Гороскоп: астральна нянька чи психологічний порадник?

Астрологія, як колективне несвідоме, до якого звертається психологія, складається із символічних конфігурацій: «планети» — це боги, символи влади несвідомого.
К-Г.Юнг
Люди, котрі читають гороскопи, найчастіше поводяться як виборці перед голосуванням, тобто в цілому написаному не вірять. Прогноз на останній сторінці газети, поруч із фотографіями милих дам і рекламами чудодійних ліків, викликає таку ж саму довіру, як офіційні програми кандидатів на владу.
Щоправда, є невелика різниця. Голосуючі все ж таки роблять свій вибір (хоча найчастіше він не такий уже й свій...), тоді як спраглі одкровень від знаків Зодіаку хочуть знати, який вибір за них зробила доля. І політики, і астрологи, якщо вони справді такими є, говорять про надані людині шанси, які вона може або проігнорувати, або використати. І те, й інше лежить у площині ймовірного. В туманних політичних заявах люди примудряються бачити конкретний, іноді дуже суперечливий смисл так само, як і в не менш туманних попсових астропрогнозах. Чому ж тоді люди охоче демонструють свій інтерес до політики і сором’язливо приховують інтерес до астрології?
Залишімо осторонь як «професійні» суперечки про те, чия школа крутіша, так і «тонкі спостереження» на шталт тих, що народжені під одним знаком Зодіаку мають різні характери й долі. Поговорімо про те, що і як сучасна людина бере з цієї «зоряної» купи інформації і що слід було б брати. Адже в 99% випадків так званий газетний гороскоп — це лише мізерна частина гороскопа справжнього.
Розташування Сонця в момент народження свідчить лише про малу частину властивостей досліджуваного об’єк­та. Місяць, Меркурій, інші планети, включно з трансурановими, а також гіпотетично існуючі плюс умовні точки небесного склепіння залишаються неврахованими. Чим ближче до Землі перебуває планета, тим більше вона відповідає за окремі особистісні риси. Планети з великим періодом обертання астрологи пов’язують із долями поколінь, народів, зі зміною історичних епох. Але в кожному з нас особисте і загальне пов’язані нерозривно.
Основою будь-якого гороскопа є коло Зодіаку, тобто сукупність сузір’їв, розміщених уздовж екліптики — видимого шляху Сонця серед зірок протягом року. Ці сузір’я називаються зодіакальними, їх назви відповідають знакам Зодіаку. Відлік знаків Зодіаку починається від точки весняного рівнодення. Оскільки через прецесію ця точка змінює своє розміщення на екліптиці (і відповідно серед зірок), роблячи повне коло за 25700 років, то розмі­щення знаків Зодіаку стосовно сузір’їв із часом змінюється. Близько 2000 років тому, коли було зроблено поділ кола Зодіаку на 12 однакових частин-знаків, вони перебували приблизно в тих місцях, де й сузір’я, що їм відповідали. Нині спостерігається розрив приблизно в один знак.
Наступний компонент — це система «домів». Найпростіша з них — коло, розділене на 12 однакових секторів, кожен із яких відповідає за конкретний бік життя людини. У цілому в літературі згадується близько 50 систем «домів», із них використовують приблизно 20.
Астрологічні планети (включно із Сонцем та Місяцем) — це символічне вираження принципів, що діють на різних рівнях існування і тому належать не до тієї чи іншої частковості, а до функцій, властивих будь-якій органі­зованій системі. Планети символічно позначають ці функції: Сонце — свідомість, Місяць — підсвідомість, Меркурій — комунікацію, Марс і Венера — енергетику, Юпітер — везіння, Сатурн — фатальність. У традиційних системах, успадкованих від греків та халдеїв, інших планет, включно з гіпотетичною Прозерпіною, не існувало.
Планета може виявитися «хорошою» або «поганою». Відповідно до астрологічних канонів, це трапляється, коли планети утворюють між собою певні кути — аспекти. Знаки бувають також «чоловічими» і «жіночими». Згідно із Птолемєєм, «серед дванадцяти знаків шість називаються чоловічими й денними і шість — жіночими і нічними. Вони розміщені почергово, один за одним, як день, що йде за ніччю, і ніби самець спаровується із самицею».
