Костянтин Курилишин: "Врятуватися від історичної "забудькуватості" допоможе "Діло"

На початку січня 2018 року виповнилося 130 років із дня виходу першої українськомовної щоденної газети.

Це була газета "Діло", яка друкувалася ще в січні 1880 року як півтижневик, і лише через вісім років видавці наважилися перейти на щоденний ритм роботи. Фундаторам газети, зокрема талановитому журналісту Володимиру Барвінському, доводилося працювати навіть без зарплатні, тож відразу втілити мрію створити щоденну газету не було фінансової можливості.

Упродовж 60 років редакція пройшла шлях від поширення просвітницьких ідей серед широкого загалу до обстоювання права нації на державність. Її політика характеризувалася ґрунтовним аналізом подій, що сприяло формуванню громадської думки і зростанню національної свідомості. Часопис є важливим першоджерелом для дослідження не тільки історії української політичної думки, а й українського життя в різноманітних аспектах як Галичини, так і всієї України.

Саме тому зміст газети приваблює сучасних дослідників. До них належить і Костянтин Курилишин, кандидат історичних наук, завідувач відділу україніки Львівської національної наукової бібліотеки України імені В.Стефаника, автор низки видань, серед яких відзначимо двотомне історико-бібліографічне дослідження "Українська легальна преса періоду німецької окупації (1939–1944 рр.)" (Львів, 2007), монографію "Українське життя в умовах німецької окупації (1939–1944 рр.): за матеріалами україномовної легальної преси" (Львів, 2010), а також "Часопис "Галичанинъ" (Львів, 1893–1913 рр.): матеріали до біобібліографістики" (Дрогобич, 2013).

Зміст часопису "Діло" (а це десятки тисяч сторінок!) він розпочав вивчати 2012 року. У результаті кропіткої праці вченого видано три окремі томи під загальною назвою "Часопис "Діло" (Львів, 1880–1939 рр.): матеріали до біобібліографістики": за 1880–1889 рр. (640 с.), 1890–1894 рр. (608 с.), 1895–1899 рр. (712 с.). Четвертий, уже завершений, том за 1900–1904 рр. нині на етапі підготовки до друку. Кожний том видання має однакову структуру: вступ, розділи "Некрологи" і "Біобібліографічні публікації". У "Некрологах" в алфавітному порядку подано прізвища померлих, дати їх народження і смерті, коротку інформацію про життя і діяльність із зазначенням чинів, посад, звань тощо. Загалом у виданих трьох томах опубліковано майже 4800 посмертних згадок. У другому розділі - "Біобібліографічні публікації" - інформація про осіб, згаданих у часописі "Діло", у вигляді бібліографії, складеної також в алфавітному порядку. Цей розділ в усіх томах містить інформацію про понад 5000 осіб! Вступна частина до кожного видання - це аналітичний огляд подій, які відбувалися в суспільно-політичному, економічному, культурному, релігійному житті українців в Австро-Угорській імперії і які є, по суті, історією Галичини розглянутого періоду.

Дослідник продовжує вивчати зміст "Діла", укладаючи чергові томи своєї праці.

- Пане Костянтине, чим саме газета "Діло" привабила вас як об'єкт вивчення?

- Часопис започатковувався задля об'єднання та організації всіх національних елементів, створення належних умов для формування й розвитку української ідеї, задля того, щоб у законний спосіб домагатися повної рівноправності - політичної, економічної, культурної - українського народу з іншими народами Австро-Угорської держави, що було гарантовано її конституцією. Дослідження його змістового наповнення дозволяє відтворити щоденні події українського минулого за 1880–1939 роки в найменших подробицях. Візьму собі ще за аргумент слова видатного педагога і науковця Степана Сірополка, який наголошував, що "Праця українського громадянства на полі політики, церкви, школи, кооперації, науки, просвіти, театру, музики і т. д. завше находить свій відбиток на сторінках "Діла", а тому ні один історик нашого минулого… не може пройти мимо того матеріялу, що містять у собі річники "Діла".

- Чому саме біобібліографістика стала предметом вашого наукового зацікавлення?

- Основною дійовою особою всіх подій завжди була людина з різноманіттям її організаторських, інтелектуальних здібностей та можливостей. Тому одним з важливих компонентів змісту часопису є різножанрові матеріали, що містять "загублену" інформацію про відомих, малознаних, а то й зумисне забутих у радянські часи особистостей, які працювали і проявили себе в різних царинах суспільної діяльності. Цікаво, що з Михайлом Грушевським читачі "Діла" зустрілися вперше як із письменником, ознайомившись з оповіданнями, підписаними псевдонімом Михайло Заволока (1885). Іван Франко постав перед читачами в час його звільнення з коломийської в'язниці (1880). Біографічна інформація про Андрея Шептицького розпочинається повідомленням про його відвідини, іще монахом Добромильського монастиря, рідного села Прилбичі й проповідування в місцевій церкві (1890). Загалом представлена бібліографія стосується значної кількості осіб, які відіграли значну роль у відродженні української нації. Частина з них чекає свого окремого дослідження.

