ЧОМУ У ДЮЙМОВОЧКИ НЕМАЄ ДІТЕЙ?

...Дорога з дитячого садка додому ледь не єдиний час, коли п’ятирічний Женька може повністю заволодіти моєю увагою. Як правило, він використовує ці 15 хвилин для отримання відповідей на найбільш животрепетні запитання. Приміром, «Чому у Дюймовочки немає дітей?», «Чому негри — чорні?» або «А мій стільчик теж разом зі мною виросте?» Деякі запитання ставлять мене в безвихідь (ну звідки я можу знати, «де у крокодила вуха?»), а інші змушують із подивом придивлятися до власної дитини, вражаючись, якими семимильними кроками йде її розвиток. Усього кілька місяців тому Женя допитувався: «Чому зірочки є на небі, а місяця немає? Він пішов у гості до сонечка дивитися мультики?» (Дійсно, навіщо ще ходити в гості?) А сьогодні він замислюється над шляхами розвитку цивілізації:

— Колись Землі не буде?

— Ну, напевно...

— І нас теж не буде?

— Так.

— А потім Земля знову з’явиться?

— Цілком можливо.

— І ми всі знову з’явимося? І бабуся Іра, котра зараз на небі, житиме з нами?

Та найулюбленіша серія запитань стосується зміни пори року і частин доби. Після того, як малюк у черговий раз допитав мене, чому вранці було світло, а ввечері стало темно, я вирішила порадитися зі спеціалістом, звернувшись до дитячого психолога Ірини Сивченко.

— Дуже добре, що ваш малюк постійно ставить запитання. Це говорить про те, що він нормально розвивається. Та коли ви помітили, що якісь із них звучать постійно, варто замислитися: а чи достатньо часу ви приділяєте своїй дитині? Діти дуже дорожать увагою дорослих і нерідко просто не знають, чим ще можна відвернути маму чи тата від товстої книги, улюбленої телепередачі чи хатніх клопотів.

— Однак дійсно у мене дуже багато клопотів, а ввечері хочеться не лише приготувати вечерю, а й спокійно посидіти, відпочити.

— А малюку зовсім і не потрібно, щоб ви цілими днями з ним вовтузилися. Спробуйте встановити своєрідний графік спілкування. Припустимо, за півгодини до сну: у цей час ви читаєте казки, обговорюєте події в садку, відповідаєте на запитання. Або, якщо в будень ви занадто перевантажені, виділіть годину на недільні прогулянки. Однак, дотримуватися встановленого графіка потрібно чітко: малюк має бути упевнений, що за будь-яких обставин він не буде позбавлений спілкування з мамою. Тоді він спокійно займеться своїми справами, залишивши питання на вечір.

До речі, хатні справи — дуже вдалий час для спілкування. Малюк має можливість не тільки поставити свої незліченні «чому» і «навіщо», а й допомогти вам у якійсь «дуже важливій» справі (помити ложки, подати хліб чи підмести килимок), дізнатися багато нового — чим, приміром, білий цукор різниться від такої ж білої солі, звідки в тазику із білизною з’являється піна і так далі. За бажання час для бесід із малюком можна знайти завжди. Головне не забувати, що спілкування з вами дитині необхідне так само, як і повноцінне харчування чи прогулянки на повітрі. Діти, повністю віддані самі собі, можуть значно відставати в інтелектуальному розвитку від своїх більш щасливих однолітків, які постійно контактують із батьками чи іншими дорослими.

— Як визначити: дитині просто хочеться поспілкуватися, чи її дійсно цікавить правильна відповідь?

— Малюку у три роки, як правило, геть не важливо почути вірну відповідь. Частіше запитання дійсно викликані бажанням привернути увагу, показати який він дорослий і кмітливий. Ігнорувати їх не варто, але відповідати краще на прикладі простих і зрозумілих крихітці речей. Дощик іде для того, щоб нагодувати квіточки і дерева — вони поїдять і виростуть, шоколадки роблять, щоб усім малюкам було смачно, черевики — щоб було тепло і не промокали ноги. Трирічний малюк поки тільки цікавиться і дивується всьому новому.

Трохи пізніше запитання свідчитимуть про допитливість: дитина вже не просто дивується новому, а хоче про нього якомога більше дізнатися. У п’ять-шість років численні «чому» означають бажання маленької людини зрозуміти суть оточуючого його світу, предметів і явищ природи, з’ясувати їхні причини і взаємозв’язок. Природно, батьки повинні підтримувати допитливість. Але тут потрібно врахувати, що дітям досить хоча б поверхово пояснити певні зв’язки між різноманітними природними явищами. Деякі батьки з найкращих міркувань намагаються давати докладні відповіді, які дитина просто не може зрозуміти. Якщо це буде повторюватися постійно, то малюк волітиме залишити питання «відкритим», аніж вислуховувати півгодинну лекцію. Не варто і занадто вже спрощувати відповідь — завжди потрібно враховувати вік і вже наявні в дитини знання.

У деяких випадках не завадить з’ясувати, чому дитина про це запитує: можливо, вона просто щось не так почула. Як в анекдоті, де син запитує в тата, що таке «аборт». Тато, червоніючи і в муках добираючи слова, протягом кількох хвилин давав йому докладну відповідь і тільки побачивши здивовані очі дитини, поцікавився: «А чому ти раптом про це запитав?» — «Я, — відповів малюк, — пісню чув: «А волны все стонут, и плачут, и бьются АБОРТ корабля».

Для розвитку допитливості дуже важлива наочність. Замість того, щоб слухати, як із зернятка з’являється паросток, маляті набагато цікавіше буде виростити його самому із замотаної у вологу ганчірку квасолинки. Зміну дня і ночі цікавіше спостерігати на прикладі лампи і м’ячика, що котиться навколо неї. Якщо це доповнити картами і різноманітними пізнавальними посібниками, які останнім часом з’явилися у великій кількості, то у дитини з’явиться безліч нових запитань, виникне справжній інтерес до предмета. А що більше запитань, гадає ряд вітчизняних і закордонних психологів, то талановитіша ваша дитина.

Розвивати допитливість краще не «диктаторськими» методами («Ось тобі енциклопедія, посидь, почитай»), а використовуючи природний інтерес дитини. Одна моя підопічна ремствувала, що дитина цікавиться лише мультфільмами. Я їй порадила відштовхнутися від улюблених малюкових героїв і поговорити про те, у якій країні вони живуть. Приміром, слоненя Джамбо — в Америці. Можна показати малюкові карту США, розповісти які ще тварини там живуть, чим харчуються тощо. Усе в легкій, ненав’язливій формі, намацуючи, що більше зацікавило, а що менше. Можливо, слухаючи розповіді про природу Америки, дитина зацікавиться будівництвом залізниць чи захопиться історією. Постійний же стійкий інтерес — запорука нормального інтелектуального і психічного розвитку підростаючої маленької людини.