Хто для нас створений?

Як часто ми вимовляємо фразу: «Ця людина створена для мене», навряд чи розуміючи її смисл. І як часто, поблажливо знизуючи плечима, цідимо крізь зуби: «Ну це ж мезальянс...» Так що ж стоїть за поняттями «нерівний шлюб» і «створені одне для одного люди», за цими абстракціями, які кожен наповнює власним змістом? Спробуємо розібратися...

Словосполучення «нерівний шлюб» нагадує про картину з такою самою назвою. На цьому полотні зображені юна наречена та літній наречений, котрий купив собі молоду подругу життя. Вона, зрозуміло, заміж не хоче, бідненьку буквально тягнуть до вівтаря. Перед нами стереотип нерівного шлюбу дев’ятнадцятого століття.

Нині ситуація змінилася. І при фразі «нерівний шлюб» уявляється бізнес-леді бальзаківського віку, котра на повідку веде до загсу юнака-альфонса. Але це недоліки нашого комерціалізованого часу. Тому звернімося до нормальних людських стосунків без грошового підтексту й можливості нерівних вікових шлюбів за коханням, де ніхто нікого не купує.

Ось, приміром, ситуація: їй тридцять, йому — двадцять. У неї за плечима величезний життєвий досвід і дуже мало щастя, у нього — не так уже багато труднощів і проблем, але туга за ідеалом, тому молоденькі дівчата-однолітки видаються йому дурненькими й некрасивими, а тридцятирічний об’єкт кохання видається такою собі Леді Досконалістю. Його батьки в один голос кричать: «Ну навіщо тобі тридцятирічна розлучена жінка, адже через десять років їй буде сорок, а тобі всього тридцять. Вона постаріє, а тобі захочеться пригод. І кінець сімейному щастю!» Її рідні та близькі торочать: «Та він же дитина, а тобі потрібен зрілий, забезпечений чоловік. Що це за пристрасть няньчити молоденьких хлопчиків?!» Як же бути в цьому випадку?

Тут слід зауважити: на переконання психологів, і в чоловіка, і в жінки є свої особливості міфологізованого сприйняття протилежної статі, які змінюються протягом життя. Приміром, чоловік спочатку сприймає жінку як Єву (передусім статеву партнершу), потім як Єлену (об’єкт романтичного кохання), Мадонну (музу-натхненницю, котра спрямовує й допомагає) та Афродиту (мудру матір сімейства).

«Євою» в нашого двадцятирічного героя була, скажімо, однокласниця, але однаково в почуттєвому плані він зберігає деяку інфантильність. Хоча серед однолітків, напевно, має славу «аса» — юнаки люблять здаватися досвідченими, втомленими від життя й жінок чайльд-гарольдами. Такій молодій людині просто необхідна жінка-муза, а наша тридцятирічна героїня поспішає рятувати, допомагати й надихати. Пріоритети збігаються. Розпочинаються почуття.

До речі, сприйняття чоловіка жінкою також проходить кілька міфологізованих стадій: спочатку Адам (відповідає Єві), потім Лицар на білому коні (відповідає Єлені), далі — Вісник і Вчитель. У даному випадку юнак для нашої тридцятирічної Дами — Лицар на білому коні, бо «Адамом» можна назвати її колишнього чоловіка чи колишніх партнерів.

Психологи вважають: для гармонійного любовного й сімейного союзу бажана «відмінність градієнтів» у ступені зрілості й досвіду партнерів: скажімо, зрілий чоловік — молода жінка — й навпаки. Тому «нерівні шлюби» — саме те, що треба!

У психології існують поняття «чоловік-батько» й «чоловік-син», «жінка-донька» й «жінка-мати», пов’язані з тим, як наші партнери сприймають свою роль у любовному союзі, чи хочуть вони опікати чи бути опікуваними, допомагати чи шукати допомоги. Кожен психотип має свої поведінкові стереотипи. Найгармонійнішими є союзи між «чоловіком-батьком» й «жінкою-донькою» та «чоловіком-сином» і «жінкою-матір’ю».

Нині, як відомо, традиційна сім’я переживає справжню кризу. Стають загальноприйнятими нетрадиційні форми шлюбу, коли члени подружжя живуть у різних містах і навіть країнах, а іноді й спілкуються лише в Інтернеті (так звані віртуальні шлюби). Почали поширюватися одностатеві шлюби, зокрема й нерівні (юнак + зрілий чоловік, приміром). Психологічно такі пари також формуються за принципом: «чоловік-батько» й «жінка-донька», тільки роль «жінки-доньки» виконує, відповідно, юнак. Проте така родина, позбавлена жіночого начала, не зуміє створити власний життєвий простір, і шлюб буде нерівний, хоч із якого боку дивися.

Так хто ж створений для нас і для кого створені ми? Напевно, для своїх протилежностей: для тих, хто старший або молодший від нас, і, можливо, не одного з нами кола. Давно відомо, що колеги під одним дахом не уживаються за рідкісним винятком благополучних творчих спілок, де однаково присутня певна частка суперництва. Не варто закохуватися в схожу на тебе людину — це однаково, що відчувати пристрасть до власного дзеркального відбитка. Нарцисизм, звісно, одна з форм любові, але далеко не позитивна. Отож любіть не рівних, а різних... Тільки тоді ваша жагуча прихильність не зводитиметься до обожнювання самого себе.