Є ТІЛЬКИ МИТЬ МІЖ МИНУЛИМ І МАЙБУТНІМ...

Заповітні рубежі у спорті — річ, з одного боку, досить відносна, а з другого — абсолютно реальна, яка живе у свідомості представників усіх видів легкої атлетики. Колись рекорд Володимира Куца 1957 року в бігу на 5000 метрів — 13 хвилин 35 секунд — був недосяжною мрією для цілого покоління бігунів. Складався графік його підкорення, але при наближенні до фінішу стаєрів охоплювала невпевненість перед незвіданим, і подолати психологічного бар’єру вони не могли, не дотягуючи до рекорду десяті й соті частки секунди. Тепер із цим часом можна виграти хіба що першість міста, а на чемпіонатах світу з ним робити нічого.

Англійців, як то кажуть, хлібом не годуй, а дай пробігтися на милю. Це їхня улюблена дистанція, а в країнах із метричною системою мір — це 1609,3 метра, які нікому ні про що не говорять. Свого часу в бігу на милю найбільше, про що могли мріяти, був чотирихвилинний результат. Першим вибіг із чотирьох англієць Роджер Банністер і на радощах створив клуб імені самого себе, члени якого, розмінявши чотири хвилини на милю, отримували від президента клуба гарну краватку. Проте вже через п’ять років Банністер зрозумів, що досягнення не таке й видатне і на краватках він може розоритися.

В Америці рекорд Бімона зі стрибків у довжину — 8 метрів 90 см — зустріли з більшим захопленням, ніж у решті світу, бо тут було особливо важливо, що Бімон перевершив фантастичний рекорд — 29 футів (8 метрів 84 см). І якщо в метричному світі стрибок Бубки з жердиною на шість метрів був видатною подією, то американці почекали захоплюватися доти, доки Сергію не вдалося перевершити суто американське досягнення— 20 футів (6 метрів 9 см).

Ці міркування навіяні мені, на превеликий жаль, тією сумною обставиною, що недавно пішли з життя два великих атлети минулого, котрі проторували шлях майбутнім досягненням у потрійному стрибку й метанні молота.

Бразилець Адемар Ферейра да Сільва був найсильнішим супротивником радянського стрибуна потрійним Леоніда Щербакова. Обидва вони прагнули перевершити світовий рекорд японця Науто Тадзіми, встановлений ще на Берлінській олімпіаді 1936 року, — рівно 16 метрів. Бразилець спочатку повторив рекорд Тадзіми 1950 року, потім перевершив на сантиметр 1951-го і ще на 11 см — напередодні Олімпійських ігор 1952 року в Гельсінкі. А в дні Олімпіади прийшла приголомшлива, наскільки пам’ятаю, звістка про перемогу Адемара Ферейра да Сільви з неймовірним тоді стрибком на 16,22 м. Але Щербаков, який здобув на Іграх срібну медаль, 1953 року стрибає на 16,23, а крапку в цій боротьбі велетнів ставить да Сільва — його останній рекорд на Панамериканських іграх 1955 року в Мехіко дорівнював 16,56 м. Слід додати, що бразилець брав казковим талантом, а Леонід — тяжкою працею, настрибуючи на одній нозі по колу стадіону кілометри.

1960 року першим стрибне за 17 метрів поляк Юзеф Шмідт, а вже ближчого нам серпня 1995 року англієць Джонатан Едвардс підкорить 18-метрову позначку — 18,29 м.

На жаль, 12 січня нинішнього року знаменитий бразилець да Сільва, який виграв 1956 року ще одну Олімпіаду, помер, залишивши свої карби в таблиці підвищення світових рекордів. Йому було 73 роки.

Майже водночас — 15 січня — смерть від серцевого нападу забрала наймолодшого в історії олімпійського чемпіона з метання молота угорця Йожефа Чермака. На тій самій, що й да Сільва, Олімпіаді 1952 року в Гельсінкі він установив неймовірний для свого часу рекорд — 60,34 м. До цього досягнення разом з ним наближалися його земляк Імре Немет і київський богатир Олександр Канакі. Проте Канакі в розквіті сил на тренуванні побився об заклад зі своїм другом Миколою Виставкіним, що зробить сальто, і, при вазі 115 кг, врізався головою в яму з піском, дивом лишившись живим. Такими відчайдухами були попередники Юрія Сєдих, який згодом виграв дві Олімпіади й залишив на пам’ять нащадкам неймовірний світовий рекорд — 86,34 м!

Є новини й не такі сумні. Закінчується термін дворічної дискваліфікації за вживання допінгу в харків’янки Віти Павлиш. Незабаром вона вийде «на волю з чистою совістю» і, можливо, спробує виступити на чемпіонаті світу під дахом у Лісабоні в березні нинішнього року. Це до відома всіх світових лідерів у штовханні ядра, серед яких і німкеня Кумбернус, і росіянки Пелешенко та Кривельова встигли свого часу теж побувати в допінговому «чорториї».

П’ятиразовий олімпійський чемпіон і дев’ятикратний чемпіон світу легендарний бігун на 200 й 400 метрів Майкл Джексон заявив про завершення своєї спортивної кар’єри нинішнього року, але точної дати не назвав, і можна сподіватися ще побачити його на доріжці. Невгамовна сорокарічна рекордсменка за кількістю призових медалей на чемпіонатах світу й Олімпійських іграх Мерлін Отті з Ямайки ще не розпрощалася з надією стати олімпійською переможницею у спринті хоча б раз і заявила про свій намір виступати на Іграх 2004 року в Афінах.

Життя триває.