ЧОЛОВІК І КУЛІНАРІЯ

Усім відома приказка, що «шлях до серця чоловіка лежить через шлунок». І справді, жодна жінка, яка найчастіше сприймає кухню як повсякденний обтяжливий обов’язок, ніколи не ставилася до готування та споживання їжі так трепетно, як це роблять чоловіки.

У художній літературі описано чимало курйозних моментів про ставлення чоловіків до їжі. Приміром, у романі Г.Мелвілла «Білий бушлат»: «Тривожна, навіть моторошна мить. Руки в мене тряслися. Усі погляди були звернені на мене. Честь моя й добре ім’я були поставлені на карту. Поклавши пудинг на коліна, я став легенько підкидати його, мов нянька, котра колише немовля, і обережно визволяти з мішка. Збудження наростало в міру того, як я відгортав парусину; апогею воно досягло, коли пудинг вивалився в миску... Бам! Він упав, як людина, вбита наповал під час заколоту. Прокляття! Він був твердий, як кам’яне серце грішника, і жорсткий, як півень, що тричі прокричав того ранку, коли Петро відступився від Христа...

Один з присутніх запропонував повісити фатальний пудинг мені на шию, як мірошницьке жорно, і списати мене за борт. Та що казати, провина моя була очевидна, і відтоді пудинг цей важким тягарем ліг мені на шлунок і на серце».

Попри те, що ми часто бачимо по телевізору шоуменів, котрі запросто маневрують серед соусників і ополоників, стежимо за роботою чоловіків-кухарів у дорогих ресторанах, для багатьох слова «чоловік і кухня», як і раніше, перебувають у незвичному взаємозв’язку. Однак саме чоловіки залишили значно помітніший слід у кулінарії, ніж жінки.

Майонез, без якого ми не можемо собі уявити сьогоднішнього меню, з’явився завдяки одному герцогові з роду Рішельє. Коли 1757 року порт Маон на острові Менорка (Балеарські острови, Іспанія) взяли в облогу англійці, у французів з продуктів харчування залишилися лише яйця та рослинна олія. Командувач герцог Рішельє, якому вельми набридли щоденні омлети, викликав до себе кухаря й наказав приготувати з яєць і рослинної олії яку-небудь іншу страву. Спритному кухарю спало на думку змішати сире яйце з рослинною олією. Цю страву він показав герцогу, який був у захопленні. Соус, народжений в Маоні, назвали маонезом. Саме від нього й походить нинішній майонез. Ім’я кухаря, який винайшов пікантну приправу, на жаль, невідоме, але його майонез знає весь світ.

«Навряд чи який-небудь кухар у Парижі чи Неаполі зуміє так приготувати макарони, як Россіні», — писав 1854 року журнал «Москвитянин». Йшлося про італійського композитора Россіні.

Якось він зізнався, що плакав лише двічі в житті — коли вперше почув гру Паганіні й коли впустив на підлогу тарілку з приготовленими ним макаронами. Записуючи жартівливі фортепіанні мініатюри, композитор давав їм назви — «Зелений горошок», «Олія, редька, анчоуси, пікулі»...

Олександр Дюма-батько був чудовим гастрономом. Утім, як і вдумливим істориком. І, певне, тому зацікавився тюрбо. Не лише через чудовий смак, — його уяву полонила історія цієї страви. Виявляється, у римському сенаті йшлося про камбалу, і Ювенал писав сатири на римських багатіїв, котрі об’їдалися тюрбо. Про це Дюма повідомив у «Великому кулінарному словнику» — останній своїй праці.

А ось про густий соус Бомарше письменник не зронив ані слова, позаяк Бомарше, автор «Севільського цирульника» й «Весілля Фігаро», тут ні при чому. Густий соус — спадок московського кухаря-француза, як і славетний салат, що носить ім’я свого творця — московського кухаря Олів’є.

Описуючи свої мисливські й кулінарні пригоди на Кавказі, Дюма не без гордощів зазначив: «Князь і його слуги й гадки не мають, що я однаково володію пером, рушницею та ополоником. Якби ми продовжили своє перебування, скінчилося б тим, що ми «нагодували б весь Поті...»

Дюма був у захопленні від шашлику і збирався дати роздобутий ним рецепт у своєму майбутньому кулінарному словнику, але помістив його в «Подорожі по Кавказу». До речі, у його подорожах роль рожна виконував шомпол карабіна (замість нього пропонувалося скористатися й очищеною наждаком шпицею зламаної парасольки).

У «Великому кулінарному словнику» письменник дав багато рецептів страв з баранини. Кажуть, його надихала звичка славетного актора Едмунда Кіна, що їв м’ясо бика, коли йому належало грати вбивць, свинину — для ролі тиранів і баранину — для ролі коханців.

Геть скепсис! Чоловік і кулінарія — нормальне словосполучення, чи не так? Домогосподаркам і куховаркам залишається лише стежити за виконанням заповіту великого француза Наполеона, який не припускав жодних надмірностей, за винятком надміру роботи. На його думку, «хоч як би мало людина їла, вона завжди їсть надто багато. Можна захворіти від переїдання, але ніколи — від недоїдання».