Гріх на двох

В Україні тільки 2% жінок віком до 40 років не зробили жодного аборту. А отже, водночас із збільшенням кількості абортів зростає число безплідних подружніх пар.

Звичайно, є причини, з огляду на які аборт — єдиний вихід із певної ситуації. І в кожної жінки ці причини свої. Тож, коли ж сталося так, що ви зважилися на штучне переривання вагітності, необхідно поставитися до операції з максимальною увагою — аби не заподіяти непоправної шкоди здоров’ю.

Ігор ПОТАПОВ, головний спеціаліст управління лікувально-профілактичної допомоги дітям і матерям головного управління охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації відповідає на найбільш нагальні запитання з цієї проблеми.

— Якщо жінка все ж вирішила перервати вагітність, в який термін вона має звернутися до лікаря?

— Можна звертатися і з перших тижнів вагітності. Коли є затримка місячних до 21-го дня, застосовують вакуумну аспірацію. Це метод регуляції менструального циклу. В багатьох жінок він асоціюється з міні-абортом. Але для проведення цієї маніпуляції треба абсолютно чітко встановити, чи це є справді вагітність і чи вона розташована типово, тобто в порожнині матки (трапляється, що плідне яйце перебуває за межами порожнини матки — припустимо, у матковій трубі або навіть у черевній порожнині; це так звана ектопічна — нетипова вагітність). Якщо необстеженій жінці зробили таку маніпуляцію, як вакуумаспірація, вона вважатиме, що вагітність перервано, а вагітність тим часом прогресує. І на певному етапі розвитку плідного яйця стінки труби не витримують, вона розривається, виникає порушена трубна вагітність, що супроводжується внутрішньою кровотечею. А наслідки такої кровотечі дуже небезпечні — аж до смертельних. Порушена трубна вагітність потребує негайного оперативного втручання, щоб зупинити кровотечу. Трапляється, що маткову трубу зберегти неможливо, тоді її видаляють. Проте, з огляду на наслідки, ліпше абортів узагалі не робити.

— Ніхто і не заперечує, що до абортів ліпше не вдаватися, але ж… Тож що насамперед має зробити жінка, маючи затримку місячних?

— Треба обстежитися — це може бути і не вагітність, а затримка місячних, зумовлена, наприклад, прогресуючою пухлиною, дисфункцією. Буває, що місячні затримуються через причини психогенного характеру, через порушення у харчуванні. Отож насамперед треба відвідати гінеколога. До речі, я особисто завжди відмовляю жінок від проведення аборту — і мені це часто вдається. Повірте на слово — жодна з жінок, яка народила, не нарікала, що відмовилася від переривання вагітності...

— Аборт називають сліпою операцією. Чому?

— Є ще операції чи маніпуляції, крім аборту, які роблять наосліп, але там можна проконтролювати процес тактильною чутливістю, тобто пальцями. А при виконанні аборту контакт із органом відбувається через металевий інструмент — матка під час операції не доступна ні оку, ні пальцям, щоб можна було її перевірити, обстежити. І тут дуже багато залежить від навичок, від чуття, психоемоційного стану лікаря тощо.

— До речі, жінки якого віку найчастіше роблять аборти?

— Від 20 до 34 років. На другому місці — 35—49-літні, на третьому — 18—19-літні, на четвертому — 15—17-літні. Торік на Львівщині зафіксовано два аборти у 14-літніх дівчаток.

— Чи можете навести загальну статистику за 2005 рік?

— Звичайно. В медичних установах Львівської області виконано 9096 абортів. Окрім того, проведено 121 переривання вагітності за медичними показами і два — за соціальними показами у терміні вагітності від 12 до 22 тижнів (згідно із законом України про внесення змін до ст. 281 Цивільного кодексу, з 1 січня 2005 року переривання вагітності після 22 тижнів заборонено).

— Із медичними показами зрозуміло — вагітність при великому терміні переривають, коли є небезпека для здоров’я (йдеться про захворювання психічної сфери, серцево-судинної системи, ендокринні захворювання, зокрема важку форму цукрового діабету, захворювання сечовидільної системи, печінки — перелік можна продовжувати). А що таке соціальні покази?

— Соціальні покази, за якими переривають вагітність у терміні після 12 і до 22 тижнів, як зазначено в постанові Кабінету міністрів України № 926 від 19 листопада 1993 року, це наявність у жінки трьох і більше дітей, розлучення під час вагітності, смерть чоловіка, вагітність унаслідок згвалтування, перебування жінки або її чоловіка у місцях позбавлення волі, позбавлення жінки батьківських прав, наявність у жінки дитини-інваліда, важке захворювання чоловіка чи травма, що зумовили його інвалідність під час вагітності дружини.

— Відомо: аборт тягне за собою цілу низку ускладнень. Але найчастіше йдеться про те, що лікарі не рекомендують переривати саме першу вагітність…

— За статистикою, кожна шоста жінка (16%), яка зважилася на переривання саме першої вагітності, надалі страждає на вторинне непліддя, тобто на непліддя внаслідок непрохідності маткових труб, гормональних порушень, і часто жінки докладають дуже багато зусиль — і фінансових зокрема — для обстеження і лікування. Трапляється, що наслідки запалення усунути не вдається, і тоді жінки змушені йти на штучне, екстракорпоральне запліднення, яке теж коштує дуже дорого, а ефективність його не є стовідсотковою.

