Діти та гроші, або «я хочу мобільник»!

Якщо у вас немає особливих матеріальних проблем, якщо ви звикли задовольняти всі примхи вашої дитини, якщо для вас нормально самоутверджуватися шляхом демонстрації власного добробуту, — ця стаття не для вас. Ми пишемо для тих, хто збентежений і розгублений через непомірні вимоги своїх дітей, які хочуть модно й дорого одягатися, одержувати величенькі суми на кишенькові витрати, мати дорогий комп’ютер і «наворочений» мобільний телефон. Якщо сімейний бюджет цього не дозволяє, сім’я зазнає не лише матеріальних, а й психологічних проблем.

Психологам доводиться вислуховувати сповіді стурбованих матерів, які стикаються з усе зростаючими апетитами свого чада: «Він зовсім мене не любить, мені здається, що його цікавлять лише ті гроші, які я йому даю»; «Ви уявляєте, моїй доньці лише 11, а вона вже просить мобільний телефон і згодна при цьому лише на найдорожчий»; «Мій син думає лише про те, що потрібно йому, його зовсім не цікавлять труднощі, яких зазнає сім’я»; «У мене немає можливості давати моєму сину більш як три-чотири гривні у школу, а багато його однокласників одержують щодня на кишенькові витрати по двадцять, а часом і по п’ятдесят»; «Якщо моїй доньці чогось хочеться, це стає справжньою манією — я готова позичати, аби вона від мене відчепилася».

Що можна порадити таким батькам? Для початку — не впадати в паніку, зневіру, обурення. Адже багато проблем, що виникають у наших сім’ях, — не більш ніж відбиток тих процесів, що відбуваються в суспільстві. Перехід від загальної радянської зрівнялівки до соціального розшарування не може відбуватися безболісно. І не можна очікувати від дитини зрілості й розуміння тих проблем, які ще не вирішені дорослими. Нашим дітям доводиться жити в дуже непростий час, коли і дорослому важко зберігати душевну рівновагу і жити в гармонії із самим собою.

Хіба багато хто з нас не комплексує через те, що не в змозі гідно, на його думку, забезпечити свою сім’ю? Хіба не заздрять тим, хто «краще влаштувався» у житті? Проте все залежить від того, яке місце в душі людини займають ці далеко не здорові емоції. Якщо ви постійно захоплюєтеся тими, хто заробляє більше, якщо вважаєте себе невдахою лише тому, що заробляєте менше за інших, якщо оцінюєте гостей за ціною подарунка, якщо намагаєтеся віддалитися від тих, хто бідніший за вас, — ваша дитина унаслідок своєї незрілості в найпотворніших формах може сприйняти проблему власної бідності.

Усі ці проблеми загострюються у підлітковому віці, коли в дитячій психіці відбуваються непрості процеси становлення особистості. Підліток бачить себе очима оточуючих, найчастіше — певної групи, яку він сприймає як референтну. Його самооцінка залежить від думки інших, і він може зазнавати неабияких мук тому, що його не приймають до «елітарної» групи. І ніде правди діти — такі групи «кращих» нерідко утворюються нині з дітей заможних батьків. Якщо рівень доходів сім’ї не дозволяє підлітку ввійти до модної тусовки, він може комплексувати з цього приводу, страждати і почуватися знедоленим.

Матері особливо драматично сприймають дитячі неприємності. Це має свої психологічні передумови. Материнський інстинкт велить захищати дитину не лише від фізичних мук, а й від душевних страждань. Та природне бажання матері бачити дитину здоровою і щасливою іноді виливається у спроби захистити, а часом і відгородити її від реалій життя. Матері нерідко готові відмовляти собі в усьому, щоб дитина була задоволена життям. Та тут потрібно бути дуже обережними. Небезпечно, якщо в дитини джерелом душевних радощів будуть переважно матеріальні блага, якщо вона не навчиться обмежувати себе і бути щасливою, незважаючи ні на що.

Не варто боятися юнацьких переживань своєї дитини. Адже вона тільки вчиться бути дорослою і, крім усього іншого, вчиться відчувати душевні страждання і знаходити в собі сили переборювати їх. Це етап, який має пережити в юності кожна людина, щоб стати зрілою особистістю. Переживаючи «іграшкові» драми, вона одержує своєрідне щеплення, що дозволяє у дорослому житті переживати серйозні неприємності та справжні трагедії. І якщо дати підлітку все, чого він тільки забажає, усе одно він знайде причину, щоб помучитися — через нещасливе кохання, занадто відстовбурчені вуха, криві ноги, вугрі, занадто маленький чи занадто високий зріст. Через брак інших ці проблеми можуть глобалізуватися і набути форми нав’язливих ідей. Можливо, саме тому кажуть: «Хочете зробити дитину нещасливою — дайте їй усе, що вона може забажати». Крім того, ще ж невідомо, чи вдасться вашій дитині процвітати в житті. Про всяк випадок, нехай вчиться жити поруч із тими, в кого більше грошей, і при цьому не почуватися нещасливою.

Та це не означає, що потрібно бути байдужим і не звертати увагу на переживання дитини. Навпаки, необхідно з повагою ставитися до підліткових драм своїх дітей, ніколи не давати їм підстав засумніватися у вашій любові, обережно і ненав’язливо пропонувати альтернативу недоступним радощам життя.

