Чи називав Горький українську мову «нарєчієм»

Часто у виступах учених і публіцистів чути нарікання: в 20—30-х роках українську мову так душили, що й сам Буревісник називав її «нарєчієм». А почалася нелюбов багатьох українців до пролетарського письменника у 1926 році. Тогочасний відомий письменник Олекса Слісаренко, редактор видавництва «Книгоспілка», надіслав Горькому повість «Мать», щоб той перед виданням її українською ознайомився з перекладом Варавви-Кобця. Відповідь була така:

«Уважаемый Алексей Алексеевич, я категорически против сокращения повести «Мать», мне кажется, что и перевод этой повести на украинское наречие тоже не нужен. Меня очень удивляет тот факт, что люди, ставя перед собой одну и ту же цель, не только утверждают различие наречий — стремятся сделать наречие «языком» — но еще и угнетают тех великороссов, которые очутились меньшинством в области данного наречия».

Лист М.Горького, що надійшов до «Книгоспілки», став відомий і М.Хвильовому. Використовуючи і перекручуючи цей факт, М.Хвильовий у своїй статті «Україна чи Малоросія» назвав Горького російським шовіністом.

У своїх мемуарах, виданих 1971 року, Юрій Смолич стосовно цього випадку зазначив: «Причиною відмови Олексія Максимовича були неточності, самий мовний ключ перекладу, що, на його думку, знижував зміст і самий мовний ранжир твору — через зловживання провінціалізмами і діалектизмами».

Не дивно, що поганий переклад викликав у Горького велике невдоволення. Адже Олексій Максимович досконало володів українською.

Згадуючи в 1933 році свою давню любов до української мови, М.Горький зазначає: «Я питал «влеченье, род недуга» к литературе Украины. Очень хотелось издать Гулака-Артемовского, Основьяненко, Котляревского».

Негативне ставлення М.Горького до тих, хто легковажив словом, у 1925—1926 роках було як ніколи оголене. І не лише О.Слісаренко отримав невтішну відповідь. Варто почитати листи Горького до російських письменників І.Євдокимова, М.Козакова, Ф.Гладкова, В.Ряховського, Л.Леонова, І.Шмельова та ін.

Тож спекуляція на відповіді М.Горького «Книгоспілці» — лише один з нюансів літературного процесу української літератури 20—30-х років. Складного, суперечливого, маловивченого. Але це тема окремої розмови.