Чим ми годуємо малюків?

З усіх днів тижня Ірина Ніколаєва, педіатр із тридцятилітнім стажем, найбільше боїться понеділка — він зазвичай багатий на прикрі сюрпризи. У будні мама з малюком дотримується рекомендацій та режиму дня, пильнує дієти, а у вихідні в процес виховання втручаються тато, бабусі й тітоньки, починаються експерименти з меню, які нерідко закінчуються алергією, розладом шлунка, загальним нездужанням дитини.

— Я так нетерпляче чекала, доки мій малюк підросте і перейде на молочні суміші! Була впевнена, що годування грудьми — тяжка повинність і тягар, — скаржиться молода мама. — Але я й гадки не мала, що з’явиться так багато проблем: не можу підібрати харчування — не всі кашки дитина погоджується їсти, напевно їй не смачно, вона плаче, а з нею — і я. Начебто й вибір великий, але я не знаю, на чому зупинитися.

Лікар терпляче роз’яснює кожній мамі правила харчування малюка залежно від його віку та стану здоров’я. Але рекомендувати конкретних виробників і торгові марки вона відмовляється — як можна поручитися за їхню якість?

— Раніше я без жодних сумнівів посилала батьків у дитячу кухню, де вони отримували якісну молочну продукцію, — пояснює свою позицію лікар. — Ми знали, що на молочному заводі для виготовлення сирної маси використовують натуральне вершкове масло, цукор і кисломолочний сир, інколи додають родзинки. А тепер замість вершкового масла використовують рослинний жир та емульгатор, замість натурального ваніліну — ароматизатор, ідентичний натуральному, значна частина сиру замінюється соєвим білком. Як на такий «мікс» відреагує дитячий організм, самому Богу відомо.

Яку кашу любить Маша

Мами й татусі малюків напевне підтвердять, що в наш час вибір якісного харчування для дитини — проблема непроста. Заставлені полиці супермаркетів демонструють достаток, але, на жаль, кількість не переходить у якість — на українському ринку закони діалектики не діють, їх підмінили виробничою необхідністю. Торік ми тричі проводили лабораторні дослідження продуктів, у тому числі й тих, що призначаються для дітей, про результати перевірок ми інформували читачів. Цього разу збурювачем спокою став Науково-дослідний центр незалежних експертиз «Тест», який спільно із Всеукраїнсь­кою громадською організацією «Якість життя» провів масштабне тестування продуктів, які випускаються для малюків.

— Ринок дитячого харчування справді величезний, ми зупинили свій вибір на основних продуктах — це дитяче молоко, молочні суміші та йогурти, у кожній групі було протестовано п’ять найпопулярніших марок, — пояснює Ніна Кільдій, керівник експертно-аналітичного відділу центру «Тест». — Перевіряли те, що дуже важливо для дитячого раціону, — вітаміни й мінерали і, звісно ж, проконтролювали наявність консервантів та мікробіологічні показники.

— Чимало виробників оформляють товар, використовуючи образи героїв казок і улюблених мультиків, тим самим впливаючи на вибір покупців, хоча насправді це не дитяче харчування.

— Так, це ускладнює вибір. Найчастіше педіатри не можуть дати рекомендацій, адже не знають, які продукти мають сертифікат дитячого харчування, а які просто маскуються під нього. Про те, що в упаковці справді дитяче харчування, повинне підтверджувати маркування, окрім того на ньому вказується, з якого віку дитина може вживати зазначений продукт. Далеко не всі протестовані продукти містили таку інформацію, хоча були оформлені у дитячому стилі. Чому це важливо? До дитячого харчування висуваються особливі, жорсткіші вимоги — до сировини, до умов виробництва та якості: наприклад, заборонено використовувати штучні барвники і сировину, до складу якої входять ГМО.

— У меню карапузів особливе місце посідають молочні суміші. Чим нас потішили виробники?

