Фінанси надійдуть — і знову в бій

Багаторічне життя-буття під крилом такого монстра, як ЖКГ, поступово привчило нас до думки, що він здатен проковтнути величезні кошти, при цьому ніяк не змінюючись. Будь-яке фінансування, будь-яке «обгрунтоване» підвищення вартості послуг КЖП провалювалося в бездонну бочку самої комунальної системи. І що ж? Знову в рамках недосконалої реформи ЖКГ уряд виділяє без малого мільярд гривень на придбання основних матеріалів, здешевлення кредитів та інше. Загалом, звісно, справа блага. Трубопроводи й інше застаріло, і міняти їх треба, а без грошей цього не зробиш. Усе начебто зрозуміло. Тільки як тоді бути з тим, що одна з дванадцяти прийнятих у рамках реформи державних програм залишається практично без фінансування? Йдеться про припинене виділення коштів із держбюджету на капітальний ремонт житла при створенні об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). І це при тому, що нинішній міністр ЖКГ України Олексій Кучеренко в нещодавньому виступі заявив, що «...першим пріоритетним напрямом є формування ефективного власника житла — досягнення «прориву» у створенні повноцінних об’єднань співвласників багатоквартирних будинків». Говорить він це не вперше. Втім, судячи з реалій, слова дещо розходяться з ділом. Приміром, у такому промисловому центрі України, яким без сумніву, є Кривий Ріг, місцева влада, покликана «піднімати» народ на створення ОСББ, опиняється сам на сам із проблемами подальшого фінансування вже зареєстрованих об’єднань співвласників. На жаль, це не єдина проблема, із якою стикаються голови правлінь співвласників.

З чим же стикаються на практиці голови правлінь до і після реєстрації ОСББ, які проблеми їм доводиться долати?

Для початку слід нагадати, що Міністерством із питань ЖКГ України 2007 року було розроблено державну програму реформування та розвитку ЖКГ до 2011 р. Одним із її аспектів є збільшення кількості об’єднань співвласників багатоквартирних будинків. До речі, під це дійство потрапляє близько 80% житлового фонду України, а це не один мільйон квадратних метрів житлових площ. Втім, в Україні на сьогодні зареєстровано трохи більше 9% об’єднань. Це за весь період дії Закону «Про об’єд­нан­ня співвласників багатоквартирного будинку», який набув чинності ще 2001 року.

Що стосується безпосередньо Кривого Рогу, то тут реєстрації ОСББ дано зелене світло. Усе просто — в місті створена й активно працює комісія з питань організації співвласників багатоквартирних будинків, яку очолює заступник голови міського голови Геннадій Тенетко. Завданням цієї структури є координація всіх районних підрозділів для ефективної пропаганди створення ОСББ та їхньої реєстрації. І слід зазначити, що робота цієї комісії в наявності. Тільки з минулого року в місті зареєстровано 51 об’єднання, із яких 38 — будинки комунальної власності, а 13 — житлово-будівельні кооперативи (ЖБК). Якщо проводити порівняння з роками минулими, то кількість бажаючих створити об’єднання зросло в кілька разів.

Це з одного боку, а з іншого? Якщо немає фінансування, то й сенсу від цієї діяльності жодного. Як свідчить практика, реєстрація об’єднання — це ще не реально отримані кошти на капремонт будинків. У цілому виходить замкнуте коло: не створиш ОСББ, не отримаєш грошей на ремонт, а створив... — грошей так чи інакше немає. Це, втім, не стосується новобудов, у яких автоматично створюються ОСББ. Але основні капіталовкладення мають цільовим чином надходити на ремонт будинків, споруджених не один десяток років тому. Тим більше що чимало з них по всій Україні давно відслужили свій строк або близькі до цього. Природно, на капремонт у місцевої влади грошей немає, а держава, якщо судити із законодавства, яке вступило в дію з 1 січня 2008 року, виділяє фінанси, як уже було сказано, лише при створенні ОСББ. До речі, вартість капремонту однієї криворізької дев’ятиповерхівки в середньому обходиться держбюджету в півмільйона гривень.

