"Гуманітарна місія"

В Україні створять міжвідомчу координаційну комісію, яка шукатиме людей, зниклих безвісти під час війни, і працюватиме над соціальною допомогою їхнім рідним.

Створити таку комісію зобов'язав ухвалений парламентом у липні закон "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти". Які нововведення в новому законі?

Статистика безвісти зниклих

Точних даних про таку категорію немає. За словами уповноваженої президента з мирного врегулювання конфлікту на Донеччині та Луганщині Ірини Геращенко, представники України на переговорах у Мінську використовують список, складений об'єднаним центром СБУ. У ньому зафіксовано 294 людини, включно з цивільними, яких розшукує Україна.

Громадська організація "Мирний берег", що розшукує зниклих безвісти, володіє даними про 1288 таких людей, тоді як Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) наводить цифру 1500 зниклих за весь час воєнного конфлікту в Україні. Близько тисячі тіл людей, які вже поховані або перебувають у моргах, не ідентифіковані. Експерти переконані, що кількість неідентифікованих тіл зростатиме, оскільки пошуки досі тривають.

"Жодна сторона не зможе усвідомити повних масштабів загиблих у цій війні до її завершення. У нас немає повної інформації з окупованої території, де відбувалися найбільші бойові дії. Водночас, поки не завершена війна, поки не закритий україно-російський кордон, через який заходять російська техніка, "патєряшки", дані про зниклих, загиблих будуть збільшуватись", - переконана Ірина Геращенко.

Микола Мирний / Центр прав людини ZMINA

Ірина Геращенко повідомляє, що за 2017 рік вдалось ідентифікувати тіла 71 людини. З них 18 тіл передали на тимчасово непідконтрольну територію. Окрім цього, за її словами, у лютому 2018-го Україна передала Росії тіла двох загиблих, які були ідентифіковані та впізнанні родичами.

"Українська сторона ставиться до питання пошуку та ідентифікації тіл без політизації - як до гуманітарного та гуманного питання. Якщо ми ідентифікували тіло чи останки, їх треба передати родині для того, аби поховали, і за християнською традицією з людиною змогли попрощатися", - каже вона і шкодує, що Росія не вдається до таких самих кроків.

Ірина Геращенко зазначає, що за роки збройного конфлікту МКЧХ жодного разу не допустили до в'язниць як у Росії, так і на окупованих територіях, де утримуються українські заручники і політв'язні. Водночас в українських державних органів та інших міжнародних організацій немає доступу до окупованих територій.

Як працюватиме закон

Менеджер з адвокації Центру інформації про права людини Альона Луньова пояснює, що саме в таких випадках потрібно створювати координаційний механізм, до якого увійдуть організації, що розшукують людей, і державні органи. Це має підвищити ефективність розшуку.

Микола Мирний / Центр прав людини ZMINA

Відповідальний за виконання норм закону - Кабмін. До листопада він має створити комісію, зокрема за участю представників СБУ, Міноборони, Генпрокуратури, Нацполіції, громадських організацій, що працюють над пошуком безвісти зниклих, МКЧХ, Комітету ВР з прав людини та омбудсмана. Ця комісія координуватиме між структурами зусилля з пошуку людей.

"Від імені громадських організацій вже звернулися до прем'єр-міністра з пропозицією організувати робочу зустріч з представниками різних організацій, щоби можна було обговорити повноваження та процедури цієї комісії, оскільки її положення затверджуватиме уряд. І саме через широкі консультації з тими організаціями, які вже мають досвід у створенні таких комісій, з Міжнародним комітетом Червоного хреста, повинна відбуватися така робота", - каже Альона Луньова. За словами правозахисниці, ухвалений законопроект базується на модельному законопроекті МКЧХ про зниклих безвісти. Такі комісії в різних модальностях і формах працювали або працюють у Косово, Сербії, Шрі-Ланці, Колумбії, Боснії і Герцеговині.

"Ухвалення цього закону - це прогрес. У багатьох країнах і через десятиліття після конфлікту немає такого закону і не створені комісії. А для нас це шанс, що під час конфлікту ми зможемо адекватно збирати інформацію та ефективно будувати комунікацію між органами влади, громадськими організаціями, які документують порушення прав людини", - коментує вона.

Закон стосується збройного конфлікту, воєнних дій, заворушень всередині держави, надзвичайних ситуацій природного або техногенного характеру та інших подій, що можуть спричинити масову загибель людей.

Ця комісія має створити та наповнювати Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Він акумулюватиме інформацію з різних установ, які працюють над пошуком зниклих.

До реєстру потраплятимуть лише ті люди, про місцеперебування та долю яких немає жодних відомостей.

"Закон стосується лише тих людей, про яких немає жодної інформації про місце, обставини зникнення та зачіпки, аби розуміти долю цієї людини. Якщо є інформація, що людина утримується як заручник в ОРДЛО чи Росії, то такі люди не можуть розглядатись у категорії зниклих безвісти", - пояснює Ірина Геращенко.

Окрім цього, автори документа сподіваються, що цей реєстр інформуватиме рідних про долю зниклих безвісти. Адже правозахисники не раз нарікали, що сім'ї не обізнані з тим, як просувається пошук.