— Для тестування ми взяли чотири сухі суміші, що їх перед вживанням потрібно розбавляти водою, — Hipp (Австрія), Humana (Німеччина), Nestle (Швейцарія) та українську «Ласуню». П’ятий учасник тестування — «Вітамінна абетка» — рідка суміш, повністю готова до вживання яку випускає київський завод дитячого харчування «Салюс». Слід узяти до уваги, що у виробництві рідких сумішей зазвичай не використовується сухе молоко. Годуючи дитину рідкими сумішами, не треба турбуватися ні про якість води, ні про точність дозування, — продукт уже розбавлений до потрібного стану і міститься у стерильній упаковці. Але мінус у тому, що в цих продуктів невеликий термін зберігання. Сухі суміші мають свої переваги — їх можна зберігати досить довго без специфічних умов: на відміну від рідких молочних сумішей, їм не потрібен холодильник.

На щастя, неприємних сюрпризів молочні суміші нам не піднесли: вміст вітамінів і мінералів в основному в рамках заявленого на маркуванні, білок теж був у нормі. Але без ложки дьогтю під час лабораторних досліджень усе ж таки не обійшлося: в «Ласуні» зафіксовано 0,1% ГМ-сої, хоча на етикетці продукту зазначено: «виготовлено на основі негенномодифікованого білку сої».

Відомо, що у мами малюка кожна хвилина на обліку, вона не може витрачати багато часу на те, щоб розібратися в хитро­сплетіннях тексту на упаковці, — чим чіткіший напис, тим легше вибрати підходящий продукт. Спробуй-но швидко прочитати маркування суміші Humana, якщо вміст вітамінів і мінералів зазначений тільки німецькою мовою! При цьому на лицьовому боці упаковки, знову-таки, німецькою написано «з 6 місяців», хоча наліпка з перекладом українською мовою чомусь дозволяє вживати продукт «із 4 місяців». Як тут правильно зорієнтуватися, коли поряд на полиці стоїть ще одна молочна суміш цього ж виробника, яка рекомендується з чотиримісячного віку? Погодьтеся, це, щонайменше, викликає недовіру.

«Залізне» молоко

Багато батьків зіштовхуються з тим, що їхня дитина погано переносить молоко, навіть знежирене. Сьогодні важко уявити, щоб малюк пив досхочу молоко з-під корови, як це бувало в давні часи. Дієтологи розводять руками: продукт життєво необхідний для росту організму, але далеко не всі можуть його засвоювати. Поява на ринку такого продукту як дитяче молоко зацікавила і батьків, і медиків — вони резонно сподіваються, що для цього продукту використовуватимуть найкращу сировину, і контроль на виході теж буде посилений. Адже не секрет, що в кожній партії протестованих молочних продуктів — від молока до сиру — завжди є зразки, «збагачені» кишковою паличкою.

Цього разу для перевірки відібрали чотири зразки вітчизняного виробництва, рекомендовані для дитячого харчування з шестимісячного віку, — «Вітамін­ну абетку» (завод дитячого харчування «Салюс», м. Ки­їв), «Злагоду» («Комбінат «Придніпровський», м. Дніпропетровськ), «Ласуню» («Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів», Одеська обл.), «На здоров’я» («Люстдорф», Вінниць­ка обл.). І, нарешті, п’ятий зразок — Nestle (Швейца­рія), розчинне молоко для малят віком від одного року. Забігаючи наперед, скажу, що все протестоване молоко цілком безпечне — мікробіологічні показники в нормі, консервантів не виявлено. На маркуванні більшості зразків було зазначено, що продукт містить вітаміни та мінерали. Лабо­раторна перевірка трохи розчарувала: вітаміни А і В₂ були в межах норми, а ось С и В₁₂ виявлені в кількостях, значно менших від заявлених. Але це стосується вітчизняних зразків. Швейцарський продукт, хоч як це дивно, виявився ще біднішим на вітаміни: А, В₁₂ і С в ньому було удвічі-втричі менше, ніж обіцяв напис на упаковці. Цей дефіцит певною мірою компенсувався мінералами — кількість кальцію, заліза та фосфору відповідала тому, що було заявлено.