Таким чином кожна з планет потрапляє в якийсь із «домів» та знаків і специфічним чином впливає на певний бік життя людини. Є й інші деталі, тож справжній гороскоп — конструкція дуже складна й інколи суперечлива. Розуміння складної системи символів потребує ретельної підготовки. Не кажучи вже про те, що успішний астролог насамперед має бути добрим психологом.
Швейцарський психолог і психіатр Карл Густав Юнг використовував методи астрології у своїх дослідженнях та консультаціях, ввівши їх у практику психоаналізу. До цього Юнга підвело вивчення явища синхронності психічних сприйняттів різних людей і об’єктивних процесів реальності. Астрологія пояснює це явище через поняття єдиних космічних ритмів, які керують колективним несвідомим. За словами Юнга, астрологія — «вершина всіх психологічних знань давнини». Тим часом, провівши ряд статистичних експериментів, які стосуються астрологічних показників шлюбних пар, він зробив висновок, що формальні пошуки системи причинно-наслідкових зв’язків між впливом зірок і явищами людського життя марні. Проте неподільний характер дійсності передбачає різну мережу відповідностей, аналогій між макрокосмом і мікрокосмом, що виявляються відповідно до принципу синхронності. Ці відповідності існують, і астрологія лише натякає, де їх шукати в кожному конкретному випадку.
Багато критиків та прибічників астрології, проводячи статистичне дослід­ження астрологічних передумов, односторонньо вказують або на разючі збіги, або на явні невідповідності. Слід зауважити, що навіть коли статистичні дос­лідження розкривають дуже важливі взаємозв’язки, вони часто все ж таки не «пояснюють» механізмів дії самого явища. Наприклад, у науці є певні «емпіричні» закони, експериментально доведені, але без раціонального пояснення. Найкращим прикладом є «закон Боде», який стосується віддаленості планет від Сонця. Якщо ми напишемо послідовність цифр 0, 3, 6, 12, 24, 48, 96 і додамо 4 до кожного члена послідовності, то отримаємо 4, 7, 10, 16, 28, 52, 100. Віддаленість планет від Сонця пропорційна цим цифрам. Тобто якщо відстань між Меркурієм і Сонцем береться як чотири одиниці, то відстань між Венерою й Сонцем становить сім, Землею — десять тощо. Цифра 28 спочатку аналога не мала, доки не було відкрито астероїди.
Поширюючи дію закону за межі сотні, астрономи змогли передбачити існування Урана, Нептуна і Плутона. Поява цих планет у математично визначеній точці простору й часу відкриває одну з найбільш захоплюючих глав в історії наукових відкриттів. І це досягнення значною мірою зумовлене інтуїтивним сприйняттям Боде, під яке, втім, і досі не підведено ніякої аналітичної основи.
У гороскопі ми маємо справу з основними символами людського буття, для зручності пов’язаними з назвами планет. Облишмо розмірковування про «вплив» планет на людину, чи то граві­таційний чи містичний. Астрологія всього лише пропонує формулювання та комбінації загальних якостей людини і Всесвіту, що дозволяє їй посісти значиме місце ідеального психологічного інструмента. Ці якості, основу психічного життя, психологи називають архетипами. Неважливо, яким терміном позначаються ці універсальні принципи — архетипи, сутності чи формуючі принципи, — фактом залишається те, що сили ці існують у Всесвіті і на кожного з нас впливають як зсередини, так і ззовні. Якщо ми не можемо зрозуміти їх раціонально, це не означає, що ними не можна користуватися. Адже, приміром, щоб керувати автомобілем, бажано, проте зовсім не обов’язково знати конструкцію двигуна внутрішнього згоряння.
Деякі сучасні психологи, психіатри та консультанти використовують астрологію як додатковий інструмент для розуміння внутрішніх спонукань людей. Юнг казав: «Зіштовхнувшись із важким психологічним діагнозом, я зазвичай звертаюся до гороскопа, щоб мати змогу подивитися з якогось іншого боку. Мушу сказати, дуже часто виявляю, що астрологічні дані проливають світло на певні моменти, яких інакше я не зміг би зрозуміти».