— Чи можете назвати максимальну кількість абортів у ваших пацієнток?

— Одна пані, пригадую, зробила 15 чи 16 абортів. При тім мала двох дітей. Але це, радше, — не правило, а виняток. Є в нас така статистика, як перинатальна смертність. Йдеться про мертвонароджених дітей або таких, що померли протягом шести діб після народження. Так от: 95% жінок, у яких сталися такі трагічні випадки, в анамнезі (попередньому медичному досьє до настання вагітності) мали або самовільні, або медичні, або міні-аборти. До речі, на Заході проводили серйозне дослідження щодо жінок, які переривали вагітність: з’ясувалося: часто-густо вони, маючи комплекс вини перед ненародженою дитинкою, потребують фахової психологічної реабілітації… Погодьтеся, головне призначення жінки, закладене природою, — материнство, і хоч би які поважні причини спонукали до аборту, вона все одно від того морально страждає. Ось чому і суспільство взагалі, і медики зокрема мають докласти максимум зусиль, аби таких варварських операцій було якомога менше.

— Нерідко жінки, побоюючись оперативного втручання, вдаються до спроб переривання вагітності медпрепаратами...

— Борони Боже, це робити. По-перше, може бути отруєння медикаментами. Крім того, при такому перериванні вагітності може виникнути дуже серйозна кровотеча. Жінка, між тим, вважає зазвичай так: почалася кровотеча, отже, вагітність перервано. На жаль, переважно повного викидня не відбувається, елементи плідного яйця залишаються у порожнині матки. І дуже часто трапляється, що до стаціонару привозять жінок у такому важкому стані, такими знекровленими, що єдиним методом порятунку є видалення матки. Тобто, вдаючись до переривання вагітності самотужки, жінки наражають себе на надзвичайно серйозну небезпеку.

— Тут, напевно, доречно згадати про те, що не варто вдаватися і до «дідівських» методів — маю на увазі гарячі ванни, підняття важкого... Винахідливість жінок у таких ситуаціях іноді просто вражає.

— Самогубці теж винахідливі… Те, про що ви говорите, вважаю верхом безглуздя. До речі, внаслідок знекровлення у жінок дуже часто виникають проблеми з ендокринною системою — так звані ендокринопатії, через що в одних з’являється ожиріння, яке не піддається лікуванню, інші навпаки сильно худнуть, можуть наразитися на оволосіння, зоб, діабет. І зміни ці — часто незворотні.

— З власного досвіду знаю, що раніше у стаціонарі гінекологи вперто не знеболювали оперативного втручання, і називалося це, даруйте, перериванням вагітності під крикоїном. Погодьтеся: попри те, що операція нетривала, без знеболення витримати її — проблематично…

— У клятві Гіппократа сказано: будь-які дії лікаря не повинні завдавати болю — йдеться і про стоматологічні, і про гінекологічні, і про діагностичні та хірургічні маніпуляції. Отож аборт, без сумніву, треба знеболювати, причому з виключенням свідомості — операція має проводитися під наркозом. І тут ідеться про сумлінність медичних працівників, які виконують операцію.

— Коли стається так, що жінка не хоче, аби на роботі знали, з якого приводу вона перебувала у лікарні, чи може вона просити змінити у листку непрацездатності запис «переривання вагітності»?

— Жінці достатньо скласти письмове клопотання на ім’я головного лікаря медустанови, і питання має бути вирішене позитивно.

— Чи можете щось порекомендувати жінкам стосовно дотримання певних правил після штучного переривання вагітності, аби уникнути серйозних ускладнень?

— У перші два тижні після оперативного втручання бажано виключити будь-які фізичні навантаження. Необхідно стежити і за загальним станом здоров’я, щодня вимірювати температуру тіла й уникати переохолоджень. Спринцювання, купання у басейні, річці чи морі — протипоказані. Термін обов’язкового утримання від сексуальних контактів — три тижні. Але достеменно знаю, що, на жаль, цього тритижневого терміну мало хто дотримується. І насамкінець… Коли не плануєте вагітності, обов’язково подбайте про контрацепцію.

Часто-густо, зважившись на аборт, жінка не замислюється над тим, що, ймовірно, назавжди позбавляє себе в такий спосіб щастя материнства. І чи завжди варто сподіватися на сучасну науку, покладаючись на зачаття у пробірці? Чи не мудріше, прямуючи на аборт, «пригальмувати» перед дверима гінекологічної клініки і замислитися над ціною? Ні, я зараз говорю не про матеріальний бік проблеми, хоча і на це, однозначно, треба зважати. Згідно з даними тієї ж упертої, неупередженої статистики, лишень 25 — 30% штучно запліднених жінок спроможні виносити і народити дитинку. Причому аж ніяк не кожній це вдається з першого разу… І ще. Відповідно до наказу МОЗ України №179 від 29 березня 2006 року, на вимогу стандартів Всесвітньої організації охорони здоров’я, з 1 січня 2007 року дитиною вважатиметься плід, що народився, починаючи з 29 тижнів вагітності або з вагою 500 грамів і вище.