ДІДУ МОРОЗЕ, А ТИ СПРАВЖНІЙ?

Зазвичай бадьора й весела Наталя сиділа в кутку моєї кухні й ридала:

— Все одне до одного. З Юрком посварилися, мама занедужала, а тут ще й зарплату видали таку, що й не придумаю, як на неї Новий рік відзначати. І як я поясню Олексійку, чому Дід Мороз цього року замість замовленої радіокерованої машинки подарує цукерки й книжку?.. Може, не страждати і пояснити, що ніякого Діда Мороза не існує, а в нас просто немає грошей?

— Ну, це ти облиш. Хочеш, щоб Олексійко назавжди зневірився в житті? У його сім років? Заспокойся, випий кави. Невже ми, дві дорослі людини з вищою освітою, не придумаємо, як потішити малюка?

Через півгодини ми захоплено складали послання від Діда Мороза. У ньому казковий чарівник повідомляв, що тільки-но він зібрався покласти Олексійкові під ялинку іграшку, як налетіла люта Снігова Королева, вирвала машинку з рук і відлетіла завірюхою. Кинувся Дід Мороз за лиходійкою, та старий уже — не наздогнав. Обіцяли йому зайчатка Снігову Королеву знайти, іграшку забрати і до наступного Нового року повернути... Лист переписали «чарівним» бронзовим чорнилом, наклеїли на аркуш зірочки з фольги, згорнули трубочкою і перев’язали стрічкою.

— Послухай, — заспокоювала я подругу, — адже для малюка що головне? Святковий настрій, зустріч із казкою, з дивом. Нарядиш ялинку, прикрасиш кімнату, спечеш смачний торт, а ввечері ввімкнеш «чарівні» свічки, посадиш сина поруч і розкажеш йому захоплюючу історію (дякувати Богу, ти на них майстриня) — тоді цей Новий рік він запам’ятає на все життя як найтепліший і найзатишніший. І ніяких «панікерських» настроїв: дитина сприймає дійсність такою, якою подаєш її ти.

Виявилося, що я мала рацію. Як запевняють вітчизняні дитячі психологи, не слід передчасно позбавляти дитину казки, «просвіщати» стосовно того, хто насправді приносить подарунки, знімати з найулюбленішого свята покров таємничості й чарівності. Дитина й сама підсвідомо розуміє, що дива бувають лише в казках, та все ж сподівається і, всупереч здоровому глузду, вірить. А що може бути прекрасніше за очікування дива? Я й сама, чесно кажучи, досі сподіваюся, що добрий дідусь щось наплутає і, як у давні часи, залишить мені під подушкою свій чарівний подарунок. Поки ж дива доводиться творити самій.

Мій син регулярно пише Діду Морозу зворушливі й водночас вимогливі листи, відводячи мені прозаїчну роль листоноші. Заодно суворо стежить, щоб не обділили подарунком і молодшого брата. У перший для молодшенького Новий рік ми йому, природно, нічого ні під подушку, ні під ялинку не поклали. Старший був збентежений: «Чому Дід Мороз нічого не подарував Андрійкові? Невже забув, що він народився?» Довелося терміново йти купувати брязкальце і розігрувати цілий спектакль. «Уявляєш, — розповідала я синові, — повертаюся додому, а біля дверей лежить оце брязкальце. Певне, Дід Мороз поспішав і залишив Андрійкову іграшку біля порога, а ми її відразу й не помітили». Дитина була щаслива.

Ставив син й інші «провокаційні» запитання. Наприклад, чому його друг Коля знайшов під ялинкою лише цукерки. Таким запитанням переймалася в дитинстві і я. Пригадую, в одному з початкових класів на перерві виникло стихійне обговорення новорічних подарунків. Кожен радісно, перебиваючи інших, розповідав про свій сюрприз. Тільки Ганнуся тихенько сказала: «А мені Дід Мороз подарував шоколадку». Пояснити таку несправедливість ніхто з нас не міг. Добре, що саме тоді до класу ввійшла вчителька і почула Ганнусині слова. «І через це ти сумуєш? — запитала вона дівчинку. — Не має значення, який був під ялинкою подарунок, головне, що він від самого Діда Мороза. Ти ж знаєш, у нього є величезний мішок, повний подарунків. Який витягнув — такий і дарує. Може, наступного разу тобі перепаде якась іграшка».

Дуже важливо, на думку психологів, створити в домівці святкову атмосферу, вміти піднести навіть найзвичайнісінький подарунок. І неодмінно має бути справжня ялинка чи сосонка. Запах хвої, таємниче мерехтіння іграшок усе життя нагадуватимуть дитині про найщасливіші дні дитинства.

Не слід впадати і в іншу крайність, купуючи дитині «корисні» подарунки. Пам’ятаю, моя двоюрідна сестра дуже здивувалася, коли замість ляльки, що вміє ходити, виявила під ялинкою нові чоботи. «Напевно, Дід Мороз щось переплутав, — міркувала вона. — Всім дітям іграшки, а мені якісь чоботи».

Деякі батьки намагаються хоч перед святом приборкати своє чадо, вдаючись до шантажу: «Будеш погано поводитись (учитися, їсти, не прибирати в кімнаті тощо), Дід Мороз тобі нічого не подарує». Хоч як дивно, але такий спосіб виховання малоефективний. Дитина, звісно, замислиться — але на хвилинку, не довше. Набагато дійовіше говорити саме навпаки: «Ось бачиш, ти сьогодні швидко з’їла кашу (зробила уроки і т.д.). Молодець! Дід Мороз зараз літає й усе бачить. Він обов’язково такій гарній дитині щось подарує». Принаймні п’ятирічну доньку наших друзів такі слова штовхали на нові звершення. А після наступного «хорошого вчинку» вона замріяно казала: «Може, Дід Мороз подарує мені багато подарунків?»

...До речі, недавно я зайшла по якусь дрібницю до Наталі. У квартирі пахло пирогами, а господиня літала по квартирі радісна й щаслива.

— Знаєш, напевно, Дід Мороз (чи хто там ще?) справді існує! Вчора, прибираючи в столі, вирішила викинути старі листівки й конверти. Й уявляєш, в одному з них знайшла 100 доларів — ще, певне, від весілля лежали. Як це я їх раніше не помітила?