«Друга зміна» — тільки для жінок?

Для початку трохи статистики. Якщо з кінця двадцятих років минулого століття продуктивність праці у промисловості зросла в середньому у тридцять разів (а в деяких галузях — і в сотні), то в домашньому господарстві — лише на третину, тобто в 70—80 разів менше. На жаль, доводиться констатувати: як і за часів домострою, домашнє господарство досі тримається на непродуктивній ручній праці. Причому в більшості сімей панує патріархальний розподіл обов’язків: жінкам — левову частку, чоловікам — гороб’ячу. Це і є підгрунтям багатьох конфліктів...

Згідно з підрахунками соціологів, сучасна господарка витрачає на домашню роботу в середньому 40 годин на тиждень (у містах цей показник може бути трохи нижчим, а в сільській місцевості — вищим), тоді як чоловік — 10—15 годин. Якщо врахувати, що середня тривалість робочого тижня на виробництві в нас теж становить 40 годин, то можна сміливо стверджувати: більшості жінок доводиться щодня «орати» у дві зміни. Тяжко? Звісно! Але вибору немає: адже від того, як ведеться домашнє господарство, залежить не лише добробут, а й психологічна атмосфера в сім’ї. І все-таки, чи можна хоч трохи розвантажити наших вічно заклопотаних жінок?

Є кілька шляхів, які ведуть до поліпшення ситуації. Перший — максимальна автоматизація ручної праці скрізь, де це можливо. Сьогодні існує безліч технічних пристроїв, які скорочують час, витрачений на побутові клопоти. Проблема тільки в тому, що сучасна побутова техніка коштує досить дорого і найчастіше виявляється не по кишені саме тим, хто потребує її найбільше, — молодим сім’ям і багатодітним батькам. Другий шлях — ширше використання служби сервісу. Білизну регулярно можна здавати у пральню, для прибирання помешкання — запрошувати хатню працівницю тощо. До проблеми харчування сучасні бізнесмени теж підходять раціонально: протягом робочого дня щось перехоплюють у кафе або бістро, а ввечері — затоварюються в найближчому супермаркеті напівфабрикатами, які достатньо лише розігріти. Звісно, це вивільняє багато часу, та аж ніяк не йде на користь шлунку. Найраціональнішим вважається третій шлях — залучення до домашньої праці всіх членів сім’ї — і дорослих, і малих. Кожен має відповідати за конкретну ділянку роботи, саме тоді в усіх з’явиться додатковий вільний час. Особливо важлива при цьому роль глави сім’ї. Але проблема в тому, що вмовити сучасного чоловіка зайнятися хатніми справами досить проблематично.

— Щоб не вести господарства, представники сильної статі найчастіше вдаються до таких аргументів: «Так, жінки працюють удома вдвічі більше, але ви не враховуєте нашу працю на виробництві! У чоловіків зазвичай навантаження важче, умови менш комфортні, ми втомлюємося більше. Тому абсолютно справедливо, що чоловіки менше зайняті домашнім господарством!» Проте така аргументація не витримує ніякої критики, вважає психолог Олена Карцева, умови праці в більшості сучасних офісів сьогодні однакові для обох статей. Чоловіки й жінки зазнають однакових фізичних, психологічних навантажень і отримують приблизно однакову зарплату. Інша річ, що представники сильної статі набагато частіше обіймають керівні посади. Та це й не дивно: якщо чоловіки можуть віддавати вільний час творчості і кар’єрі, то в жінок зазвичай починається «друга зміна» біля плити...

То за яким принципом слід розподіляти домашні обов’язки? Звісно, можна спробувати все робити разом — прати, мити підлогу, куховарити. Але при цьому ви неминуче заважатимете одне одному і сваритиметеся. Розумніше заздалегідь домовитися про чіткий розподіл: наприклад, поки один готує, інший займається з дітьми тощо.