Здивувало експертів залізо, якого в усіх вітчизняних зразках значно більше, ніж у коров’ячому молоці. Ніхто не міг пояснити таку його кількість — від 2,1 до 3,5 мг на 100 грамів, хоча на маркуванні цього показника взагалі немає. За словами спеціалістів, потрібно орієнтуватися на показник заліза в коров’ячому молоці — 0,2 мг на 100 грамів. Технологи підприємств, із якими я обговорювала це питання, якось по-дитячому ображалися за свою продукцію і відразу йшли в глуху оборону: наше молоко найкраще, немає в ньому зайвого заліза! Ніхто не заперечує, що цей мікроелемент необхідний і дуже корис­ний. Але чи безпечний для малюка його надлишок у молоці? Мо­же, краще в усьому спокійно розібратися, а не відмахуватися від запитань споживачів? У Ки­таї теж довго не звертали уваги на меланін у дитячому харчуванні, чим закінчилося — всі знають.

«Убитий» йогурт

Пригадую, коли «ДТ» проводило тестування продуктів, у лабораторії категорично відмовилися перевіряти йогурти. Фахівці пояснювали це тим, що справжніх якісних йогуртів на полицях магазинів майже не знайти, а кисломолочний продукт яскравого кольору зі штучним ароматом гріх називати йогуртом. Тому дуже цікаво було ознайомитися з результатами лабораторних досліджень, які вдалося організувати центру «Тест».

У поле зору потрапили найпопулярніші марки полуничного йогурту — чотири вітчизняні зразки («Вітамінна абетка», «Злагода», «Чудо» («Вімм-Білль-Данн Україна», м.Вишневе), «Ведмедик» («Молочний дім», м. Павлоград) і один імпортний («Растишка», «Данон», Росія). Хоч упаковка цих зразків орієнтована на маленьких споживачів, вони не належать до категорії дитячого харчування, а це означає абсолютно інші вимоги і до сировини, і до якості. Цей кисломолочний продукт передусім цінний вмістом у своєму складі живих мікроорганізмів. Питання в тому — наскільки вони живі?

— У «Ведмедику» молочнокислих бактерій не виявлено, хоча продукт називається йогуртом, — коментує результати тестування Ніна Кільдій. — Це так званий термізований йогурт, але споживачі й гадки не мають про таку його особливість. У більшості випадків виявлено менше вітаміну С, аніж було заявлено, а в «Растишке» його взагалі не вдалося виявити.

— Апетитна полуниця — це тільки малюнок на упаковці, чи її можна виявити в йогурті?

— Не секрет, що з допомогою сучасного набору харчових добавок можна змоделювати все що хочеш. Виробники навчилися про­давати полуничні пахощі та смак без присутності самої полуниці: у двох із п’яти йогуртів її замінили яблучним пюре з добав­ками — це марки «Ведмедик» і «Злагода». Вони не заявляли натуральної полуниці на маркуванні, а в назві обіграється слово «полуничний», хоча правильніше й чесніше було б написати на етикетці «зі смаком полуниці». Засмучує й те, що в продукт, адресований дітям, додають консерванти з барвниками. Споживачі повинні не тільки реагувати на яскраву упаковку, а й уважно читати склад, тоді знатимуть, що, наприклад, у йогурті «Злагода» замість полуниці використову­ється фруктовий наповнювач, до якого входять «пюре яблучне, вода, ацетильованого крохмалю адипат, карагеаромат «полуниця», лимонна кислота, сорбат калію, барвник «понсо», який вважається дуже шкідливим. Ось і вирішуйте, що в цьому продукті корисне для дитячого організму.

