Хвороба як стиль життя

Те, що розвиток злоякісних новоутворень тісно пов’язаний зі станом душі людини, лікарі помітили багато років тому. Не випадково в XVIII сторіччі рак називали «хворобою пригнобленого духу» або «хворобою тривалого смутку»... Усесвітньо відомий учений академік Іван Павлов писав про це так: «Безвідступний, усепоглинаючий сум, турбота руйнують тіло, відкриваючи доступ до нього різним захворюванням».

У групі ризику — меланхоліки

Нашим сучасникам удалося науково обґрунтувати цей вислів Павлова. 1981 року американські вчені Долл і Піто проаналізували близько 52 тисяч чинників ризику розвитку онкологічних захворювань, серед яких — генетична схильність, вік, стать, паління, несприятливі екологічні умови тощо. З’ясувалося, що найбільше впливають на здоров’я два чинники: стиль життя (32—35%) і особливості харчування (32%). Але спочатку давайте розберемося з терміном «стиль життя». На думку вчених, це багатозначне поняття, яке містить у собі взаємини із близькими і друзями, захоплення, звички, особливості характеру та ін. Не випадково лікарі вважають, що меланхоліки більш схильні до онкозахворювань, аніж життєрадісні сангвініки.

Не менш важливим чинником ризику є недостатнє або неправильне харчування. Зокрема, дуже шкідливі всілякі жорсткі дієти, особливо якщо вони проводяться без контролю медиків. Узагалі ж, будь-яке обмеження в їжі спричиняє відчуття дискомфорту, а отже — й додатковий стрес, що послаблює організм. Особливо схильні до дієт молоді жінки до 25 років, котрі мріють улаштувати кар’єру й особисте життя, а також дами 40—50 років, які намагаються виглядати молодшими. Насправді ж, усі вони ризикують підірвати захисні сили організму. Вибір дієти має бути суворо індивідуальним для кожного і здійснюватися досвідченим фахівцем. Інакше — чекай біди!

Сюрпризи другої зміни

Рак — захворювання не окремого органу, а всього організму. Саме тому так важливо докопатися до психологічних причин, які його викликали. На жаль, лікарям-онкологам просто ніколи цим займатися. Потік пацієнтів збільшується, а на прийом залишається, як і колись, 10—12 хвилин. Тим часом, саме психологічний стан людини визначає внутрішнє біологічне середовище.

— Приблизно в 70% випадків у моїх пацієнтів були якісь конкретні обставини, котрі спричинили погіршення стану здоров’я, — каже завідувач лабораторією маркерних сполук біотехнічних проблем діагностики Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України кандидат меднаук Ігор Пономарьов. — Це могли бути проблема на роботі, в особистому житті, аварії, побутові труднощі, наприклад необхідність жити під одним дахом із неприємними людьми тощо. Дуже серйозний вплив на здоров’я мають умови праці. Нещодавно на прийом до мене одна за одною прийшли кілька жінок із дуже схожими симптомами: мастопатія, гінекологічні захворювання. Усі пацієнтки були молоді (найстаршій усього 36 років), але вже давно лікувалися у різних фахівців. Як з’ясувалося, усі жінки працювали в одній установі. Хоча вони старанно виконували всі вказівки лікарів, стійкого поліпшення не спостерігалося. Здавалося, існує якийсь чинник, що не дає їм видужати. Прагнучи докопатися до істини, я розмовляв із кожною не менше трьох годин. Мене цікавили умови роботи, звички, стосунки із близькими, особливості харчування... Молоді жінки були дуже різними. Єдине, що їх об’єднувало: усім доводилося працювати в нічну зміну. Тим часом, нічний ритм життя є серйозним стресом для всіх систем організму. Адже саме уночі в організмі виробляється й викидається у кров ряд гормонів, необхідних для нормальної життєдіяльності. Якщо ж людина в цей час не спить, відбувається дисбаланс, зокрема й гормональний. Позаяк моїм пацієнткам доводилося працювати ночами постійно, у їхньому організмі відбувся ендокринний зсув. І репродуктивна система, як найчутливіша, постраждала у першу чергу.

Аби відновити нормальний цикл вироблення гормонів, жінкам необхідно було змінити роботу. Дві пацієнтки так і зробили, і всього через рік у них зникли всі захворювання. Інші з фінансових міркувань вирішили залишитися на старому місці й зараз продовжують хворіти, незважаючи на постійне медикаментозне лікування. Як бачите, далеко не завжди успіх лікування залежить від лікарів і ліків. Щоб зупинити розвиток онкологічного захворювання, необхідно, насамперед, усунути стресові чинники, які запустили цей процес.

Змінити себе

Визначити, що ж спровокувало розвиток хвороби, непросто. Ситуації бувають зовсім різні. Наприклад, хвороба чи смерть близьких, розлучення, втрата роботи, крах життєвих планів. Таке сильне й раптове потрясіння здатне викликати гострий стрес. Але не менш небезпечний і хронічний стрес, коли начебто б не відбувається сильних потрясінь, проте людині доводиться постійно терпіти роботу, яка не подобається, жити під одним дахом із людьми, які викликають негативні емоції, інші дискомфортні ситуації. Наприклад, одна 45-річна пацієнтка Ігоря Пономарьова страждала від пухлини молочної залози. Як з’ясувалося, незадовго до початку захворювання у неї помер улюблений пес. Для жінки це був справжній друг, із яким вона прожила 15 років, тому вона пережила важке потрясіння. У результаті з’явилася депресія, втрата інтересу до життя — комплекс психологічних чинників, які часто супроводжують розвиток раку. Хоч як дивно, у групі ризику і трудоголіки, кар’єристи, особливо ті, хто ставить перед собою нереальні цілі, котрих неможливо досягти. Тим самим вони перетворюють своє життя на постійний стрес.

— Існує так звана тріада Ганса Сельє, названа на честь французького вченого-онколога, — продовжує Ігор Пономарьов. — Йому вдалося довести, що коли складаються життєві обставини, котрі призводять до раку, завжди передусім порушується робота трьох органів: надниркових залоз, вилочкової залози і шлунка. Кожний із них виконує дуже важливу функцію в загальній системі захисту організму. Зокрема, вилочкова залоза — це одна з ланок імунного захисту організму. Надниркові залози відповідають за вироблення гормонів, а шлунок — за систему травлення. На стрес він реагує низкою порушень — від ерозії до виразки. Є навіть такий діагноз «стресова виразка». Медики часто зіштовхуються з такими ситуаціями: пацієнта лікують найсучаснішими методиками і ліками, і йому кращає, та ненадовго. Тільки-но з лікарні людина повертається у ті самі умови, де вона занедужала, хвороба відновлюється. Це відбувається тому, що не усунуто причину, яка провокує її розвиток. А вона нерідко криється в самій людині. Їй необхідно насамперед переглянути систему цінностей, відмовитися від хибних цілей. Не влаштовує робота? Спробуйте знайти іншу. Конфлікти в сім’ї? Не соромтеся звернутися по допомогу до фахових психологів. Вони напевно допоможуть налагодити стосунки з близькими. Ніколи не пізно внести корективи у звичний стиль життя. Особливо якщо від цього залежить ваше здоров’я.