Як приклад розберемо найтиповіший нині випадок: дитина просить купити їй дорогий мобільний телефон. Ми радимо поставитися до її прохання з усією серйозністю і повагою. Якщо у вашій сім’ї прийнято тугіше затягати пояси, щоб купити мамі чи татові щось дороге, точно так само варто чинити і у випадку з дитиною. Тоді вона відчує себе рівноправним членом сім’ї. Проте абсолютно неприпустима ситуація, коли батьки постійно відмовляють собі в чомусь, аби дитина була «не гіршою за інших». Це найпевніший спосіб виростити морального каліку.

Приділіть час і поговоріть із дитиною, спробуйте з’ясувати мотиви такого бажання, не намагайтеся відразу нав’язувати їй власне бачення проблеми. Спробуйте поставити себе на місце дитини, уявивши собі річ, про яку давно мрієте і яка вам дуже потрібна. Це допоможе знайти вірну тональність розмови. Уникайте реакцій на кшталт: «Бач, чого захотів»; «Гаразд, гаразд, із першої ж зарплати купимо»; «Там побачимо»; «Купимо, якщо будеш добре вчитися».

Навіть якщо у вас є можливість негайно задовольнити прохання вашого чада, не поспішайте робити це. Нехай його бажання «відстоїться, перегорить», стане не таким палким. Це дасть дитині неоціненний досвід — приборкувати свої бажання, терпіти, планувати своє життя, уміти спокійно мріяти, а не істерично вимагати. Знову ж таки за той час, упродовж якого їй доведеться чекати на обіцяну річ, у неї можуть виникнути й інші потреби. Нехай учиться «фільтрувати» бажання, виділяти найважливіші, відмовлятися від одних на користь інших. Корисно, щоб дитина зрозуміла: у разі купівлі не лише членам сім’ї, а й їй самій доведеться від чогось відмовитися — від нового вбрання, поїздки на море, велосипеда, удосконалень у комп’ютері. Найгірша ситуація — якщо річ вам обійдеться дорого, а дитині дешево. Вона не цінуватиме ні дорогу іграшку, ні ваші зусилля.

Дуже важливо, щоб момент купівлі був пов’язаний із об’єктивними обставинами (татові дали премію, бабуся погодилася додати відсутню суму, вдалося зібрати гроші), а не з тим, що дитина зуміла вже всіх «дістати» своїм скигленням.

Якщо дитина ще мала, у будь-якому випадку не поспішайте з купівлею. Багато шкільних учителів скаржаться, що мобільні телефони учні використовують, аби просто гратися на уроках. Під час розмови можна обмежити дитя конкретними строками, наприклад: «Купимо, коли ти перейдеш до восьмого класу» або «Купимо, коли ми відпускатимемо тебе гуляти самого». Обов’язково проаналізуйте, наскільки необхідна ця покупка для вашого ж спокою. Якщо вам важливо мати можливість будь-якої хвилини зв’язатися з дитиною, скажіть їй про це.

Із підлітком потрібно поговорити, як із дорослим, детально обговоривши, чи дозволяє сімейний бюджет таку покупку. Якщо це в допустимих межах, обговоріть можливі умови: «Спочатку купимо мамі пральну машину», «Доведеться зачекати, поки зробимо ремонт». Та хоч би як складалися обставини, краще почати разом із дитиною збирати необхідну суму. Можна запропонувати їй, щоб замість подарунків на день народження вона одержала гроші, які й будуть першим внеском. Можна допомогти підлітку заробити влітку, пообіцявши, що суму, якої не вистачатиме, візьмете на себе.

Під час розмови важливо з’ясувати, навіщо дитині потрібна ця річ. Аргумент «у всіх уже є» не має бути вирішальним. Таке формулювання може бути просто перебільшенням, швидше за все, йдеться саме про ту групу «найкрутіших», до якої прагнуть потрапити ваші син або дочка. Не зайвим буде спробувати заронити в душу підлітка сумнів: чи справді ці діти кращі. Адже це не їхня заслуга, що вони краще вбрані й екіпіровані. Крім того, навіть дорогий мобільник не може бути «пропуском» до бажаної групи: є ще і внесок у загальний казан на тусовках, стиль святкувати день народження, дорожнеча одягу й інших аксесуарів. Варто пояснити дитині, що ваша сім’я все це «не потягне». Порадьте підлітку придивитися до тих, хто має приблизно такий самий рівень життя, як ваша сім’я. Можливо, саме серед них він знайде собі відданих друзів.

За будь-яких розкладів корисно трохи «пригасити» завищений рівень вимог дитини. Можливо, замовлення на найдорожчий мобільник пов’язане з бажанням самоутвердитися, виділитися, відчути себе кращим за інших. Не варто це заохочувати. Найоптимальніший варіант — це піти на компроміс і обрати щось середнє між тим, що ви вважаєте доцільним, і тим, що просить дитина.

У наших тінейджерів свій стиль життя, у якому комп’ютер, мобільний телефон, модний одяг грають не останню роль. Це потрібно розуміти, і з цим доведеться змиритися. Та якщо матеріальне становище сім’ї не дозволяє зробити якусь дорогу покупку, то наприкінці розмови вам тільки й залишається, що сказати вашій дитині: «Ти ж сам бачиш, що ми не можемо собі цього дозволити. Ну нічого, виростеш, підеш на роботу і купиш собі все, про що мрієш».