БИТИ ЧИ ЛЮБИТИ?

Жорстоке поводження в дитинстві нерідко впливає не лише на психічний стан підростаючої людини, а й на її долю. Такий висновок можна зробити з досліджень, проведених Українським науково-дослідним інститутом проблем молоді.

Не секрет, що найпоширеніші методи виховання у вітчизняних родинах — психологічне та фізичне насильство. Дітей, які нашкодили, б’ють (часто абсолютно неймовірними предметами, приміром мухобійкою), ставлять у куток, замикають самих у кімнаті, обзивають і лають нецензурно, дають зрозуміти, що без них було б значно краще. За статистикою, майже кожну другу жінку — майбутню матір — у дитинстві били, причому в кожному десятому випадку це закінчувалося госпіталізацією, а в 7% випадків обмежувалося самолікуванням. Усе це щонайбезпосередніше позначається на психіці й поведінці дитини, а потім і на долі дорослої людини.

Найчастіше, на думку західних учених, це трапляється в сім’ях, які відчувають фінансові труднощі, або ж у тих, де батьки самі зазнали жорстокого ставлення в дитинстві. Вітчизняні фахівці доповнюють цей список такими чинниками, як смерть або захворювання одного чи й обох батьків на алкоголізм або депресію. В 11% дітей, котрих часто били, пила мати, в 46% — батько, а в 14% — батько страждав на депресію. У тих родинах, де помер один із батьків, часто били 65% дітей.

Певним різновидом жорстокого поводження з дітьми є психологічна жорстокість, куди входять емоційна холодність і нехтування батьківськими обов’язками. В результаті опитування з’ясувалося: 10% матерів у дитинстві були емоційно холодними зі своїми дітьми, 12% давали зрозуміти, що дитина народилася небажаною. Природно, такі діти відчувають себе нещасливими, у них можуть сформуватися суперечливі почуття до батьків, інколи навіть ворожі, дефекти характеру й морального розвитку.

Інколи коріння жорстокості криється в завищених сімейних очікуваннях. Мати, покладаючи на дитину занадто багато сподівань і свої нереалізовані мрії, щосили прагне успішної «кар’єри» для дитини. А коли мрії не збуваються, вона починає переносити на дитину свою злість, виражену в жорстокому ставленні.

Жорстокість породжує в дитини відчуття вини, невпевненості в собі, формує психологічні комплекси і серйозно деформує процес соціалізації. На думку вчених, психологічна жорстокість сприяє розвитку підвищеної збудливості дитини, неуважності, що зрештою призводить до різноманітних травм, стресів, а інколи — до свідомого заподіяння собі фізичного болю.

Отримані дані засвідчують: жінки, до яких часто ставилися гірше, ніж до інших дітей (зачиняли самих за певні витівки, погрожували й лаяли нецензурними словами), вирізняються підвищеним травматизмом у дитячому й підлітковому віці. Зокрема серед тих, до кого ставилися гірше, ніж до інших дітей, 15% примудрилося отруїтися ліками. Серед тих, кого зачиняли самого за якусь провину, — 7% були згвалтовані (тоді як серед жінок, до яких не застосовували такого виду покарання, аналогічний показник становить 3%). При цьому середній вік згвалтованих — 13 років; 56% одержали спортивні травми у віці 11 років.

Дитячі враження відіграють досить важливу роль у житті людини, позаяк саме в цей час відбувається процес соціалізації. Світогляд, закладений у дитинстві, продовжує впливати на поведінку й реакції вже дорослої людини. У постійно травмованої дитини формуються переважно негативні риси: агресія, жорстокість, ненависть до світу, безцільність існування, прагнення неусвідомленої помсти, або ж, навпаки, індивід починає шукати психологічний захист, опіку, безпеку в інших людей. Можна сміливо стверджувати: пережите в дитинстві насильство залишає відбиток у свідомості людини на все життя і впливає на її подальше родинне життя. Було виявлено, що сварки і скандали значно частіше трапляються в сім’ях, де дружина в дитинстві була обділена материнським теплом, де її били, кривдили, де їй погрожували.

З одного боку, жінка, зазнавши жорстокості в дитячому віці, у заміжжі починає відчувати силу психологічного захисту (певна річ, за умови вдалого шлюбу), але водночас на підсвідомому рівні вона прагне помститися за свої дитячі страждання, чим і пояснюється більша кількість сварок та скандалів у таких родинах, а отже, розлучень і доль, які не склалися. Далі, під впливом стресових ситуацій це може призвести до реалізації підсвідомих намірів жінки щодо її власних дітей. Тим більше що, за статистикою, серед таких жінок досить високий відсоток тих, котрі відзначаються підвищеною знервованістю, депресією та іншими психічними захворюваннями, при яких людині складно керувати своїми емоціями.

Крім того, жінки, які страждали від жорстокості батьків, схильні до непостійності в інтимних стосунках і набагато частіше міняють сексуальних партнерів, ніж їхні щасливіші однолітки. Середня кількість постійних партнерів у жінок, котрих у дитинстві били й зачиняли для покарання самих, становить, відповідно, 7,3 і 4,1, тоді як в інших групах ці цифри дорівнюють 1,7 і 1,6. Одне слово, посієш характер, пожнеш долю...