Червона пігулка від Матриці

— Матриця... — це світ, який натягнули на твої очі, щоб осліпити тебе, не дати тобі побачити правду.

— Яку правду?

— Що ти раб, Нео. Як і всі інші...

Приймеш червону пігулку — і опинишся в країні чудес.

Я покажу тобі, наскільки глибока кроляча нора. Пам’ятай: я пропоную одну тільки правду, більше нічого.

К/ф «Матриця»

Ах, обмануть меня не трудно!..

Я сам обманываться рад.

А.С. Пушкин

Людина дуже дорожить своїми поглядами і переконаннями, вважаючи їх найціннішим, що в неї є. Заради захисту своїх ідеалів люди ладні терпіти нестатки, іти на конфлікти й навіть на смерть. Можна припустити, що наші ідеали, погляди, переконання насправді нашими зовсім не є. Нас заразили ними, а ми передаємо їх людям, із якими спілкуємося, часом проявляючи при цьому незвичайну завзятість і наполегливість. На кого ж ми працюємо? Хто хазяїн? Відповідь — соціальні системи.

Соціальна система — це стійке об’єднання людей: сім’я, компанія, фірма, клуб, політична партія, держава, союз держав. Людей у систему приводить бажання задовольнити свої інтереси — заробляти гроші, спілкуватися, отримувати захист тощо. Система ж діє у своїх інтересах. Її головний пріоритет — розширення і збереження себе. Щоб змусити людей робити те, чого вони зазвичай робити не хочуть, вона виробляє ідеологію — систему поглядів, яка визначає, що вважати добром, а що злом, у що вірити і як слід чинити в тих або інших ситуаціях. Поняття добра і зла в різноманітних системах можуть відрізнятися кардинально. Наприклад, в одній людське життя може вважатися найбільшою цінністю, а в іншій — нічого не коштувати, і мати благословлятиме свою дитину вчинити самогубство-теракт в ім’я «священної війни».

Людина бачить і оцінює світ, події в ньому не такими, якими вони є, а через спотворювальну призму ідеології — ми маємо справу з подобою Матриці. Керівні сигнали надходять у мозок людини не через дроти, як у Матриці, а через слова та образи, що зберігаються не в центральному керівному комп’ютері, а записані в розумах людей системи.

Система та її ідеологія піддаються мутаціям, еволюціонують, конкуруючи з іншими системами. У такий спосіб відбувається дарвінівський природний відбір найбільш пристосованих у боротьбі за життя із зовнішніми умовами і з собі подібними. Теорія еволюції говорить про те, що є два основні шляхи виграти в конкурент­ній боротьбі: вдосконалювати засоби нападу і захисту (пазурі та ікла); вступити в симбіоз з іншими, тобто здобути нові можливості за рахунок взаємовигідного співробітництва. Двом основним засобам вижити в конкурентній боротьбі відповідають два основні види ідеології: перший — нападу й захисту; другий — співробітництва. Одній ідеології притаманні ідеали сили, підозрілості, нещадності до ворогів, боротьби до переможного кінця. Іншій — співробітництва, толератності й доброти. Кожному з видів ідеології притаманні достоїнства і недоліки і кожен із них може бути ефективним у певних умовах.

Будь-яка система через свою ідеологію вихваляє себе, підвищуючи свою стабільність, створює ритуали і культи. Ідеологія системи заразна, тому що містить ідеї-меми (за Р.Доукінзом, мем — соціальний аналог гена, ідея, що передається від людини до людини).

Можна виділити кілька прийомів, що дають змогу ідеям-вірусам укорінюватися у свідомість:

1. Вони привертають увагу своєю незвичайністю й новизною.

2. Обіцяють придбання чого-небудь дуже просто, задурно, «на халяву».

3. Обіцяють переваги над іншими.

4. Обіцяють просте вирішення складних проблем, гранично спрощуючи їх.

5. Лякають катастрофою, обіцяючи порятунок послідовникам.

6. Дають відчуття причетності до боротьби добра зі злом.

Погляньте, як ці прийоми нагадують передвиборні гасла! Це аж ніяк не випадково. Багато політичних лідерів насправді служать зовсім не людям, про яких вони нібито піклуються, і навіть не собі, а соціальній системі, що їх використовує. Вони, як і інші люди, цього не усвідомлюють.

Ідеї-віруси нас зачаровують, змушують чинити так, як вигідно не нам, а системі, котра породила вірус. На ранніх етапах розвитку в суспільстві переважала ідеологія захисту й нападу. Від людини не вимагалося багато думати, а тільки чітко дотримуватися установок ідеології. Тепер же суспільство переходить до ідеології співробітництва. Від людини вимагається усвідомлений вибір. Це означає вибір, що найбільше відповідає її природним схильностям. Роблячи такий вибір, особистість може повніше розкрити свої таланти, стати унікальною і зробити свій неповторний внесок у суспільство співробітництва.