В усьому світі у процесі тестування заведено аналізувати співвідношення ціна—якість. Ми теж це зроби­ли. Результат трохи здивував: найдорожчим продуктом виявився «Растиш­ка», що у 2,5—3 рази перевищив ціну конкурентів, хоча пропорційного перевищення за якістю не виявлено.

— Так заведено, що в таблицях із результатами тестування зразкам виставляють оцінки. Чому цього разу ви відступили від усталених правил?

— Ми порушили традицію насамперед тому, що хотіли привернути увагу до низки проблем, які трапляються в дитячому харчуванні, адже в результаті досліджень запитань виникло значно більше, ніж відповідей. У зв’язку з цим плануємо продовжити дослідження дитячого харчування, перевірятимемо продукти, вивчатимемо меню в дошкільних закладах і школах, проводитимемо моніторинг діяльності відповідних дер­жавних структур, — запевняє Н.Кільдій.

Каші маслом не зіпсувати. А якщо воно пальмове?

На перший погляд, нічого страшного не було виявлено під час лабораторних досліджень, але експерти дуже стурбовані тим, що жоден зразок не продемонстрував точного потрапляння в заявлені цифри. Отже, у маркуванні вказують те, що потрібно, а реальний продукт містить те, що вийшло. Це стосується вітамінного і мінерального складу, кількості молочнокислих бактерій тощо. Виробники виправдовуються тим, що кількість вітамінів та мінералів у готовому продукті великою мірою залежить від сировини, склад якої змінюється від сезону до сезону. Але, попри це, інформація на упаковках роками залишається незмінною, хоча склад продуктів справді зазнає істотних змін. Ці зміни залежать не так від сезону, як від можливостей хімічної промисловості, яка постачає нові й нові добавки, «ідентичні натуральним».

Гадаю, виробники оцінять тактовність експертів, які не поставили оцінок: заробили б «відмінно» — хто мовчав би? З урахуванням результатів лабораторних досліджень, проведених Укрметртестстандартом, оцінка навряд чи була б високою, — у продуктах для дітей виявляли ГМО і консерванти, трансізомери та барвники. Раніше за таке ой як влетіло б, а тепер рекламують як найкращий товар. Дуже тривожить той факт, що державний контроль за якістю продуктів харчування невдовзі здійснюватиметься лише на папері: в Укрметртестстандарті скаржаться, що в бюджеті не передбачено коштів на тестування.

Чи тільки брак грошей у дер­жавній скарбниці того виною? Не беруся стверджувати. Пере­вірки продуктів харчування, зокрема молочної групи, проведені структурами Держкомспо­жив­стандарту, засвідчили, що молочна промисловість навчилася обходитися без молока, — галузь використовує близько 70% увезеної пальмової олії. (За рік її ввозять 340—400 тис. тонн.) Як стверджує голова Держкомспоживстандарту Л.Лосюк, на підприємствах молочні жири як сировину часто заміняють рослинними жирами, а також іншими харчовими добавками рослинного походження. Про це або мовчать — не виносять інформацію про добавки на упаковку, або пишуть таким малим шрифтом, що покупець не в змозі прочитати і зробити усвідомлений вибір продукту.

Що цікаво: представники молочних підприємств, які обговорювали результати перевірок, не оскаржили жодної цифри, наведеної експертами.

Нам усім є над чим замислитися, адже молочні продукти, за даними спеціалістів, заповнюють приблизно 60% продовольчого кошика українців. Особливі вимоги та контроль стосуються лише дитячого харчування, що призначене для найменших, а малюкам від трьох років і старшим пропонується те ж саме, що й дорослим: не завжди якісне, не завжди корисне й натуральне.

— У нас швидко навчилися використовувати харчові добавки, з допомогою яких харчовому продукту можна надати вигляду, смаку і запаху натурального, задати тривалий термін зберігання, — констатує професор Марія Гулич. — Настав час докласти максимуму зусиль, щоб повернути їжі її природні інгредієнти.

Із цим важко не погодитися, питання тільки в тому, хто за це візьметься...