Міська влада, вбачаючи вихід із катастрофічного становища з житловим фондом у створенні ОСББ, цього року підійшла до питання грунтовно: вона заздалегідь надіслала заявку на гроші, обгрунтувавши суму, що становить близько 13 млн. гривень. Не на один будинок, звісно, на кілька. На цьому все... призначених фінансів немає. Область киває на Київ. Щасливі ОСББ, які встигли отримати гроші на ремонт торік, теж ідуть тернистим шляхом. Прикладом може стати створений 1 лютого минулого року ОСББ «Цереус». Очолює правління в ньому колишній працівник міліції Тамара Деомидова.

— Рішення про створення об’єднання дозріло давно, — каже вона. — Будинок наш, слід сказати, хоча й був споруджений відносно нещодавно, але перебував у аварійному стані. Потік дах, протікали міжпанельні шви, всі труби в підвалі — дірка на дірці... Загалом ті, хто живе в аварійних будинках, знають ці проблеми не з чуток. На кількаразові звернення до відповідних інстанцій Кривого Рогу чули одну відповідь — чекайте черги, грошей немає. За таких умов природним рішенням було створити ОСББ, благо, мешканці в нас активні.

На початку думали, що реєстрація буде справою складною, але виявилося, що найскладніше нас чекало потім. У нашому місті випущено брошуру, де кожен крок підготовки до реєстрації і сам процес описано досить просто й доступно з посиланнями на чинні закони. Додам ще й те, що на підготовчому етапі мені дуже допомогли дніпряни. Річ у тім, що в Дніпропетровську ще 2002 року було створено асоціацію, об’єднуючу ОСББ «Теплий дім», яку очолює Павло Хобот. Саме він допоміг нам на старті і законами, і необхідними постановами, а для наочності показав різницю між будинками, які ще перебували в комунальній власності, і тими, де вже було створено ОСББ, — звісно ж, це небо й земля. Та й надалі не залишав нас поза своєю увагою.

Проблеми виникли практично із самісінького початку, коли складався дефектологічний акт — за кожен пункт довелося воювати в області! У результаті вирішили перекрити нам дах, замінити сантехніку, поміняти електрощитову, зробити ремонт фасаду будинку, ну і щось «дрібне» — тобто ліфти, освітлення тощо. До речі, гроші на капремонт було перераховано в Дніпро, там і тендер проходив. Таким чином, ми як співвласники були геть позбавлені свободи вибору — не ми вибирали тих, хто робитиме нам ремонт, так само, як і будматеріали. Втім, усе обійшлося, в основному, у нас до ремонту претензій нема.

Шарпанина нервів почалася, коли ми стали укладати прямі договори з монополістами й виходити з КЖП. Тут уже нашу кров пили і п’ють досі всі, кому не ліньки, і не слід виділяти когось окремо. На початку стали межі поділу, а це КЖП — прибудинкова територія, міськводоканал, теплоцентраль. Ці монстри, кожен окремо й усі разом, хотіли віддати нам більший шматок своїх труб. Теплоцентраль узагалі нав’язувала нам не лише труби, а й своє ТРП. До речі, у багатьох із перелічених організацій для нас уже були заготовлені акти з межами поділу. Природно, було й здирство по повній програмі. Десь усе вирішувалося досить просто — то канцтовари підкинемо, то папір, а то й... Але чимало речей доводилося доводити, звертаючись до закону.

Як відомо, кожна подібна структура має свої внутрішні нормативні акти та інше. Пересічному жителю ці підзаконні акти начебто б ні до чого, і до якогось часу ми ними не цікавилися. А даремно. Втім, далеко не кожному їх дадуть... Загалом, саме тут нам і допомогла Дніпропетровська асоціація співвласників. Від них ми отримали необхідні для боротьби підзаконні документи. Зрештою змогли чітко визначити — от цоколь будинку, колодязь, от покази лічильника (до речі, загальнобудинкові лічильники досі не опломбовані), і це наше, а втрати — це комунальників тощо. І з КЖП вирішили, що наша прибудинкова територія — це 20 метрів від будинку, а решта — їхнє. Щоправда, рішення це було прийнято з труднощами і тільки завдяки втручанню міськвиконкому, зокрема, Геннадія Тенетка.