Для повноцінного вибору людині потрібна правдива інформація, і цю потребу задовольняють ЗМІ. З появою Інтернету стало вже неможливо обманювати й приховувати правду. Проблема в тому, що люди ще не навчилися робити усвідомлений вибір і брати на себе відповідальність за нього. Нам легше за звичкою повірити якомусь авторитетові, а потім, у разі невдачі, звалити провину на нього.

За унікальний внесок суспільство починає платити в розмірах, які й не снилися минулим поколінням. Про це свідчать гонорари сучасних артистів, письменників, телеведучих та інших унікальних творчих особистостей. Таким чином навчитися робити усвідомлений вибір вигідно для людини і вкрай необхідно системі (суспільству), і саме цим умінням визначатиметься успіх у сучасному суспільстві. Той, хто не навчиться робити усвідомлений вибір, ризикує бути вічним невдахою. Ризи­кує працювати в ім’я чиїхось інтересів, залишаючись глибоко нещасливим і нереалізованим. Той, хто навчиться, отримає великі переваги, розкриє свої таланти, заживе багатства й популярності. Вибір простий: або — або.

Усвідомлений вибір включає: по-перше, усвідомлення своїх унікальних здібностей і потреб; по-друге, знання й ерудицію, які розширюють можливості вибору; по-третє, звільнення свідомості від ідей-вірусів, що їх породжувала ідеологія нападу і захисту. Останнє завдання — найважче, тому що ці ідеї вже вкорінилися у свідомість і сприймаються людиною як свої, рідні. Самі ж вони тільки шкодять, гальмують розвиток, нав’язують неефективну поведінку, яка здається людині єдино можливою. Головна ознака ідеї-вірусу — він позбавляє людину вибору. Якщо вам здається, що в даній ситуації немає кількох шляхів вирішення й вибір звужений до «або — або», виходить, ви заражені вірусом (уважний читач зауважить, як цей прийом використано у даній статті). Ідеї-віруси, які зомбують, з’явилися не вчора. Питання порятунку від них гостро постало саме тепер, тому що для цього визріли передумови. Це стало вигідно суспільству — інакше воно не виживе в конкурентній боротьбі з іншими соціальними системами.

Як же виявити привнесений вірус свідомості? Необхідно поставити собі запитання: чи допомагають мені жити ця ідея та переконання, чи роблять мій вибір більш багатим, чи дозволяють проявити свою унікальність? Це не егоїзм — сучасному суспільству вже не потрібні слухняні «гвинтики». Йому потрібні люди, які володіють унікальними знаннями та навичками. Однією постановкою питання не обійтися. Відповіді дають змогу лише розпізнати вірус, вилучення ж його зі свідомості та заміна іншою корисною програмою — справа нелегка і навіть болюча. Так уже ми влаштовані, що важко відмовляємося від звичних переконань. Пам’ятаєте? — «Не можу поступитися принципами».

Те, що ми побачимо і зрозуміємо, може сильно здивувати і навіть налякати. Ми можемо виявити, що живемо зовсім не з тією людиною, яка нам потрібна, ходимо не на ту роботу, дружимо не з тими людьми, голосуємо не за тих лідерів і навіть вільний час проводили зовсім не так, як потрібно. Наш звичний світ може виявитися зовсім не таким, яким ми звикли його бачити, і може з’ясуватися, що ми все життя прагнули помилкових цілей і вірили помилковим ідеалам. Для того, щоб усе це побачити й усвідомити, необхідна мужність. Як і в одного з персонажів фільму «Матриця», може виникнути бажання все забути й повернутися у звичний світ ілюзій.

Сучасне суспільство називають суспільством високих технологій і зростаючих інформаційних потоків. Для того, щоб уписатися в це суспільство, людині необхідно максимально реалізувати свої природні таланти. У свою чергу для цього необхідно постійно робити усвідомлений вибір, тобто вибір з урахуванням природних схильностей і талантів людини, а не вибір під впливом чар ідей-вірусів.

На мою думку, усвідомлений вибір і є головною проблемою сучасної людини. Це вибір із довірою до себе, розумінням мети і готовністю нести за нього відповідальність. Сучасна людина стала Людиною, яка Вибирає. Схоже, що ні сама людина, ні суспільство ще до цього не адаптувалися. Ми стоїмо перед величезним вибором товарів, ідей, можливостей реалізувати себе і почуваємося розгубленими, тому що таке розмаїття нас лякає. Нас не вчили усвідомлено вибирати, і наша свідомість забита різноманітними зловредними вірусами. Час запускати антивірусну програму. Час випити червону пігулку нових знань і побачити світ таким, яким він є насправді. Побачити нові можливості й обрії. Зрозуміти, що більшість обмежень і страхів ілюзорні. Зрозуміти й почати діяти. Як казав Шекспір, «дія красномовніша за все».