Хутро як зимова насолода

Кожна пора року дарує свою радість. Узимку це Новий рік, Різдво, подарунки і, ясна річ, теплі затишні хутра, які зігрівають не лише тіло, а й душу. Хтось полюбляє коштовності, хтось обожнює білизну, хтось — красивий рідкісний посуд, а хтось божеволіє від хутра. Жінка цілком спроможна зрадіти першим морозам тому, що вдягне свою довгождану, свою ненаглядну, найпухнастішу на світі шубу й носитиме її на заздрість тим, у кого такої немає...

Хутро — цей благородний матеріал матінки-природи — вже за часів зародження цивілізації неабияк шанували. Уперше цінність хутра визнали тоді, коли білячі шкурки стали еквівалентом грошей. У Київській Русі хутра використовували як... підгузки для немовлят княжого роду. Цю традицію активно підтримують московські царі. Відомо, що за доби Івана Грозного немовля показували батькові-цареві не інакше як на соболиній або горностаєвій шкурці. З огляду на клімат, у якому ми живемо, таке використання хутра не видається дивним.

У наші дні і гроші вже не хутряні, і клімат глобально потеплішав, але хутро ще популярніше, ніж у давнину. Хутряні симпатії наших бабусь і матусь — зимові пальта, прикрашені чорно-бурою лисицею, сірі, чорні каракулеві шуби. Носилися ці хутра довго, багато зим поспіль, а після тривалого носіння передавались у спадок дочкам або невісткам. Сьогодні ставлення до хутра інакше, ніж за часів тотального дефіциту. Купити можна що завгодно. Тож до хутра ставляться так само, як до меблів чи нерухомості: рівень «крутизни» хутра відповідає загальній «крутизні».

Найдешевше й найдоступніше хутро — кроляче. Крім того, що це хутро традиційно «дитяче», зростає інтерес і до його натурального забарвлення — хутра кроликів породи «радянська шиншила», «сірий велетень», «чорно-бура», «віденська блакитна» й інші. Сірий, білий, чорний — ці кольори в поєднанні з яскравими трикотажними шапочками та шарфиками створюють враження зимового свята, довгих канікул, катання на санчатах і ковзанах. Кроляче хутро досить дешеве, і коли дитина з шубки виростає, можна купити щось нове.

Вибір зимового вбрання для юних дівчат — це наче репетиція до майбутніх нарядів. Дівоче хутро — це пухнаті лисиці, песці та штучні хутра найрізноманітніших фактур і малюнків. Нині технології створення штучного хутра на такому високому рівні, що часом лише досвідчений кушнір може відрізнити його від натурального. Крім того, забарвлення шубок для дівчат можуть бути найрізноманітніші — від рудо-червоних до синьо-фіолетових.

Говорячи про віковий асортимент хутра, не можна не зазначити, що хутро, як жоден інший матеріал, підкреслює вік і дає уявлення про статус жінки. Популярна в молодіжному середовищі шубка насиченого хімічного кольору, такого собі активно-зеленого чи яскраво-помаранчевого, видаватиметься безглуздою й кумедною на пані бальзаківського віку. Тим часом солідно «побудована» шуба з каракулю на 18-річній дівчині викликатиме подив і таке враження, ніби їй мама дала поносити чи тітка залишила у спадок. На молодій дівчині «солідне» хутро типу каракулю, каракульчі, бобра, видри здається чужим. Є кілька видів хутра, які впевнено можна назвати всевіковими. До них передусім належить норка усіх відтінків і практично всіх варіантів добору хутра, а також хутро рисі, тхора.

Як і мода загалом, мода на певне хутро доступна тим, хто може собі її дозволити. У нашій країні ось уже кілька зим популярна нутрія: з довгим волосом і стрижена, схожа на норку. Нутрієві шуби недорогі, порівняно з норковими чи лисячими. Вони добре й довго носяться. У пошитті досить різноманітні: існують як класичні прямі моделі, так і романтичні — з оборкою по низу шуби, із каптуром, розкльошені тощо.

Стосовно модних тенденцій у світі хутра, то найяскравіше їх втілюють хутряні фантазії Жан-Поль Готьє. Остання його колекція haute couture була показана в особняку італійського консульства в Парижі. Її розкупили прямо з подіуму. Цей факт здивував самого Готьє, але не здивував світ моди. Його колекція вирізняється бездоганним кроєм, високим стилем. Ідея її — «світ мисливиць», у якнайширшому розумінні. Легенси з-під спідниці, отороченої хутром, спідниця з хвостиків норки та светр із рукавом «кажан», довгі рукавички, капелюхи мисливиць справді вражають, особливо коли пригадати, що француженки вміли елегантно носити мисливське вбрання ще за часів Людовика XIV. У своїй колекції Готьє пропонує розглядати хутро не тільки як верхній одяг, а також як обов’язковий елемент вечірнього вбрання. Зима 2001 відрізняється, на думку Готьє, від попередніх передусім тим, що це зима нового тисячоліття, отже, треба через моду повернути найкращі хвилини минулого століття. Жінка Готьє, котра входить у нове століття й у міленіум, — це радше «мисливиця», ніж «дичина». Вона має право на все: може шокувати, бути звабливою, ніжною та зухвалою — одне слово, якою-завгодно, тільки не нудною.

Слова Готьє про те, що «мода — це філігранне мистецтво, тут важливий кожен нюанс», особливо актуальні для хутряної моди. Тож ми будемо з задоволенням носити хутра, які нам по кишені, або тішитися хутром штучним і мати в ньому такий вигляд, що ніхто й не здогадається про його ненатуральність.