- Привідкрийте, будь ласка, лаштунки вашої творчої майстерні…

- Вивчаючи кожне число газети, беремо до уваги всі публікації - від редакційних матеріалів до рекламних оголошень, формуємо робочу картотеку імен, в якій фіксуємо всі публікації, де містяться згадки про відповідних осіб, компонуємо віднайдені матеріали за розділами, укладаємо бібліографію. У процесі дослідження вдалося розкрити частину псевдонімів і криптонімів журналістів, редакторів, публіцистів, які донині не були введені в науковий обіг, а отже, не відомі дослідникам.

- Ваша праця має присвяту: "Світлій пам'яті знаних науковців, відомих Українців, знаменитих Львів'ян, ідейних натхненників цього дослідження Євгена Наконечного і Ярослава Дашкевича присвячуємо…". Чому саме цим особистостям ви присвятили свою працю?

- Ідея цього дослідження належить Євгенові Наконечному, який від 1963 року до останніх днів життя (2006) працював у Львівській національній науковій бібліотеці України ім. В.Стефаника (з 1979 р. очолював відділ україніки). Науковець запропонував створити каталог некрологів, опублікованих на шпальтах галицької преси другої половини ХІХ - першої половини ХХ ст., що посприяло б відновленню в українській історичній пам'яті значної кількості "забутих" через ідеологічні імперативи імен. Дослідний процес підвів нас до думки розширити початкову мету - створити базу даних, що акумулювала би біобібліографічну інформацію загалом, значна кількість якої зосереджена у пресі. Саме таку концепцію дослідження, запропоновану нами, підтримав колишній керівник Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. Михайла Грушевського доктор історичних наук, професор Ярослав Дашкевич. І, що важливо, істотно допоміг своїми фаховими порадами, сприяючи втіленню наших ідей у потрібне користувачам історичне дослідження.

- Яким чином створені вами ґрунтовні видання можуть допомогти дослідникам у пошуку потрібної інформації? Яка роль комп'ютерних технологій у цих процесах?

- Безперечно, сканування історичних документів є необхідним процесом і вимогою технічного розвитку сучасного суспільства, що дає швидкий доступ до потрібних матеріалів, сприяє їх фізичному збереженню. Не виняток і часопис "Діло". Нині маємо кілька сайтів, де можна ознайомитися із цим надзвичайно потужним за змістом виданням. Пошукова система дозволяє знайти відому інформацію: прізвище автора чи героя публікації, назву статті тощо. Однак часто буває так, що ми знаємо проблематику і не знаємо конкретики. У цьому разі якраз і придасться видання. Зацікавлений користувач може відразу знайти нову для себе історичну інформацію - встановити імена невідомих осіб, які працювали в тій чи іншій ділянці суспільно-політичного, економічного, культурного життя, а також - не перегортаючи всіх чисел "Діла" - доповнити авторськими матеріалами, які подано в розділі "Біобібліографічні публікації". Вважаємо, що такого типу дослідження є вкрай помічними у складній пошуковій праці науковців.

- Хто разом із вами працює над цим виданням?

- Незмінним науковим редактором є професор Лідія Сніцарчук. Вона багато років очолює Науково-дослідний інститут пресознавства, який результативно функціонує в нашій бібліотеці ось уже майже 25 років. Усі процеси підготовки кожного тому до друку - наукове й літературне редагування, подвійна коректура, укладання науково-довідкового апарату, виготовлення оригінал-макета - виконують висококваліфіковані наукові працівники згаданого НДІ пресознавства Надія Брайлян, Ольга Катола, Зоряна Наконечна.

- Як вдається тиражувати видання і наскільки воно затребуване?

- Звісно, в нинішніх умовах і авторові, і видавцеві, і тим більше покупцеві доводиться доволі сутужно. Бракує коштів. Однак є чимало добрих людей, які готові підтримати видання матеріально, у нашому випадку, зауважте, - науково-довідкове! Можу назвати кілька імен: Ігор Бирка, Олег Осаульчук, Михайло Петрів, Юрій Тимошенко. Завдяки їм, а також очільникам дрогобицького видавництва "Коло" один за одним виходять у світ томи нашої праці. Наклад видання невисокий - 300 примірників, проте й він може продаватися досить довго. Але нам щастить. Нині вже майже не залишилося примірників. Здебільшого кожен наступний том очікують "сталі" читачі - фахівці, що працюють у царині історії, культурології, літературознавства, богослов'я, пресознавства тощо.

- І насамкінець традиційно -- про ваші наукові плани, пане Костянтине…

- Нещодавно я передав оригінал четвертого тому працівникам НДІ пресознавства на редагування й верстання. Розпочав роботу над п'ятим томом, який охопить 1905–1909 роки, представлені в понад 1400 числах часопису "Діло". Знову перед очима імена цікавих людей, їхні біографії - творчі й професійні, їхні публікації - різножанрові, поліаспектні тематично, неоднакові за креативним утіленням. Планів чимало, сподіваюся - здійсняться…