. Міська рада надала під будівництво музею ділянку в центрі міста і сприяла йому. Музей відкрився у вересні минулого року, і, за умови реклами, він цілком може стати на Прикарпатті відомим туристичним об’єктом.

В Долині Омелян Антонович відвідав і давню церкву, в якій його охрестили. А народився він 6 лютого 1914 року. Його батько походив із міщан, отримав освіту, працював державним урядовцем. Мати — німкеня за походженням. У родині матері розмовляли лише німецькою мовою, але за духом сім’я була українською, дотримувалася давніх звичаїв і традицій. Омелян Антонович вчився в одному класі з майбутнім кардиналом Любомиром Любачівським. Закінчивши початкову школу і два класи української гімназії, Омелян продовжує навчання в Академічній гімназії у Львові. Це стародавнє місто справило на хлопця величезне враження. Він вступає до «Пласту», і його обирають курінним писарем. Бере участь у зустрічах пластового коша, нічних походах, тренуваннях, змаганнях. Із VII класу продовжив навчання в гімназії в Перемишлі, яку закінчив 1932 року. Там почав цікавитися політикою, долучився до студентської організації «Молода громада», яка відстоювала позиції радикального націоналізму, вступив до ОУН. Брав участь у військовому вишколі в Карпатах. Вищу освіту розпочав вивченням права у католицькому університеті у Любліні. 1933 року польська поліція заарештовує його за приналежність до ОУН. Близько трьох років Омелян Антонович просидів у польській тюрмі. Потім закінчив польську державну торгівельну школу і розпочав навчання у Вищій торговій академії в Познані. Побоюючись арешту, виїхав до Данцінга (Гданська) і вступив до Вищої технічної школи. Згодом навчався у Берліні.

Останній раз Омелян Антонович відвідав Україну 1941 року. За організаційну діяльність в ОУН його заарештовує гестапо і відправляє до концентраційного табору Заксенгаузен, де він перебував майже рік. Після звільнення вчився на правничому факультеті Українського вільного університету в Празі, який закінчив 1943 року. Йому були враховані попередні студії у Любліні, Гданську, Познані, Берліні. Того ж року знову арешт і знову Заксенгаузен на півтора року.

Після війни Антонович веде активну політичну діяльність. 1946 року він одружується з Тетяною Терлецькою. Тетяна Михайлівна народилася у Відні, закінчила Віденський університет і вже згодом в США стала професором медицини, визнаним у світі нефропатологом.

1949 року подружжя Антоновичів емігрувало до США. Перші роки пристосовувалися до нових умов життя. Громадську діяльність в Америці Омелян Антонович розпочав 1954 року, коли його обрали головою Об’єднання українців Вашингтону. Незабаром подружжя придбало ферму площею 200 га.

1980 року Омелян і Тетяна Антоновичі заснували приватну доброчинну фундацію свого імені. Премію Фундації Антоновичів, яка вручається видатним українським літераторам, ученим-українознавцям, політологам, письменниця Ліна Костенко назвала «чистою нагородою із чистих рук». Відбирає та оцінює праці спеціально створене журі з провідних вчених. Вперше премію вручили 1982 року в Українському інституті в Нью-Йорку поетові та письменникові Василю Барці за роман-поему «Свідок для Сонця Шестикрилих».

Усі нагороди вручаються особисто. Був виняток, коли премію присудили Василеві Стусу під час його перебування в таборі. Він не зміг її отримати, проте було відкрито фонд його імені.

З часу проголошення незалежності України присудження премій перенесли з США в Україну. Лауреатами 1991 року стали Валерій Шевчук і Іван Дзюба.

За 22 роки діяльності фундації премія вручалася щорічно. Її отримали понад 50 визначних літераторів і науковців, які, за словами Омеляна Антоновича, творять неповторний букет сучасної культурної еліти України і залишили свій слід на полях української культури. Історію фундації детально викладено у книжці «Фундація Тетяни і Омеляна Антоновичів», яка побачила світ 1999 року.

Фундація фінансує українознавчі проекти, проводить видавничу діяльність і надає стипендії письменникам, журналістам, ученим. У перші роки проголошення незалежності України подружжя Антоновичів передало в користування працівникам українського посольства свій будинок у Вашингтоні. За їхні кошти видано «Путівник по фондах відділу рукописів» Інституту літератури імені Т.Шевченка НАН України.

А два роки тому щедрий подарунок від Омеляна і Тетяни Антоновичів отримали львів’яни — відреставровану Львівську наукову бібліотеку ім. Василя Стефаника НАН України. Колишній палац Оссолінських перетворився на палац знань. Ця ошатна класична споруда зовні гарно помальована в жовті кольори, довкола неї доглянуті зелені газони. Інтер’єр бібліотеки вражає: сучасні меблі та люстри, килими, арокада на другому поверсі, де розміщено каталоги. А головне — читальні зали зі зручними меблями й світильниками на кожному столі. У відреставрованому фондосховищі для відділу рукописів зберігається архівний фонд Антоновичів. Створено комп’ютерно-інформаційний центр.

День відкриття оновленої бібліотеки, 17 серпня 2002 року, ознаменувався урочистим врученням нагороди Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів Ярославові Ісаєвичу, Григорію Гусейнову, Юрію Шаповалу.

А на другий день в Долині урочисто відкрили величний пам’ятник борцям за Українську державу, теж споруджений на кошти подружжя Антоновичів, — високу мармурову колону, увінчану скульптурою ангела. Але на цих урочистостях поруч із Омеляном Антоновичем уже не було його дружини Тетяни, з якою він прожив понад 55 років. Вона рік тому померла в США, так і не здійснивши своє бажання поселитися в Україні. За заповітом Тетяну Михайлівну поховано у Львові на Личаківському цвинтарі.

…Нині Омелян Антонович фінансує реконструкцію палацу Баворовського у Львові, де міститься відділ мистецтв Львівської наукової бібліотеки. В перспективі тут відкриють Палац мистецтв імені Тетяни і Омеляна Антоновичів. У виставковій залі експонуватимуться гравюри та малюнки з фондів бібліотеки.

У Києві за кошти Омеляна Антоновича буде збудовано і обладнано університетську бібліотеку Києво-Могилянської академії. В Нью-Йорку — виставкову залу-галерею в Українському музеї.

Нещодавно вийшли з друку два об’ємних томи «Спогадів» Омеляна Антоновича, в яких він розповів про свій життєвий шлях, сповнений драматичних подій. Це шлях галицького інтелігента, який протягом життя зберіг любов до рідної землі, до України. Його чудова пам’ять відтворила багато імен, фактів і подій. І хоча в лютому цього року Омеляну Антоновичу виповнилося 90 років, він здійснює перелети із США в Україну, проводить громадську діяльність, пише мемуари…