ДОПОМОЖІТЬ ДІТЯМ «ВИПУСТИТИ ПАРУ»

Початок осені — нелегкий час для батьків. За статистикою, саме у вересні й жовтні виникає найбільше конфліктних ситуацій у родинах. «Його(її) начебто підмінили! Була тиха, спокійна дитина й раптом — як із ланцюга зірвалася: грубіянить, тупотить ногами, ламає іграшки, б’ється з однолітками, — скаржаться схвильовані батьки. — Як же бути?» Справді, що ж стоїть за раптовою агресивністю дітей і підлітків: погане виховання, складний характер чи горезвісний вплив вулиці?

Психологи вважають: безпричинної агресії не буває. Просто дорослі можуть пояснити, що викликає в них лють, а ось діти — далеко не завжди. Тому, якщо поведінка вашого сина чи доньки раптово змінилася, проаналізуйте, що відбувалося напередодні. Часто діти вередують, якщо звичні для них умови змінюються на нові: замість домашньої вольниці треба йти до дитячого садка чи до школи, а там — нові вихователі чи вчителі, нові друзі тощо. Природно, спочатку це викликає дискомфорт.

— Восени особливо тяжко доводиться дітям, батьки котрих не подбали про правильний відпочинок. Правильний — означає не дорогий, а добре продуманий. Приміром, не рекомендується затягувати далекі поїздки, оздоровлення на морі чи в горах до самого 1 вересня, а потім, мало не з поїзда, відправляти дитину до школи. Вона відвикла від дисципліни, режиму, переповнена новими враженнями, якими хоче поділитися з однокласниками. Природно, їй не до навчання. А отже, неминучі зауваження з боку вчителів, погані оцінки, конфлікти вдома. Аби цього уникнути, ми рекомендуємо батькам привозити дітей із відпочинку як мінімум за два тижні до навчання, щоб вони могли ввійти в звичне річище, настроїтися на заняття, адаптуватися, — говорить старший науковий працівник лабораторії гігієни дітей і підлітків Українського науково-гігієнічного центру Галина Єременко. — До речі, на поведінку дітей може вплинути навіть... колір одягу. Сьогодні навчальні заклади самі вибирають для підопічних фасон і стиль форми. Рекомендації медиків при цьому враховуються не завжди. Тим часом уже доведено: діти, вбрані в яскраві, насичені кольори (жовтогарячий, червоний, вишневий), поводяться агресивніше. Спрацьовує «ефект червоної ганчірки». Чорний одяг, навпаки, викликає пригніченість і депресію. Поєднання чорного з білим припустимо лише в урочистих випадках: на парадах, лінійках. Такий різкий контраст кольорів викликає головний біль, стомлює зір. Для дитячого одягу більше підійдуть спокійні, природні, неяскраві кольори — світло-коричневий, салатний, бежевий.

Діти часто копіюють поведінку дорослих, і якщо близькі постійно з’ясовують стосунки на підвищених тонах, не дивно, що дитина кричить на ровесників. Спалах агресивності цілком може спровокувати й бойовик, показаний по телевізору. Уявивши себе Термінатором, маля влаштує терор у пісочниці. Що ж робити батькам, якщо чадо раптово «розійшлося»? Лупцювати чи читати мораль?

— Крики на кшталт «негайно замовчи! Йди до своєї кімнати й сиди там, як миша» чи покарання у вигляді стояння в кутку лише погіршать ситуацію, — вважає психолог Ірина Онищенко. — У цьому випадку енергія руйнації піде всередину й спрямується проти самої дитини. Згодом це може спричинити зниження імунітету, безсоння, стомлюваність та інші «болячки». Тому, якщо дитя бушує, не обсмикуйте його, а допоможіть вихлюпнути агресію найбільш мирним способом. Приміром, дайте йому боксерську грушу або подушку — нехай молотить скільки завгодно. А маляті дайте папір і яскраві олівці — нехай спробує намалювати те, що його хвилює. Можливо, воно зобразить сувору виховательку, іграшку, яку в нього забрали, пісочницю, де його кривдять. Нехай познущається над «ворогом» — домалює йому ріжки, великий ніс. Це зніме агресію. Або скажіть йому: «Ти таке сердите. Нумо, загарчи, мов лев». Воно «випустить пару» і заспокоїться. Головне — не робити трагедії з пари синців і гуль: діти мають право на агресію. Вони живуть у тому самому соціумі, що й ми з вами, і відчувають ті самі труднощі.

На думку фахівців, лише у вкрай рідкісних випадках дитяча агресія свідчить про ті або інші психологічні відхилення. Найчастіше — це нормальна реакція на певні соціальні обставини. Ваше дитя б’ється? Воно має на це право.