Аналогічним чином люди під будь-яким приводом прагнуть поглянути на себе збоку. Не можна (не завжди зручно) постійно запитувати оточуючих, «який у мене сьогодні вигляд?» і «що ви про мене думаєте?», але дуже хочеться. І тому виникає умовний співрозмовник-порадник у вигляді простих рекомендацій гороскопа, приміром, що Рибам краще менше пити, Близнюкам — не так тішитися своєю «багатоверстатністю», а Дівам — зменшити критиканство і самоїдство.
Внаслідок переживань у людини виникає система ідей, які потім зі свідомості витісняються, але продовжують видавати свою присутність у подальшій поведінці. Цю систему часто називають «комплексом». Він може бути більш-менш нормальним або ж дуже болючим, патологічним. Відчуваючи дискомфорт, людина хоче дізнатися про природу цього комплексу. Хоче зазирнути у відчинені двері долі, бодай у щілинку, бодай у «замкову шпаринку» гороскопа.
Здебільшого комплекси виникають у дитинстві чи в юності, коли перші потрясіння захоплюють людину зненацька. Що з карти народження ми можемо довідатися про ставлення до життя, яке дитина вбирає в себе у сім’ї з її культурно-релігійними віруваннями та поведінкою? Структуру ставлення до Всесвіту з погляду слабких місць людини. Потім, простежуючи поступове розгортання її можливостей у характеристики особистості, ми можемо побачити, як людина, із тією «зброєю», яка належить їй за правом народження, зустрічає життєві кризи. Поєднання цих шансів і криз, тобто карта народження і розвитку, змалює картину в цілому.
Хороший астролог повинен тлумачити її стосовно конкретної особистості з урахуванням середовища й оточення. Наприклад, Нептун і Плутон дадуть уявлення про загальний характер ставлення людини до життя суспільства і про способи впливу суспільства на неї. Розподіл планет у «кутових домах» повідомить про індивідуальну орієнтацію щодо себе й інших, а також про вплив батьків і переживання особистого буття. Але якщо точний час народження невідомий і інших значень визначити не можна, то аналіз тенденцій дуже ускладнений. Тому висловлення типу «Раки, зірки попереджають вас...» стосуються астрології так само, як пісні про кохання — процедур одруження і розлучення.
Розвинуться комплекси чи ні? Це більше залежить від обумовленості, а не від подій. Обумовлена сім’єю і суспільством орієнтація особистості стосовно будь-якої події, що порушує рівновагу, — найістотніший чинник. Правильний аналіз карти народження покаже природу слабких і сильних рис особистості, а точніше — яка психічна функція ослаблена і коли вона знову стане центром уваги для розвитку й оновлення особистості. В часи криз (вікових чи зумовлених індивідуальним розгортанням долі) слабкість особистості акцентується. Час і загальні обставини можуть бути вказані астрологією, але жоден астролог при цьому не здатен сказати з упевненістю, яким буде результат кризи.
Що стосується прогнозів, то існує методика, яка називається «ректифікацією гороскопа», коли неповні вихідні дані відновлюються відповідно до закономірностей прожитого життя. Визначається циклічність подій і робиться припущення, коли вони можуть повторитися. Тобто виконується дія, до якої в межах своїх наук постійно вдаються економісти, соціологи, політологи. Відмінність прогнозної астрології від «правовірних» учених пророцтв полягає в тому, що астрологія насамперед зобов’язує людину старанно оці­нити не лише свій психічний стан, а й реальні набутки і втрати. А потім уже надає право особистого вибору.
Всупереч поширеній думці, астрологія не займається віщуваннями долі (це справа провидців). Вона говорить лише про ймовірності, тенденції, до яких людина може дослухатися чи ні. Цивілізація, проголосивши людину «царем природи», розвинула в ній непомірну гординю. Щоб чесно сказати собі про власні можливості, визнати помилки й урівняти особисті апетити з купівельною спроможністю, сьогодні, виявляється, слід мати неабияку особисту мужність! Астрологія в будь-якому, навіть у найбільш бульварному вигляді виконує неоціненну роль незримого порадника, внутрішнього голосу, на необхідності якого наполягав ще Сократ. Із цим порадником можна не погоджуватися, але, в будь-якому разі, це вже сам собою буде крок уперед — до розвитку характеру і відчуття відповідальності.