ГОРМОНАЛЬНИЙ КОД БАТЬКІВСТВА

Не надто покладаючись на людську свідомість, природа подбала про те, аби протягом вагітності в організмі жінки вироблялися гормони, які «прив’язують» її до новонародженого дитяти, допомагають їй любити його і піклуватися про нього. Що стосується чоловіків, то загальновизнана думка, відповідно до якої батьківські почуття виробляються в результаті менш очевидних і загалом не обов’язкових емоційних зв’язків з дитиною, що виникають і розвиваються згодом. Проте, судячи з результатів нещодавніх експериментів, стереотип «батьком стають поступово» доведеться переглянути, бодай частково.

У дослідженні, результати якого були опубліковані в останньому номері американського журналу «Еволюція і людська поведінка», взяли участь 34 подружні пари, які очікують дитину. Група психологів під керівництвом доктора філософії Енн Сторі вимірювала кількість гормонів на різних етапах 9-місячного процесу. З’ясувалося, що в чоловіків, які особливо ніжно і дбайливо ставилися до своїх вагітних дружин, змінювався гормональний баланс: значно знижувався рівень тестостерону, який має репутацію «чоловічого» гормону, і водночас підвищувався рівень пролактину — гормону, який відіграє ключову роль у виробленні молока в жінок.

Схожі дані одержали канадські вчені, які опублікували результати своїх експериментів у спеціальному журналі Mayo Clinic Proceedings. Крім помітного зниження рівня тестостерону в організмі «хороших» батьків після зачаття дитини, вони зафіксували ще й підвищення рівня естрогену — так званого «жіночого» гормону. Схоже, природа може готувати до нової функції турботливого опікуна дитини не лише жіночий, а й чоловічий організм.

Ще одне дослідження, результати якого було опубліковано в часописі Annals of Internal Medicine, виявило, що понад 20 відсотків чоловіків, які мають вагітних дружин, відчувають «одвічно жіночі» симптоми на кшталт нудоти і навіть прибавки у вазі. Ще недавно це явище «списувалося» виключно на самонавіяння, проте зараз учені припускають, що «зараження» відбувається з допомогою так званих феромонів — особливих речовин, відповідальних за біохімічні настройки організму, що поширюються так само, як запах.

Коментуючи ці дані в статті, опублікованій у журналі «Психологія сьогодні», співробітник американського Національного інституту здоров’я дитини і людського розвитку, доктор філософії Майкл Лемб нагадує, що у тваринному світі феномен залучення батька в процес вирощування нащадка дуже поширений: майже в 90 відсотків птахів і в більшості риб самці беруть щонайактивнішу участь у висиджуванні, виношуванні і виходжуванні молодняку. Щоправда, серед ссавців картина різко міняється: у 90 відсотків видів ссавців самці після злягання просто полишають самок. Втім, самки особливої допомоги самців не потребують, оскільки їхні малюки з’являються на світ досить розвиненими, і їм вистачає самої лише материнської турботи.

Як відомо, людські дитинчата, що з’являються на світ безпомічними і залежними, потребують величезних зусиль для їх виходжування. У первісних людських суспільствах роль батька, сконцентрована на добуванні їжі та забезпеченні захисту, була ключовою і значно підвищувала виживання потомства. У сучасному суспільстві більшість дітей можуть вижити і в неповних сім’ях, зокрема у матерів-одиначок. Проте численні спостереження свідчать, що діти, які виростали без батьків, піддаються більшому ризику в усьому, починаючи від шкільної успішності і закінчуючи підлітковими самогубствами.

Говорячи про причини, з яких учені не фіксували раніше таких гормональних змін у батьків, доктор Лемб указує на комбінацію досягнень науки та загальнокультурних зрушень. Досі у багатьох людських суспільствах існують культурні стереотипи, які перешкоджають залученню батьків у процес виховання дітей. На сьогодні всього 40 відсотків націй припускають середній або високий рівень контакту батьків із немовлятами. Та що там казати: як відомо, всього одне покоління тому й американських батьків не пускали в пологові зали (зараз чоловік, який тримає свою дружину-породіллю за руку, — реальність американських лікарень), а вдома їм ніколи не доводилося міняти памперсів, оскільки повсюди жив стереотип: «Не чоловіча це справа»...

Інакше кажучи, зафіксовані гормональні зрушення в американських і канадських чоловіків усього лише відбивають новий статус-кво батьків у сучасних західних цивілізаціях. А це означає, що визначення батьківства і надалі залежатиме від соціально-культурних норм конкретної людської спільноти.