Фахівці вважають, що домашнє господарство ведеться нормально, якщо дотримано трьох умов: у кожного члена сім’ї є свої чіткі обов’язки; вони розподіляються за взаємною згодою; такий розподіл збігається з усталеними нормами та культурними традиціями. У жодному разі не слід примушувати партнера робити те, що в нього не виходить або з якихось причин не викликає ентузіазму. Наприклад, дуже багато чоловіків терпіти не можуть поратися з тістом, мити посуд або — боронь Боже! — розвішувати на подвір’ї постільну білизну, оскільки ці обов’язки з дитинства асоціюються у їхній свідомості з суто жіночими. Їм здається, що якщо вони займатимуться такою «бабською» справою, то дуже впадуть в очах оточення. Наштовхнувшись на рішучу відмову виконувати певну роботу, не наполягайте на своєму, конфлікти тут не допоможуть. Краще пошукайте серед хатніх обов’язків ближчі до чоловічої психіки. Скажімо, попросіть чоловіка полагодити кран, відремонтувати замок, принести води з артезіанської свердловини, вибити килими у дворі тощо. Ці дії потребують фізичної сили та вправності, тому набагато природніші для чоловіків.

— Жінки часто запитують, на які струни чоловічої психіки треба впливати, щоб змусити їх активніше включатися в хатню роботу? — продовжує Олена Карцева. — Зрозуміло, ваш головний союзник у цій делікатній справі — почуття, добрі стосунки. Адже чим більше чоловік кохає дружину, тим більше йому хочеться полегшити її становище, допомогти. Водночас жінки досить часто самі винні в тому, що партнер ухиляється від домашніх справ. Наприклад, у перші роки сімейного життя молоді чоловіки зазвичай намагаються допомогти, але часто роблять це невміло, тому викликають навалу критики з боку партнерок: «Ти все робиш не так. Краще не втручайся, я все зроблю сама!» А чоловіки терпіти не можуть дріб’язкових причіпок. Оскільки їхній душевний порив не оцінено належним чином, вони просто перестають виявляти ініціативу. Поступово бажання допомагати дружинам зникає. Варто враховувати й те, що домашня праця, з низки об’єктивних чинників, вкрай неприваблива для чоловіків. Вона не розвиває фантазію, не потребує інтелектуальних зусиль, монотонна, ставши звичною, вже не виробляє нових навичок. А найголовніше — домашня праця, на відміну від виробничої, не підвищує їхню самооцінку у власних очах і в очах оточення. Ось і спробуйте виправити цю помилку! Не скупіться на вияви вдячності за те, що чоловік із власної ініціативи зробив щось у домівці. І не важливо, що обід пригорів, а сорочка погано випрасувана, — неодмінно похваліть його, подивуйтеся, як він упорався з такою складною справою, наголосіть, що самі навряд чи зробили б це так само добре. Тоді йому буде приємно, і він із задоволенням допоможе вам наступного разу.

Щоб підтримати прагнення чоловіка господарювати, спробуйте разом зробити домашню працю цікавішою. Вже помічено, що чоловікам подобається поратися з технікою. Якщо в домівці є пилосос, пральні, посудомийні машини, мікрохвильова піч або кухонний комбайн, вони набагато частіше й охочіше прибиратимуть, пратимуть, готуватимуть та виконуватимуть інші повсякденні обов’язки. Тому не зайвим буде обговорити з «другою половиною» можливість придбання необхідної побутової техніки. Якщо матеріальні проблеми не дозволяють виплатити всю суму відразу, дізнайтеся про умови одержання кредиту. Можливо, такі покупки позначаться на сімейному бюджеті, зате позбавлять вас багатьох конфліктів у майбутньому. Російські фахівці нещодавно провели експеримент із метою виявити, як залежить подружнє щастя від розподілу домашніх обов’язків. З’ясувалося, там, де навантаження розумно розподіляються, понад 60% шлюбів складаються вдало. Тоді як там, де чоловіки допомагають мало або взагалі самоусуваються від ведення господарства, — у 40% випадків справа закінчується розлученням.