Особливо хотілося б сказати про криворізький Енергонагляд. Вже не знаємо, якими нормативними актами вони керуються, але, на наше переконання, ці акти аж ніяк не законні. Наприклад, ситуація із встановленням і пломбуванням загальнобудинкових електрощитових. Не говоритимемо про те, як вирішувалося питання з пломбуванням — про цю історію можна книгу написати, але з горем навпіл ми її вирішили, хоча й частково. Річ в іншому. А саме: у разі аварійної ситуації чи будь-якого іншого НП ніхто не має права зняти пломбу, відчинити щитову і відключити електрику, окрім представників енергонагляду. Уявити собі ситуацію, коли потрібно терміново відключати електрику від будинку, легко. Від елементарного пориву труб до пожежі. То що ж виходить: у разі НП треба чекати представника Енерго­нагляду? А хто відповідатиме за згорілу квартиру і, борони Боже, постраждалих людей? До речі, ми знаємо, що в багатьох будинках (і не тільки ОСББ, а й комунальних) під приводом розкрадання електроенергії було встановлено на майданчиках дублюючі електролічильники, до яких також має доступ лише Енерго­нагляд. Питається, навіщо? Тим паче, що люди переносили лічильники в квартири (зауважимо, законно) і опломбовували їх за всіма правилами. Але представники криворізького Енерго­нагляду щомісяця ходять і знімають усі покази. Пояснень у монополіста безліч: від розкрадань до встановлення нового програмного забезпечення обліку платежів і «особливих указівок» від Обленерго. Що це за програмне забезпечення — невідомо. Але те, що в людей, які постійно справно сплачували, раптом виникли борги й чималі, ми знаємо точно. Вирішувати ж питання з цією монопольною брилою практично неможливо: якщо є борг, з’ясовувати що до чого ніхто особливо не буде, відповідь тут одна — плати, а не будеш — «відріжемо» електрику. До речі, щось подібне у нас склалося і з теплоцентраллю: встановити загальнобудинковий лічильник нам встановили, але от пломбувати його ніхто не квапиться. Знайшлося безліч пояснень із їхнього боку. Щось там із їхнім обліком, а наприкінці було сказано — чекайте наступного опалювального сезону.

Слід зауважити, що з цими й подібними проблемами стикається більшість ОСББ, які зареєструвалися і зробили капремонт. Де-факто — багато чиновників, із якими ми спілкувалися, просто не знають, що це таке, відповідно, «упираються». Звісно, можна припустити, що діють й інші «підпільні» причини, однією з який є небажання відпускати жителів у вільне господарювання — вони ж утрачають. Куди списувати втрати тепла, холодної води й усе інше? А КЖП? До речі, коли ми були під ними, то платили удвічі більше, ніж платимо зараз за ті ж послуги. Хоча й у нас працюють двірник, сантехнік, електрик. Але тепер у їхніх господарствах усе справно. Подвір’я чисте, сантехнік завжди під рукою і тверезий, та й світло в під’їздах скрізь горить. Задля справедливості слід зазначити, що зарплата у цих людей поки невелика, але ми тільки «стартонули», а для розвитку у нас всі умови є. От прийшла пропозиція від місцевих комерсантів добудувати десятий поверх нашої дев’ятиповерхівки під оренду, занадто вони наш будинок уподобали. Ясна річ, це — додатковий доход у наш бюджет. Є пропозиція зробити наддахову котельню й таким чином заощадити, повністю відмовившись від необгрунтовано дорогих послуг теплоцентралі. І багато чого ще пропонують, і воно наявне в наших як найближчих планах, так і на перспективу. У тому числі й будівництво власного дитячого майданчика. У цілому жити було б можна. Але сьогодні висить над нами ще один дамоклів меч — податкова, Пенсійний фонд і К^о. Щомісячні звіти в ці органи добивають не менше, аніж боротьба з монополіями. Усі разом узяті посиденьки в настільки поважних структурах забирають часу не годину й не дві, мінімум тиждень, а все задля того, аби скрізь поставити прочерки. Адже господарчої діяльності у нас на сьогодні жодної. Виникає питання: невже не можна хоча б на початковому етапі зробити послаблення у законах? Здається, це не так складно.

При цьому, попри всілякі перепони, підводні камені українського законодавства, ОСББ — річ не лише прогресивна, а й потрібна. Про це можна судити на нашому прикладі. Минуло трохи більше року, а до нас уже підтягуються найближчі будинки. Так, нещодавно зареєстровано друге ОСББ — «Церіус-2», розглядають це питання й інші жителі. Тож початок покладено, попри складне продовження. Справа за малим — безперебійним і своєчасним фінансуванням! Щойно фінанси надійдуть, то знову до бою.