Ухвалений закон дозволяє комісії створювати пошукові групи та уможливлює комунікації з організаціями, що можуть допомогти з розшуком на окупованих територіях.

"Цим законом держава каже: задля того щоб розуміти, де перебувають наші громадяни, ми готові робити багато. Навіть іти на перемовини з де-факто владою на окупованих територіях. Як саме відбуватиметься обмін інформацією, це буде обережно і детально прописано на рівні Положення комісії", - каже Альона Луньова.

Про обмін інформацією можна обмірковувати з де-факто владою на окупованих територіях, коли Україна збере дані з усіх можливих боків. Так вважає голова делегації МКЧХ в Україні Аллан Ешліманн. "Це - наступна проблема, яку потрібно буде вирішувати, - застерігає він. - МКЧХ може виступати нейтральним посередником задля передання інформації або ж можна придумати платформу, де можна обмінюватися такими даними. Але важливо зрозуміти, що задля вирішення цих питань потрібні роки, а не кілька місяців".

Микола Мирний / Центр прав людини ZMINA

Держава зобов'язана розшукувати зниклу людину аж допоки не встановлять її місце перебування, поховання чи поки не знайдуть останки. Права й інтереси такого громадянина та його майно підлягають захисту до моменту припинення розшуку або оголошення його померлим.

Закон забороняє дискримінацію зниклих та їхніх родичів, зокрема за ознакою раси, кольору шкіри, статі, віросповідання, політичних чи інших поглядів, національного чи соціального походження, належності до будь-якої соціальної групи, території походження чи зникнення, економічного чи соціального становища, сексуальної орієнтації, фізичних можливостей.

Соціальна допомога

За словами Ірини Геращенко, сім'ї зниклих безвісти через горе мають психологічні проблеми і часто живуть у фінансовій скруті. Вона переконана, що це завдання влади - надати психологічну та соціальну допомогу таким родинам.

Фінансову допомогу рідним зниклої людини надаватимуть через органи Пенсійного фонду України. Зокрема таку виплату можуть отримувати непрацездатні члени сім'ї, які були на утриманні зниклої людини, а також її діти.

Допомога буде сплачуватися у формі пенсії по втраті годувальника. Сума залежатиме від кількості людей, яким вона належатиме, і від розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір виплати.

Допомогу сплачуватимуть весь час, допоки не буде припинено розшук особи, зниклої безвісти, - тобто до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків.

Насильницькі зникнення - це злочин

Іншою перевагою закону експерти називають криміналізацію насильницького зникнення. Законопроект ввів до Кримінального кодексу нову статтю - 146-1. Відповідно встановлюється кримінальна відповідальність за арешт, затримання, викрадення або позбавлення волі людини в будь-якій іншій формі, вчинені представником держави, у тому числі іноземної, з подальшою відмовою визнати факт таких дій або приховуванням даних про долю такої людини чи місце її перебування. Санкція статті передбачає від трьох до п'яти років ув'язнення. А видавання наказу вчинити такий злочин чи бездіяльність, коли посадовцю стало відомо про насильницьке зникнення, караються позбавленням волі від п'яти до семи років.

"Наразі документування та розслідування злочинів насильницьких зникнень вкрай важливе. Це посилить позиції України у Міжнародному кримінальному суді. Адже Римський статут цього суду визнає цей злочин як злочин проти людяності в разі широкомасштабної та системної практики застосування насильницьких зникнень", - каже Альона Луньова.

Успіх комісії

Утім, голова громадської організації "Мирний берег" Геннадій Щербак скептично ставиться до ефективності роботи комісії: "Цей закон не вплине на роботу уповноважених з розшуку органів. Нова комісія не матиме інструментів впливу на ефективність розшуку правоохоронцями. Усе й надалі залежатиме від того, наскільки сумлінно виконуватиме свої повноваження слідчий, прокурор та від їхніх моральних якостей. Наш досвід свідчить, що сьогодні слідчі органи не відповідають критеріям ефективності".

Микола Мирний / Центр прав людини ZMINA

Геннадій Щербак наголошує, що Кримінальний процесуальний кодекс надає слідчим достатньо інструментів, завдяки яким вони можуть зібрати інформацію про долю безвісти зниклих. Він розповідає, що йому відомі випадки, коли родичі самостійно збирали інформацію про зниклого члена родини, передавали її слідчим, однак вони такі дані процесуально не оцінювали. Геннадій Щербак вважає, що комісію потрібно наділити правом надавати рекомендації слідчим органам та ініціювати розшукові заходи: "Враховуючи кількісний та експертний склад комісії, такі права підвищать ефективність розшуку зниклих. Очевидно, довіра громадян до слідчих органів Нацполіції низька. А репутація новоствореного органу ще не заплямована. Це означає, що коли надати громадянам, наприклад, можливість анонімно інформувати комісію, то люди надаватимуть інформацію про зниклих".

Окрім цього, правозахисник вважає, що закон почне працювати ефективно, якщо слідчі відповідатимуть за порушення обов'язку проводити ефективне розслідування та буде відкрито екстрену телефонну лінію, зокрема й для громадян з непідконтрольних Києву територій.

Поки уряд створює комісію, МКЧХ закликає повідомляти про безвісти зниклих за телефоном: 0 800 300 155.